Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 910/9742/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства " Страхова компанія "Брокбізнес"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.09.2014у справі№ 910/9742/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "ХДІ страхування"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"простягнення 37642,22 грн.за участю представників: позивачаСупрун Т.В., дов від 08.01.2014відповідачаТомін О.О., дов. від 02.01.2014

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення страхового відшкодування з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", сплаченого страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 06-000127-491 від 26.12.2011 в розмірі 37642,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані приписами статті 27 Закону України "Про страхування", статтями 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, оскільки виконуючи зобов'язання по договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного з страхувальником, позивач в результаті настання страхового випадку здійснив виплату страхового відшкодування, з огляду на що до позивача перейшло право вимоги до відповідальної за шкоду особи, застрахованого у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необгрунтованості, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про страхову виплату в порядку статі 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач не відмовляв позивачу у виплаті страхового відшкодування (не приймав рішення), тому позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, що є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 (суддя: Картавцева Ю.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача шкоду в розмірі 32539,18грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 (судді: Л.В.Кропивна- головуючий, М.А.Руденко, Л.Г. Смірнова) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обгрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 33, 35, 36 Закону України "Про страхове відшкодування", статей 13, 14, 16, 512, 514, 1191 Цивільного кодексу України та статей 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про страхову виплату, відтак позивач не набув права страхового відшкодування від відповідача, а відповідач не приймав рішення, не відмовляв позивачу у виплаті страхового відшкодування та не порушував і не оспорював його прав, висновки апеляційної інстанції суперечать між собою, оскільки норми підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулюють не відносини між страховиком та страхувальником цивільно-правової відповідальності в межах укладеного між ними договору страхування як зазначає суд, а відносини між страховиком та потерпілою особою і є обов'язковими для застосування до спірних правовідносин. Скаржник вказав, що в даному правовідношенні відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, однак особа, яка має право на відшкодування (позивач) в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав не здійснила захисту своїх прав, не виконала обов'язку щодо подання заяви про виплату відшкодування та підтверджуючих документів, що є обов'язковим і не може розглядатися як досудове врегулювання спору. Окрім цього, всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав суду копію заяви про виплату страхового відшодування, направленої до відповідача.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу та усно в судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, вказав на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.12.2011 Публічним акціонерним товариством "ХДІ Страхування" (страховик) та ДП "Адідас-Україна"(страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06-000127-491 від 26.12.2011, відповідно до умов якого застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "BMW", державний номер НОМЕР_1.

Згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/7218929) станом на 28.05.2012 транспортний засіб - автомобіль марки "ДАФ" (державний номер НОМЕР_2), взято на страхування ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес". За цим Договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50000грн., франшиза - 0 грн.

28.05.2012 згідно з відомостями про дорожньо-транспортну пригоду №9013191 у місті Києві на вул. Куренівській 2Б сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "BMW" (державний номер НОМЕР_1), що належить ДП "Адідас-Україна", під керуванням водія ОСОБА_8, та транспортного засобу "ДАФ" (державний номер НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_9, що призвела до механічних пошкоджень автомобіля "BMW" (державний номер НОМЕР_1).

28.05.2012 про пошкодження автомобіля "BMW" (державний номер НОМЕР_1) та настання страхового випадку позивач був письмово повідомлений страхувальником - ДП "Адідас-Україна", шляхом подачі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 21.06.2012 в адміністративній справі №3-4704/12 ОСОБА_9, який керував автомобілем "ДАФ" (державний номер НОМЕР_2), визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_9 на підставі порушення ним пункту 10.6. Правил дорожнього руху, в результаті дорожньо-транспортної пригоди відбулося зіткнення двох автомобілів: "ДАФ" (державний номер НОМЕР_2) та автомобіля марки "BMW" (державний номер НОМЕР_1).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №11723/11 від 18.04.2011) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику, ДП "Адідас-Україна", автомобіля марки "BMW" (державний номер НОМЕР_1), внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, за результатам складено Звіт про оцінку №103/12 від 02.07.2014, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, завданого власнику автомобіля, що його пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді складає 32539,18грн.

Крім того, відповідно до рахунку-фактури №248450 від 16.07.2012, складеного ТОВ "АВТ Баварія" на підставі ремонтної калькуляції, вартість відновлювального ремонту складала 37642,22грн.

Згідно з страховим актом №549-06/12-491 від 13.08.2012 за страховим випадком, що стався 28.05.2012, за Договором добровільного страхування наземного транспорту №06-000127-491 від 26.12.2011 та акту виконаних робіт №315855 від 16.07.2012, з урахуванням розрахунку до виплати в якості страхового відшкодування призначено 37642,22 грн.

Відповідно до платіжного доручення №6136 від 13.08.2012, на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №06-000127-491 від 26.12.2011, страхового акту №549-06/12-491 від 13.08.2012, позивач перерахував ДП "Адідас-Україна", як власнику пошкодженого автомобіля 37642,22грн.

Оскільки автомобіль "ДАФ" (державний номер НОМЕР_2), взято на страхування ПАТ"Страхова компанія "Брокбізнес", позивачем з метою врегулювання страхового відшкодування в досудовому порядку направлено заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 35573,49 грн, яку відповідач отримав 19.02.2014.

У відповідь на вказану заяву відповідач направив лист, в якому повідомив про необхідність позивачу надати для огляду представникам відповідача пошкоджений автомобіль "БМВ"( державний номер НОМЕР_1), а у разі невиконання даної умови відповідно до підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" відмовить у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення страхового відшкодування в розмірі 37642,22 грн. з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", сплаченого страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 06-000127-491 від 26.12.2011.

Судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. За загальними правилами, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки.

Водночас статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка застосовується на загальних підставах зі застосуванням принципу вини сторін.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1191 цього Кодексу особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за змістом статті 3 якого одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з цим відповідно до статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" терміни вживаються в такому значенні:

1.1. страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

1.2. страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування";

1.3. потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;

1.4. особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.

Пунктом 37.4 статті 37 вказаного Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Судами попередніх інстанцій належно встановлено наявність підстав для відповідальності особи, застрахованої у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки: протиправність поведінки, розмір збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками; власник джерела підвищеної небезпеки не спростував свою вину у дорожньо-транспортній пригоді.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. (Відповідна правова позиція про викладена у постановах Верховного Суду України від 28.08.2012 № 23/279, від 25.12.2013 № 6-112цс13).

Доводи скаржника, що позивач не звертався до відповідача із заявою про страхову виплату, відтак позивач не набув права страхового відшкодування від відповідача відповідно до вимог пункту 35.1 статті 35, підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" спростовуються наступним.

Згідно пункту 35.1 статті 35 цього Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Судами встановлено, що згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту № 06-000127-491 від 26.12.2011 Публічне акціонерне товариство "ХДІ Страхування"-страховик , а ДП"Адідас-Україна"- страхувальник транспортного засобу марки "BMW", державний номер НОМЕР_1.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 21.06.2012 в адміністративній справі №3-4704/12 ОСОБА_9, який керував автомобілем "ДАФ" (державний номер НОМЕР_2), визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а власника, ДП "Адідас-Україна" автомобіля марки "BMW" (державний номер НОМЕР_1) - потерпілим.

Згідно з приписами вищезазначеного підпункту цього Закону, страхувальник -ДП "Адідас-Україна" (потерпілий) про пошкодження автомобіля "BMW" та настання страхового випадку письмово повідомив позивача (страховика), шляхом подачі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, а позивач після виплати потерпілій особі страхового відшкодування отримав її право вимоги та не зобов'язаний попередньо звертатися до відповідача (особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність) в силу статті 38 цього Закону.

Відтак, доводи про порушення пункту 35.1 статті 35, підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки належно досліджених та встановлених судами обставин справи.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, та дійшли законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду, якими відхилено доводи апеляційної скарги, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, наведених у постанові суду.

Як наслідок, прийняті апеляційним та місцевим господарськими судами постанова та рішення відповідають статтям 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи. Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права при прийнятті постанови та рішення не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія "Брокбізнес" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 910/9742/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач