Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Справа № 5019/1100/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" арбітражного керуючого Прокопчука Олега Михайловичана постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 рокуу справі господарського суду за заявою до№ 5019/1100/12 Рівненської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод №77" Публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій"про визнання банкрутомЗа участю представників:

ТОВ "Тріанекс" - Троянчука Д.М.; ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" арбітражного керуючого Прокопчука Олега Михайловича - Таборовця А.П.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 року у справі №5019/1100/12 (суддя Церковна Н.Ф.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" про визнання кредитором ПАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року (колегія суддів - Демидюк О.О., Бригинець Л.М., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 року у справі №5019/1100/12 задоволено.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 15.10.14 року у справі №5019/1100/12 скасовано.

Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" (код ЄДРПОУ 22557008) кредитором Публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (код ЄДРПОУ 01374027) на загальну суму 218853,81 грн. з віднесенням до шостої черги вимог кредиторів.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" арбітражний керуючий Прокопчук Олег Михайлович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року у даній справі та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 15.10.2014 року, пославшись на порушення та невірне застосування судом другої інстанції ст. 23, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 22.12.2011 № 4212-VІ, які набрали чинності з 19.03.2013 року), ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року внесених змін) - (Далі - Закон про банкрутство) а також норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника заявника касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відмовляючи ТОВ "Тріанекс" у задоволенні заяви про визнання грошових вимог та включення до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" в розмірі 218 853, 81 грн., місцевий господарський суд встановив, що ці вимоги у встановлений нормами ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) строк, не були заявлені та згідно ухвали попереднього засідання не розглядались та не затверджувались, а тому ці вимоги є погашеними, оскільки заявлені після закінчення встановленого для їх заявлення граничного строку.

Апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові дійшов протилежного висновку та зазначив, що пропуск особою встановленого строку для звернення з конкурсними грошовими вимогами не має наслідком втрату такою особою статусу кредитора боржника. У цьому випадку, на думку суду апеляційної інстанції, змінюється лише статус таких грошових вимог, які не є конкурсними, а погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Заперечуючи такі висновки, заявник касаційної скарги вказує на те, що за приписами ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ спірні вимоги є вимогами конкурсного кредитора та не заявлені у встановлений строк в період дії попередньої редакції Закону про банкрутство, приписами якого, не передбачено віднесення до шостої черги задоволення вимог, що не були заявлені в строк.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із наведеними запереченнями, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" опубліковано в офіційному друкованому органі газеті "Урядовий кур'єр" № 142 від 09.08.2012 року. Строк для подачі кредиторами заяв з вимогами до боржника - Публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" сплинув 10.09.2012 року.

10.09.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" подано до суду заяву №258/14 від 08.09.2014 року про визнання кредитором боржника в сумі 218 853 грн. 81 коп., в якій ТОВ "Тріанекс" посилається на те, що згідно наказу господарського суду Рівненської області від 10.12.2009 року №2/121 прийнято рішення про стягнення з ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" на користь ТОВ "Тріанекс" суму боргу в розмірі 105 792,00 грн., 1 057,92 грн. витрат по сплаті державного мита та 315 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно наказу господарського суду Рівненської області від 26.02.2010 року №5/156 прийнято рішення про стягнення з ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" на користь ТОВ "Тріанекс" суму боргу в розмірі 110 271,18 грн., 1102,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За приписами ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Правові наслідки порушення вказаних вимог визначені нормами ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) та полягають у тому, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Щодо наслідків заявлення кредиторських вимог після закінчення строку у справі про банкрутство аналогічна норма міститься у ч. 5 ст. 31 вказаного Закону.

Слід відзначити, що за приписами ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

У зв'язку із викладеним, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені ТОВ "Тріанекс" у ліквідаційній процедурі ПАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" кредиторські вимоги до останнього є погашеними і не розглядаються.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.02.2013 року за результатами проведення попереднього засідання у справі про банкрутство ПАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" судом були визнані та включені до реєстру вимоги кредиторів, однак вимоги ТОВ "Тріанекс" не розглядались, не були визнані та не були включені до реєстру вимог кредиторів боржника. Вимоги конкурних кредиторів, що заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Щодо посилання суду апеляційної інстанції на необхідність застосування приписів ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ він, слід зазначити таке.

Нормами ч. 4 ст. 23, ч.1 ст.38 цієї редакції Закону про банкрутство, дійсно, передбачено, що кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедури.

Між тим, норми ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство в його попередній редакції, що діяла саме у період, коли конкурсні кредитори у даній справі мали право подати заяви із кредиторськими вимогами до боржника, визначають момент, коли вимоги стають такими, що не розглядаються та вважаються погашеними - після закінчення строку, встановленого для їх подання.

Відповідний строк закінчився через тридцять днів з моменту публікації в газеті "Урядовий кур'єр" № 142 від 09.08.2012 року оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій".

Отже, з вказаного моменту в силу норм закону (ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство в його попередній редакції), визначені кредиторські вимоги ТОВ "Тріанекс" є погашеними і не розглядаються про що було відзначено в ухвалі попереднього засідання господарського суду Рівненської області від 06.02.2013 року у даній справі.

Саме тому слід погодитись із висновками суду першої інстанції про те, що на вимоги ТОВ "Тріанекс" не розповсюджуються наведені вище приписи ч.4 ст. 23, ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року № 4212-VІ, які набрали чинності лише з 19.01.2013 року та застосовуються у даній справі про банкрутство з 14.08.2013 року (винесення постанови про визнання ПАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" банкрутом).

З вказаних обставин правильно виходив суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви.

Натомість, суд апеляційної інстанції зазначених правових норм та обставин на які посилався заявник не врахував, та помилково виходив з наявності правових підстав для задоволення заяви про визнання кредитором ПАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій".

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції слід залишити в силі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" арбітражного керуючого Прокопчука Олега Михайловича задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року у справі №5019/1100/12 скасувати.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 року у справі №5019/1100/12 залишити в силі.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук