Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2015 р.                               м. Київ                              К/800/11230/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі №826/17573/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Цеппелін Україна ТОВ” до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Цеппелін Україна ТОВ” звернулося з позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №125000003/2014/110125/2 від 11.06.2014р., №125000003/2014/110134/1 від 02.07.2014р. та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на розрахунковий рахунок позивача надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями №125130000/2014/409048 від 11.06.2014р., №125130013/2014/410114 від 02.07.2014р. суму ПДВ в розмірі 197 722,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення є протиправними, оскільки декларантом були подані до митного органу всі можливі та наявні в нього документи і відомості стосовно імпортної операції, які підтверджують заявлену ним митну вартість товарів, що базується на об'єктивних та документально підтверджених даних, у зв'язку з чим, заявлена митна вартість має бути визнана відповідачем. Оскаржувані рішення мотивовані ненаданням позивачем додаткових документів, при цьому відповідачем не обґрунтовані підстави їх витребування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнані протиправними та скасовані рішення про коригування митної вартості товару №125000003/2014/110125/2 від 11.06.2014р., №125000003/2014/110134/1 від 02.07.2014р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська митниця Державної фіскальної служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає їх обґрунтованими, а скаргу такою, що підлягає задоволенню із наступних міркувань.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 3 лютого 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Цеппелін Україна ТОВ” (покупець) та Компанією “Zeppelin International AG” (Швейцарія) (продавець) укладений договір купівлі-продажу обладнання №ZIAG-ZUK-2014, згідно умов якого, продавець зобов'язується продавати та поставляти, а покупець приймати та оплачувати обладнання та частини техніки зазначених в договорі торгових марок згідно кількості та цін, зазначених в інвойсах, які є додатком до цього договору.

Згідно інвойсу № 202460/966 від 06 червня 2014 року та №204421/59 від 27 червня 2014 року, який є додатком до вищевказаного договору, Компанією “Zeppelin International AG” поставлена сільськогосподарська техніка CLAAS: комбайн зернозбиральний, новий, модель TUCANO 740 с.н. 84006397, рік виробництва 2011 та комбайн зернозбиральний, новий, модель TUCANO 740 с.н. 84006675, рік виробництва 2012.

Відповідно до п. 4.4 договору, оплата кожної отриманої партії обладнання повинна бути здійснена покупцем протягом 60 календарних днів після дати поставки обладнання.

З метою митного оформлення товару декларантом подані митні декларації №125130000/2014/409048 від 11 червня 2014 року №125130013/2014/410114 від 2 липня 2014 року, до яких додані наступні документи: Договір купівлі-продажу № ZIAG-ZUK-2014 від 3 лютого 2014 року; Інвойси та пакувальні листи; Міжнародна товарно-транспортна накладна. Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника; банківські платіжні доручення (оплата за попередні поставки); відповідна бухгалтерська документація (видаткові накладні); висновок експертної організації; рахунки на користь третіх осіб; договір з третіми особами, розрахунок ціни (калькуляція); довідкова інформація щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Позивачем додаткові документи надані не були.

Відповідачем 11 червня 2014 року прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/110125/2 та №125000003/2014/110134/1 від 2 липня 2014 року, якими митна вартість товару, що імпортується, скоригована із застосуванням методу визначення митної вартості, відповідно до ст.59 Митного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що оскільки гр. 33 оскаржуваних рішень не містить в собі викладення обставин наявності розбіжностей, ознак підробки тощо в конкретних наданих позивачем документах, витребування у позивача додаткових документів було передчасним та безпідставним, що в подальшому призвело до необґрунтованого застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

другорядного методу визначення митної вартості.

Із вказаним висновком суду колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наступних міркувань.

Згідно обставин справи предметом спору є правомірність рішень відповідача про коригування митної вартості №125000003/2014/110125/2 від 11.06.2014р., №125000003/2014/110134/1 від 02.07.2014р.

Спірні рішення мотивовані тим, що ціна товару, заявлена позивачем, не відповідає інформації, яка міститься в ціновій базі ДМСУ, а також у зв’язку з неподанням товариством на вимогу Митниці всіх додаткових документів, які б підтверджували заявлену вартість товару.

Так, ст.49 Митного кодексу України (МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно наведених законодавчих норм митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості за наявності наступних обставин: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України визначено перелік складових митної вартості. Але зазначено, що ці складові (додаткові витрати) повинні додаватися до ціни товару для визначення митної вартості лише в тому випадку, коли вони не були включені до ціни товару.

Згідно ст. 58 Митного кодексу України та з урахуванням вищевказаного визначення митної вартості, основним методом визначення митної вартості товару є метод її визначення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).

Згідно п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз наведених норм, а також Порядку здійснення контролю та Порядку декларування дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 р. за №1360/21672, однією із митних формальностей, що виконується при здійсненні митного оформлення митної декларації (далі МД) є контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі АСАУР).

Відповідно до пункту 3 наказу ДМСУ від 24 червня 2009 року № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 липня 2009 року № 669/16685, яким затверджено порядок роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, передбачено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень як джерело інформації використовуються спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси електронно-автоматизованої інформаційної системи ДМСУ (далі — ЄАІС ДМСУ).

Враховуючи зазначені норми, колегія суддів дійшла висновку, що наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Судами було встановлено, що митну вартість зазначеного товару позивач визначив виходячи з ціни контракту, тобто за першим (основним) методом, встановленим статтею 58 МК. Для підтвердження митної вартості товару товариство надало митному органу всі необхідні документи. Митниця витребувала у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості, проте зазначені документи позивач не надав.

Згідно графи 33 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195 посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Судами було встановлено, що згідно оскаржуваних рішень метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути застосований у зв’язку з тим, що декларантом не подані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів застосований з урахуванням інформації, наявної в митному органі: МД від 21.05.2014 №403000006/2014/4752.

За таких обставин, відмовляючи товариству у митному оформленні товарів за першим методом, Митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, і мала підстави для обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару декларантом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки декларант не надав Митниці додаткових документів, що є його обов’язком, Митниця правомірно застосувала метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

З огляду на правомірність оскаржуваних рішень відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми надміру сплаченого ПДВ, оскільки зазначені вимоги є похідними від вимог про скасування оскаржуваних рішень.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220 222 229 230 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі №826/17573/14 скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Цеппелін Україна ТОВ” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: