Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.09.2016 року у справі №910/2494/14
Постанова ВГСУ від 18.11.2014 року у справі №910/2494/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 910/2494/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Дунаєвської Н.Г.,Самусенко С.С. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта"на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 22 травня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2014 рокуу справі№ 910/2494/14господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ілта"про стягнення 479 665 грн. 25 коп. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед"про стягнення 952 776 грн. 99 коп. за участю представників: від позивача: Єлтишева С.Л.від відповідача: Марусенко Ю.Г.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Інвестмент Проперті Протектед" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Ілта" про стягнення 479665,25 грн., з яких: 19 402,80 грн. пені за генеральним договором №3140 від 10.07.2010, 1594,74 грн. - 3% річних за прострочення внесення страхових премій за генеральним договором №3140 від 10.07.2010, 321 231,50 грн. несплачених страхових платежів за генеральним договором №2590 від 10.07.2011, 120880,56 грн. пені за прострочення внесення страхових премій за генеральним договором № 2590 від 10.07.2011 та 16555,65 грн. - 3% річних за прострочення внесення страхових премій за генеральним договором №2590 від 10.07.2011. Позов мотивовано, зокрема, тим, що позивач набув право на стягнення вказаних коштів на підставі договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 15.01.2014.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

12.03.2014 відповідачем подано зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ "Інвестмент Проперті Протектед" 177267,74 грн. страхового відшкодування та 775509,25 грн. тантьєму.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2014 зустрічну позовну заяву прийнято судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2014 (суддя Пінчук В.І.) у справі №910/2494/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 (судді: Тарасенко К.В. - головуючий, Іоннікова І.А., Тищенко О.В.), первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Ілта" на користь ТОВ "Інвестмент Проперті Протектед" 321231,50 грн. боргу за несплачені страхові платежі за генеральним договором № 2590 від 10.07.2011., 17937,67 грн. - 3% річних, 59431,11 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями ТОВ "Ілта" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Скаржник, зокрема, зазначає, що судами помилково стягнуто пеню за договором №2590 в більшому розмірі, ніж передбачено цим договором.

Також судами не здійснено перерахунку 3% річних по генеральному договору №2590, що призвело до зайвого стягнення 1659,92 грн. 3 % річних.

Відмовивши у задоволенні зустрічного позову суди попередніх інстанцій порушили права позивача за зустрічним позовом на захист порушеного права. Скаржник стверджує про неврахування судами заяви про проведення взаємозаліку №134 від 22.04.2014, якою з боку ТОВ "Ілта" на підставі ч.3 ст. 203 ГК України та ч.1 ст. 601 ЦК України проведено зарахування зустрічних однорідних вимог із ПАТ "Страхова компанія "Нова".

Також стверджує, що суди не мотивовано відмовили у залученні до справи другого відповідача ПАТ "Страхова компанія "Нова" за зустрічним позовом.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2014 у справі №910/2494/14 касаційну скаргу прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інвестмент Проперті Протектед" заперечує проти її вимог, погоджується з розрахунком, здійсненим судами, та просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 17.11.2014 у зв'язку із закінченням підготовки суддів Плюшка І.А., Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І. у Національній школі суддів для розгляду справи №910/2494/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 10.07.2010 та 10.07.2011 між ПАТ "Страхова компанія "Нова" як страховиком та ТОВ "Ілта" як страхувальником укладено генеральні договори №3140 та №2590 страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів.

За підпунктами 7.2.2 генеральних договорів страхування ризиків страхувальник зобов'язаний своєчасно сплачувати страхові платежі у встановлені договором строки та виконувати інші умови договору. За пунктами 7.4.3, 7.4.4 договорів страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, відшкодувати застраховані витрати страхувальника.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 10.07.2010 до генерального договору №3140 та додаткової угоди №1 від 10.07.2011 до генерального договору №2590 за ризиками Каско-1 та Каско-2, починаючи з другого місяця дії договору, сплата страхових платежів та страхових відшкодувань здійснюється шляхом акту взаємозаліку.

Судами встановлено, що в період з 25.07.2011 по 28.11.2011, та з 27.06.2012 по 30.12.2012 сторонами генеральних договорів страхування ризиків укладено ряд угод, за якими проведено залік однорідних вимог, а саме: виплат страхового відшкодування та заборгованості по сплаті страхових премій; встановлено розмір заборгованості, яка не підлягала зарахуванню та строк її сплати.

Також судами встановлено, що відповідачем не виконано належним чином зобов'язання з оплати заборгованості, встановленої в даних угодах, у зв'язку з чим ПАТ "СК "Нова" нараховано пеню та 3 % річних.

15.01.2014 між ПАТ "СК "Нова" та ТОВ "Інвестмент Проперті Протектед" укладено договір купівлі-продажу боргових зобов'язань, за яким ПАТ "СК "Нова" продала права на боргові зобов'язання на суму 479665,25 грн., які виникли у ТОВ "Ілта" перед ПАТ "СК "Нова" за зазначеними в додатку 1 генеральними договорами №3140 від 10.07.2010 та №2590 від 10.07.2011, та угодами про проведення заліку взаємних однорідних вимог.

16.01.2014 ТОВ "Інвестмент Проперті Протектед" повідомило ТОВ "Ілта" про продаж ПАТ "СК "Нова" боргових зобов'язань за вказаними договорами та направило на адресу ТОВ "Ілта" претензію щодо сплати заборгованості в розмірі 479665,25 грн.

Предметом первісного позову є стягнення з відповідача 19402,80 грн. (за період з 25.07.2011 по 29.11.2011) пені та 1594,74 грн. 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за генеральним договором №3140 від 10.07.2010; та 321231,50 грн. боргу, 120880,56 грн. пені та 16555,65 грн. 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за генеральним договором №2590 від 10.07.2011.

За ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що згідно пунктів 14.2 генеральних договорів страхування ризиків у випадку порушення страхувальником термінів внесення та розмірів страхових платежів, зазначених у цьому договорі, страхувальник сплачує страховику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день періоду прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент настання заборгованості.

За ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що судами стягнуто завищений розмір пені по договору №2590, оскільки розрахунок здійснено у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день періоду прострочки, що є більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості і суперечить умовам договору. Також скаржник зазначає, що судами не перевірено розрахунок 3% річних по генеральному договору №2590.

У касаційній скарзі відповідачем наведено власний розрахунок пені та 3 % річних, з якого вбачається різниця стягнутих сум та сум, які на думку відповідача є вірними.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції згідно ст.1117 ГПК України не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

З судових рішень господарських судів попередніх інстанцій не вбачається здійснення судами перерахунку та мотивів стягнення саме вказаних сум пені та 3 % річних.

Таким чином, касаційна інстанція приходить до висновку, що стягнення пені та 3 % річних у задоволеному розмірі є передчасним.

Крім того, господарські суди в мотивувальній частині оскаржуваних рішень прийшли до висновку про наявність підстав, передбачених п.1.1 ст. 80 ГПК України, для припинення провадження в частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені в розмірі 2588,26 грн. та 3% річних в розмірі 212,72 грн. за генеральним договором №3140 від 10.07.2010.

Згідно п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

За п.9 постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 23.03.2012 у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Касаційна інстанція звертає увагу, що резолютивна частина рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 не містить висновків щодо часткового припинення провадження у справі. Натомість, місцевий господарський суд прийняв рішення про часткове задоволення первісного позову, та часткову відмову.

Суд апеляційної інстанції також не виправив вказаного.

Разом з тим, судами в оскаржуваних рішеннях не наведено мотивів, на підставі яких вони прийшли до висновку про відсутність предмету спору.

Крім того, колегія суддів вважає передчасними висновки судів про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Предметом зустрічного позову є вимоги про стягнення 177267,74 грн. невиплаченого страхового відшкодування та 775509,25 грн. тантьєм, які ТОВ "Ілта", за його доводами, мало до первісного кредитора ПАТ "СК "Нова" на момент отримання претензії від нового кредитора.

Судам необхідно перевірити вказану інформацію та врахувати норми ст.ст.518, 601 ЦК України, на які посилається позивач за зустрічним позовом, дослідити докази щодо наявності у ПАТ "Страхова компанія "Нова" зазначеного боргу на момент продажу боргових зобов'язань, щодо наявності у ТОВ "Ілта" права вимагати від нового кредитора вказаного боргу, щодо наявності підстав для зарахування зустрічних вимог.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки прийняті у даній справі судові рішення не відповідають вищенаведеним нормам матеріального та процесуального права, а тому, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Колегія суддів касаційної інстанції щодо висновків по стягненню з ТОВ "Ілта" 321231,50 грн. боргу за несплачені страхові платежі за генеральним договором №2590 від 10.07.2011 та про відмову в задоволенні частини позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності зазначає наступне.

Враховуючи неналежне дослідження судами обставин справи, з метою недопущення порушення прав сторін, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення в цілому, та направити справу до місцевого господарського суду для комплексного та всебічного дослідження матеріалів справи.

При новому розгляді цієї справи судам слід належним чином дослідити умови договорів, на підставі яких заявлено стягнення, встановити суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ТОВ "Ілта", перевірити правильність нарахування позивачем розміру пені та 3 % річних, перевірити докази зустрічного позову та прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Ілта" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі № 910/2494/14 скасувати.

Справу №910/2494/14 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Дунаєвська

С. Самусенко