Історія справи

Постанова ВССУ від 18.02.2026 року у справі №405/9040/19
Постанова КЦС ВП від 09.04.2025 року у справі №405/9040/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18лютого 2026 року

м. Київ

справа № 405/9040/19

провадження № 61-9020св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавська», Департамент надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького, Задніпряний Олег Анатолійович ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року,ухвалену у складі колегії суддів: Чельник О. І., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська» (далі - ТОВ «Полтавська»), приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Задніпряного О. А. про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_2 набули право спільної сумісної власності на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року у справі № 405/65/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на 19/20 частини вказаної будівлі, а за ним - 1/20 частини.

15 квітня 2016 року приватним нотаріусом Задніпряним О. А. відкрито розділ та присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна та зареєстровано за ОСОБА_2 19/20 частин вказаної будівлі. До заяви про державну реєстрацію ОСОБА_2 додав ухвалу апеляційного суду, вступна та резолютивна частина якої не містила жодних відомостей про набуття ОСОБА_2 права власності на вказаний об`єкт, а лише вказівку на залишення рішення суду першої інстанції без змін. Того самого дня відбувся перехід права власності на вказане майно від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , а 18 травня 2016 року - від ОСОБА_3 до ТОВ «Полтавське».

Зазначав також, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року вказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак у скасуванні державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказане майно йому було відмовлено у зв`язку з тим, що відбулася перереєстрація права власності на 19/20 частин спірної нежитлової будівлі.

З урахуванням зазначеного та заяви про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , внесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року, номер запису про право власності 14181155, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на 19/20 частини вказаної нежитлової будівлі;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно, внесені до реєстру на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за № 593, номер запису про право власності 14183524, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на 19/20 частини вказаної нежитлової будівлі;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Полтавська» на вказане нерухоме майно, внесені до реєстру на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за № 593, номер запису про право власності 14596205, з одночасним припиненням права власності ТОВ «Полтавська» на 19/20 частини вказаної нежитлової будівлі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 серпня 2020 року замінено первісних відповідачів Міську раду міста Кропивницького та Міністерство юстиції України на належного відповідача - Департамент надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року у складі судді Драного В. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року, видавник - Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради; Ухвали № 22-ц/781/568/16, видавник - Апеляційний суд Кіровоградської області, номер запису про право власності 14181155, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 19/20 частин нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за № 593, видавник - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Задніпряний О. А., номер запису про право власності 14183524, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на 19/20 частини нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Полтавська» на 19/20 частин нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за № 593, номер запису про право власності 14566205, з одночасним припиненням права власності ТОВ «Полтавська» на 19/20 частини нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Полтавська», Задніпряного О. А. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Полтавська», Задніпряного О. А.

в дохід держави судовий збір у розмірі 192,10 грн з кожного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що сама по собі ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року (без рішення суду першої інстанції) не може вважатися належним правовстановлюючим документом, що дає змогу встановити набуття права власності на нерухоме майно у розумінні пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, рішення суду, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 19/20 частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року, а також рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 жовтня 2016 року, скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року (справа № 405/65/14-ц).

Суд першої інстанції вважав, що право позивача порушено і він обрав належний та ефективний спосіб захисту свого права шляхом скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 та ТОВ «Полтавська», здійсненої шляхом внесення відповідних записів до реєстрів з одночасним припиненням їх права власності на відповідне майно. Такий спосіб захисту є ефективним, відповідає змісту порушеного права та є таким, що забезпечує реальне поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відповідно до вимог цивільного законодавства.

Щодо клопотань відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ «Полтавська» про закриття провадження у справі у зв`язку з пропуском позовної давності, то суд зазначив, що стаття 255 ЦПК України, яка встановлює підстави закриття провадження у цивільній справі, не містить такої підстави, як пропуск позовної давності. У свою чергу вимог про застосування судом позовної давності в порядку частини третьої статті 267 ЦК України у справі не заявлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Клюкіна С. М., 03 травня 2022 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року та відкрито апеляційне провадження у цій справі.

Поновлюючи ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 з поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду від 01 березня 2022 року, оскільки повний текст судового рішення отримав 04 квітня 2022 року.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 лютого 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що приватним нотаріусом Задніпряним О. А. здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 з порушенням вимог законодавства, оскільки з поданих ОСОБА_2 документів неможливо було встановити набуття речових прав на нерухоме майно.

Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Захарченка І. В. про визнання зловживання процесуальними правами відмовлено.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Клюкіної С. М. задоволено частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-6561св23).

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги відповідача та його представника про їх необізнаність щодо призначення розгляду справи на 01 березня 2022 року та не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України такі обставини визначені як обов`язкова підстава для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 червня 2025 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Полтавська», Департаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького, Задніпряного О. А. про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивач, звертаючись до суду з позовом про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, обрав неналежний спосіб захисту, оскількиколи об`єкт права власності вибуває з володіння власника і надалі декілька разів проходить перереєстрація права власності за набувачами майна, то належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння саме від останнього набувача.

Суд послався на судову практику Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що, поновлюючи ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 01 березня 2022 року, суд апеляційної інстанції належним чином не мотивувавсвій висновок про наявність поважних причин на поновлення цього строку.

Апеляційний суд не врахував, що представник ОСОБА_2 - адвокат Клюкіна С. М. має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС з 04 березня 2020 року, а ОСОБА_2 - з 31 березня 2022 року. Повний текст судового рішення доставлено до електронного кабінету 24 березня 2022 року о 17 год. 43 хв.

Тому строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, з яким Клюкіна С. М. фактично ознайомилася 24 березня 2022 року, а ОСОБА_2 - 31 березня 2022 року, закінчився 23 квітня 2022 року, водночас апеляційна скарга подана 03 травня 2022 року. За таких обставин апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 01 березня 2022 року.

Судовим рішенням апеляційного суду вирішено позовні вимоги про скасування державної реєстрації права ОСОБА_3 та ТОВ «Полтавська», щодо яких відповідач ОСОБА_2 не має особистої безпосередньої заінтересованості, тоді як самі ОСОБА_3 та ТОВ «Полтавська» рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.

Судовим рішенням апеляційного суду встановлено неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, а саме статей 15 16 387 388 ЦК України, про яке відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не вказував.

Підставами касаційного оскарження ухвали Кропивницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року про відкриття апеляційного провадження та постанови Кропивницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме: частини другої статті 2, пункту 1 частини третьої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 2, пункту 4 частини третьої статті 2, пункту 7 частини третьої статті 2, частини першої статті 48, частини першої статті 188, пункту 1 частини п`ятої статті 265, частини першої статті 352, пункту 7 частини другої статті 356, частини четвертої стаття 367, підпункту «а» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, згідно з якими апеляційний суд не може вийти за межі доводів апеляційної скарги учасника справи в питаннях суперечностей, які вирішені остаточно рішенням місцевого суду та щодо яких такий учасник не має особистої і безпосередньої заінтересованості; суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 15 липня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Коломієць Г. В. та судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І. Луспеник Д. Д .

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2025 року, в зв`язку з відставкою судді ОСОБА_4., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2025 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду 27 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Черняк Ю. В. від розгляду справи № 405/9040/19 визнано необґрунтованою. Заяву про відвід судді передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 Цивільного процесуального кодексу України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду 28 листопада 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Черняк Ю. В. за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2026 року справу призначено до розглядуколегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 22 липня 2010 року набули право спільної сумісної власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , про що 27 липня 2010 року видано свідоцтво про право власності.

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, ОКП «Кіровоградське ООБТІ» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання права власності та виділ частки в натурі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року у справі № 405/65/14-ц позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано за ним право власності на 19/20 частин нежитлової будівлі (торгово-побутового комплексу літ. АА1, загальною площею 746,30 кв. м), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задоволено частково та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/20 частини вказаної нежитлової будівлі.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року у справі № 405/65/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року залишено без змін.

15 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряного О. А. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 19/20 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До цієї заяви було додано свідоцтво про право власності від 27 липня 2010 року, витяг про реєстрацію права власності від 27 липня 2010 року, технічний паспорт від 14 квітня 2016 року, а також вступну та резолютивну частини ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 рокуу справі № 405/65/14-ц.

15 квітня 2016 року приватний нотаріус Задніпряний О. А. прийняв рішення № 29271266 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та провів відповідну державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно з відкриттям відповідного розділу та присвоєнням реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна № 903050135101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 14181155.

15 квітня 2016 року до приватного нотаріуса Задніпряного О. А. звернувся ОСОБА_3 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 19/20 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви було додано договір дарування від 15 квітня 2016 року № 593, посвідчений приватним нотаріусом Задніпряним О. А. На підставі цієї заяви приватний нотаріус прийняв рішення № 29273873 про проведення державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 14183524.

18 травня 2016 року до приватного нотаріуса Задніпряного О. А. звернувся представник ТОВ «Полтавська» із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 19/20 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви було додано договір дарування від 15 квітня 2016 року № 593, посвідчений приватним нотаріусом Задніпряним О. А. На підставі цієї заяви приватний нотаріус прийняв рішення № 29649575 про проведення відповідної державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «Полтавська».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року у справі № 405/65/14-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

30 червня 2017 року представник ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Кіровоградської міської ради Адаменка А. В. із заявою про скасування державної реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме запису про державну реєстрацію за № 14181155 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 903050135101, однак рішенням № 35933019 йому відмовлено на підставі пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки цей запис припинено (зміна власника), тобто відбувся перехід права власності, а тому скасування державної реєстрації є неможливим.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду відповідає не у повній мірі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , внесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року, номер запису про право власності 14181155, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин вказаної нежитлової будівлі;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно, внесені до реєстру на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за № 593, номер запису про право власності 14183524, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на 19/20 частин вказаної нежитлової будівлі;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Полтавська» на вказане нерухоме майно, внесені до реєстру на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за № 593, номер запису про право власності 14596205, з одночасним припиненням права власності ТОВ «Полтавська» на 19/20 частин вказаної нежитлової будівлі.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див., зокрема, постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

За загальним правилом захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно зареєстроване за відповідачем, із яким позивач не має договірних відносин, то належним способом захисту є віндикаційний позов; задоволення останнього, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з незаконного володіння такого відповідача, є підставою для внесення до Реєстру відомостей про право власності позивача на це майно. Тоді як вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення права позивача. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 100, 125), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (пункт 84), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 153)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (провадження №14-72цс21, пункт 8.46), від 01 березня 2023 року у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22, пункт 127)).

Апеляційний суд правильно зазначив, що належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про витребування нерухомого майна, а тому ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності, обрав неналежний спосіб захисту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до ОСОБА_2 , у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ «Полтавська».

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, принцип диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) діє в апеляційному провадженні.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у позові повністю.

Відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ «Полтавська» рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та скасовано державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Полтавська» на спірне нерухоме майно, оскаржив в апеляційному порядку лише ОСОБА_2 , тому апеляційний суд, дотримуючись принципу диспозитивності, законність оскарженого судового рішення в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_3 та ТОВ «Полтавська», не мав права переглядати. Підстав виходу за межі доводів апеляційної скарги немає, так як вказані відповідачі апеляційних скарг не подавали.

Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційний судом вимог частини першої статті 367 ЦПК України є обґрунтованими, тому Верховний Суд в цій частині скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції без ухвалення власного судового рішення.

Водночас посилання у касаційній скарзі на безпідставне поновлення апеляційним судом ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, Верховний Суд відхиляє, так як в ухвалі суду апеляційної інстанції від 31 травня 2022 року надано правову оцінку клопотанню про поновлення строку на апеляційне оскарження, з`ясовано дату отримання ОСОБА_2 тексту оскаржуваного рішення та обґрунтовано поновлено йому строк для звернення до суду з апеляційною скаргою. Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та до припущень, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу апеляційного суду від 31 травня 2022 року та постанову апеляційного суду від 17 червня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності залишити без змін, в іншій частині постанову апеляційного суду від 17 червня 2025 року скасувати.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року залишити без змін.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності залишити без змін.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська», Департаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького, Задніпряного Олега Анатолійовича про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк