ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 913/95/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівДемидової А.М., Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуКолективного сільськогосподарського підприємства імені Дзержинського на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі№ 913/95/16 Господарського суду Луганської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний еспортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" м.Луганськ доКолективного сільськогосподарського підприємства імені Дзержинського простягнення 328 502,76 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Ференець А.В., дов. № 010-01/3096 від 18.07.2016

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 28.03.2016 у справі № 913/95/16 (суддя Старкова Г.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 (у складі головуючого судді Агапова О.Л., суддів Малашкевича С.А., Мартюхіної Н.О.) позов Публічного акціонерного товариства "Державний еспортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" м.Луганськ до Колективного сільськогосподарського підприємства імені Дзержинського про стягнення 328 502,76 грн задоволено, стягнуто з Колективного сільськогосподарського підприємства імені Дзержинського на користь Публічного акціонерного товариства "Державний еспортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" м.Луганськ 23 770 грн - 3% річних за простроченим кредитом, 61,24 грн - 3% річних за простроченими процентами за кредитом, 304 670,82 грн - інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, КСП ім.Дзержинського звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 4 ч. 2 ст. 11, ст.ст. 207, 547, 599, 625, 635 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що між сторонами фактично був укладений попередній договір про зміну умов кредитного договору щодо погашення заборгованості, а також про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 28.03.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 913/95/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також відповідачем подана заява про зупинення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 28.03.2016 у справі № 913/95/16 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дана заява задоволенню не підлягає з огляду на необґрунтованість.

Позивач - ПАТ "Державний еспортно-імпортний банк України", надало відзиви на касаційну скаргу, вважає її доводи необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30.05.2011 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - банк, позивач) та КСП імені Дзержинського (далі - позичальник, відповідач) укладено Генеральну угоду № 61111N2 зі змінами та доповненнями (далі - Генеральна угода).

Відповідно до умов п.1.1 Генеральної угоди, ця угода регулює загальні засади співпраці між банком та позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово - закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до Генеральної угоди шляхом укладання кредитних договорів (п.1.2 ст. 1 Генеральної угоди).

Відповідно до умов Генеральної угоди банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості в розмірі 1 500 000 грн 00 коп. з терміном користування кредитними коштами до 31.12.2013, а з урахуванням договору № 61111N2- 7 від 30.03.2014 про зміну Генеральної угоди, до 31.03.2015 в межах загального ліміту в розмірі 4 197 105 грн 00 коп., на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної угоди (п.п. 4.1,4.3,4.5 ст.4 Генеральної угоди). Згідно з умовами Генеральної угоди позичальник взяв на себе обов'язок своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (пп.5.2.6 ст. 5 Генеральної угоди).

Також, в рамках Генеральної угоди між ПАТ "Державний експортно- імпортний банк України" та КСП імені Дзержинського укладено кредитний договір № 61114К6 від 31.03.2014 (далі- кредитний договір).

На виконання п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 ст. 2 кредитного договору банк відкрив позичальнику відновлену кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 3 960 000 грн 00 коп. з кінцевим терміном погашення кредиту - 30.03.2015, зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 21,5% та в порядку, встановленому п.п.3.1.2, п.3.1,ст..3 та п.3.5 ст.3 кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі 0,1% щомісячно від ліміту кредитної лінії в порядку, встановленому ст. 3.2 кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит в строки зазначені в графіку зміни ліміту заборгованості (додаток № 1 до кредитного договору), сплачувати проценти за користування кредитом, комісію за управління кредитною лінією, комісією за зобов'язання за кредитним договором (ст.ст. 2, 3, 5, 6, 9 кредитного договору).

У зв'язку з порушенням строків погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом у строки, встановлені кредитним договором, позивач, відповідно до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 3% річних за простроченим кредитом в сумі 23 770 грн 70 коп. за період з 31.01.2015 по 29.09.2015, 3% річних за простроченими процентами за кредитом в сумі 61 грн 24 коп. за період з 08.07.2014 по 03.04.2015, інфляційні нарахування в сумі 304 670 грн 82 коп. за період з квітня 2015 року по серпень 2015 року (включно).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1. ст. 1050 Цивільного кодексу України Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач доказів своєчасного та належного виконання зобов'язань за генеральною угодою № 61111Т2 від 30.05.2011 та укладеним в її рамках кредитним договором № 61114К6 від 31.03.2014 стосовно погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом у строки, встановлені кредитним договором, не надав.

Окрім того, судами встановлено, що відповідач умови кредитного договору щодо повернення кредиту та процентів за користування кредитом виконував неналежно та не в повному обсязі та припускався порушення строків оплати, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі довідкою по рахунку відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань за вказані періоди.

Посилання скаржника на те, що між сторонами, з урахуванням ст.ст. 207, 635 Цивільного кодексу України був укладений попередній договір про зміну умов кредитного договору щодо погашення заборгованості, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки листування між сторонами стосовно позасудового врегулювання питання проблемної заборгованості не є додатковою угодою про внесення змін до кредитного договору та не змінює умов укладеного договору.

Не приймаються також до уваги посилання відповідача на неправомірність стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат з огляду на положення п. 13.1 кредитного договору, оскільки для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання необхідна одночасна наявність всіх чотирьох умов, які відповідачем не доведені, окрім того, при настанні обставин непереборної сили, відповідач повинен був діяти у відповідності до умов кредитного договору та чинного законодавства.

На підставі викладеного вище, враховуючи, що відповідачем неналежно виконувались умови кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом у строки, встановлені кредитним договором, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 328 502,76 грн, з яких 23 770 грн - 3% річних за простроченим кредитом, 61,24 грн - 3% річних за простроченими процентами за кредитом, 304 670,82 грн - інфляційних втрат.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів у справі № 913/95/16.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства імені Дзержинського залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 та рішення Господарського суду Луганської області від 28.03.2016 у справі № 913/95/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я А.М. Демидова

С у д д я О.А. Кролевець