Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.05.2021 року у справі №728/1326/18

Постанова

Іменем України

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 728/1326/18

провадження № 61-1250св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року у складі судді Глушко О. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з весни 2005 року вони з ОСОБА_3 почали спільно проживати. 28 березня 2008 року він продав належну йому однокімнатну квартиру

АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 продала свою однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 для купівлі спільного житла більшої площі. За сумісні кошти вони купили 03 квітня 2008 року двокімнатну квартиру

АДРЕСА_3. Квартиру зареєстрували на ОСОБА_3. Зазначав, що їх відносини були пов'язані любов'ю, повагою та взаємною допомогою, він вважав відповідачку своєю дружиною, а відсутність реєстрації шлюбу не впливала на характер їх відносин, тому в нього не виникало сумнівів та побоювань на кого буде оформлена квартира.

У спірній квартирі він був зареєстрований з 08 квітня 2008 року та проживав в ній, як чоловік, а не як наймач, спільно з ОСОБА_3 користувалися всією квартирою, разом сплачували комунальні послуги, мали спільний бюджет, за спільні кошти зробили поліпшення житлових умов у квартирі, встановили міжкімнатні двері та вікна, поклеїли шпалери, поклали кахель, а також купували речі для спільного користування. Також у квартирі зареєстрований син ОСОБА_3 - ОСОБА_5,1991 року народження, з яким з 2005 року по 2015 рік у нього були доброзичливі відносини.

З 2015 року ОСОБА_5 не проживає в спірній квартирі, але зареєстрований.

Відносини між сторонами почали погіршуватися з 2015 року, ОСОБА_3 почала створювати умови неможливого сумісного проживання з нею та

06 червня 2018 року, після чергової сварки, він був змушений піти з квартири, а ОСОБА_3 змінила замок на вхідних дверях. На його телефонні дзвінки ОСОБА_3 заявила, що квартира належить тільки їй і вона не має бажання проживати з ним.

Він намагався потрапити до квартири, але вона відмовилася відчиняти двері, впускати його до житла та погрожувала, що викличе працівників поліції, оскільки він вчиняє хуліганство. Він звернувся до дільничного інспектора, проте навіть в його присутності не зміг потрапити до квартири, тому змушений проживати в будинку своєї матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і який не придатний для проживання, в ньому відсутні необхідні меблі, речі (холодильник, мікрохвильова піч, плита для приготування їжі, посуд, постільна білизна та інше).

Зазначав, що кожного разу ОСОБА_3 всіляко перешкоджає вселитися йому до квартири, в якій залишилися його особисті речі та речі повсякденного використання, на письмові прохання впустити в квартиру не відповідає.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення в квартиру за АДРЕСА_3 та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні квартирою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні ізольованою кімнатою, площею 9,9 кв. м, коридором, кухнею, туалетом та балконом у квартирі за

АДРЕСА_3, виділені йому згідно із договором від 04 квітня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про тимчасове користування кімнатою в квартирі, шляхом вселення; зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні ізольованою кімнатою, площею

9,9 кв. м, коридором, кухнею, туалетом та балконом у квартирі за АДРЕСА_3.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами наявний договір про користування спірною квартирою від 04 квітня 2008 року, який є дійсним, ніким не оспорений та не скасований, відсутні докази щодо умов його виконання в частині підтвердження вимоги відповідача, як власника житла, про повернення їй ключів від квартири, звільнення кімнати, зняття з реєстрації та звільнення від належних позивачу речей, тому позивач підлягає вселенню до спірного житла в судовому порядку, а відповідача слід зобов'язати не чинити перешкод позивачу у її користуванні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, подаючи позов, ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що він є членом сім'ї власника квартири - ОСОБА_3 та має право користуватися цією квартирою нарівні з власником. Достовірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з

2004 року по 05 травня 2018 року. Тобто, ОСОБА_1 вселився в спірну квартиру саме як член сім'ї. Водночас, судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами при вселенні, а саме - 04 квітня 2008 року, укладено договір тимчасового користування кімнатою, площею 9,9 кв. м, у спірній квартирі, тобто між сторонами існує угода про порядок користування приміщенням. ОСОБА_3 не попередила позивача, як це визначено договором, щоб він виселився з квартири та передав їй ключі, зокрема ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів з цього приводу надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 слід вселити до квартири, зокрема до кімнати, як визначено угодою між сторонами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4, останній, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при вирішенні спору суди застосували статті 156, 163 ЖК Української РСР, якими встановлено рівність прав членів сім'ї власника квартири в користуванні квартирою. Однак не звернули увагу на вимоги частини 1 статті 156 ЖК Української РСР, якою визначено, що угодою при їх вселенні можуть бути встановлені інші умови про порядок користування цим приміщенням.

У договорі від 04 квітня 2008 року, який суди вважають дійсним, визначено порядок тимчасового користування кімнатою в квартирі, а також туалетом, кухнею, балконом, коридором. У цьому договорі також закріплений обов'язок ОСОБА_1 на першу вимогу ОСОБА_3 повернути ключі від квартири, звільнити кімнату, виписатися з квартири та забрати свої речі. Отже, згідно із договором від 04 квітня 2008 року ОСОБА_1 був тимчасовим мешканцем, а договір найму кімнати таким, що укладений на певний строк.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із суду першої інстанції матеріали указаної цивільної справи. Клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області

від 16 вересня 2019 року задоволено. Зупинено виконання рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий представником - ОСОБА_2, на касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі

АДРЕСА_3 з 08 квітня

2008 року, що підтверджується копією паспорта та копією довідки виконавчого комітету Бахмацької міської ради від 06 липня 2018 року

(а. с. 5-6,11).

Зазначена квартира належить ОСОБА_3 згідно із договором

купівлі-продажу від 03 квітня 2008 року (а. с. 9,10).

Також у спірній квартирі зареєстрований ОСОБА_5,1991 року народження, що підтверджується копією довідки виконавчого комітету Бахмацької міської ради Чернігівської області від 22 травня 2018 року

(а. с. 12).

Згідно із копією договору купівлі-продажу квартири від 28 березня

2008 року ОСОБА_1 продав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 22 травня

2008 року ОСОБА_3 продала однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 28).

ОСОБА_1 листом звертався до ОСОБА_3 із проханням повідомити про зручний день та час, коли він зможе потрапити до квартири, щоб переодягнутись та попрати речі (а. с.13,14,15).

Згідно із копією договору від 04 квітня 2008 року ОСОБА_3, як власник квартири АДРЕСА_3, дозволила ОСОБА_1 тимчасово користуватися кімнатою в цій квартирі (кімната площею 9,9 кв. м). У договорі визначено, що ОСОБА_1 також може користуватися туалетом, кухнею, балконом, коридором, зобов'язаний бережно користуватися кімнатою та іншими приміщеннями. Також умовами договору передбачено, що на першу вимогу ОСОБА_3 ОСОБА_1 має повернути ключі від квартири, звільнити кімнату, виписатися з квартири та забрати свої речі.

Договором передбачено, що ОСОБА_1 не набуває права власності на квартиру незалежно від тривалості проживання в квартирі та підтверджує, що ця квартира є виключно особистою власністю ОСОБА_3. Договір складено в одному екземплярі за взаємною згодою (а. с. 29).

Відповідно до копії висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 11 травня 2019 року № 8210/8211/19-32 підпис від імені ОСОБА_1 у договорі від 04 квітня 2008 року про користування кімнатою в квартирі за

АДРЕСА_3, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів

ОСОБА_1 (а. с. 71-82).

Згідно із копією висновку експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 20 червня 2019 року № 8209/19-34 підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у договорі, укладеному між сторонами, датованому 04 квітнем 2008 року, виконані кульковими ручками, спорядженими пастою темно-сірого та синьо-фіолетового кольорів. На договір здійснювався вплив сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що призвело до штучного зістарювання їх реквізитів. Відповісти на питання "Чи відповідає час виготовлення договору від 04 квітня 2008 року, що укладений між

ОСОБА_3 та ОСОБА_1, даті, яка вказана в ньому, або він виготовлений пізніше? " та "Чи можливо визначити приблизний проміжок часу підписання сторонами цього договору від 04 квітня 2008 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.? ", не представляється можливим з причини впливу сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що призвело до штучного зістарювання реквізитів документа (а. с. 83-91).

Відповідно до довідки КП "Прилуцьке МБТІ" від 12 серпня 2019 року, станом на 31 грудня 2012 року право власності на об'єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, зареєстровано за ОСОБА_1 1/2 частина згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 20 квітня 1989 року № 1845 та

ОСОБА_6 1/2 частина згідно рішення Бахмацького районного суду

Чернігівської області від 01 вересня 1998 року (а. с. 92).

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02 вересня 2019 року у справі № 728/2080/18 частково задоволено позов ОСОБА_1, встановлено факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 93-97).

Вказане рішення залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року та постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_3, подана представником - ОСОБА_4, задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Згідно зі статтею 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 9 ЖК Української РСР визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно з положеннями статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Встановивши, що позивач був зареєстрований у квартирі за згодою власника - відповідача, як член сім'ї останньої, а ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачу у проживанні у спірній квартирі, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та усунення перешкод у користуванні спірним житлом, оскільки вимога про вселення позивача відповідає положенням закону, а порушене право користування житловим приміщенням - відновленню.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2019 року у справі № 728/1235/18 за заявою ОСОБА_3 її позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишено без розгляду. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень вказану ухвалу суду

ОСОБА_3 не оскаржувала.

Таким чином, матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 за рішенням суду втратив право на користування спірним житловим приміщенням та був знятий з реєстрації у ньому.

Доводи касаційної скарги, що при вирішенні спору суд застосував

статті 156, 163 ЖК Української РСР, проте ОСОБА_1 не є членом сім'ї, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області

від 02 вересня 2019 року у справі № 728/2080/18, яке набрало законної сили.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

При вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 грудня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович