Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.02.2021 року у справі №204/2972/20

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 204/2972/20

провадження № 61-168 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

представник позивача - Крилова Олена Леонідівна,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Черкеза Д.

Л. від 13 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю.,

Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю. від 14 грудня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк) звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1, в якому зазначало, що 04 липня 2016 року між нимиукладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www. privatbank. ua складає договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги про погашення заборгованості не реагувала, унаслідок чого станом на 28 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 30 866,29 грн, з яких: за простроченим тілом кредиту - 16 884,64 грн, заборгованість за відсотками нарахованими

на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України - 5 900,12 грн;

6 135,52 грн - пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована складова) -

500,00 грн; штраф (процентна складова) - 1 446,01 грн.

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з

ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 28 квітня 2020 року у розмірі 30 866,29 грн та судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 13 серпня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня

2020 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що Банк не надав належних доказів на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору

від 04 липня 2016 року, не надав доказів отримання банківської карти та кредитних коштів. Також, зазначено, що виписка по руху коштів не містить жодної інформації за період з 04 липня 2016 року по 01 березня 2020 року.

Крім того, суди вказали, що Банк не надав доказів, які б підтверджували,

що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг мала на увазі відповідач підписуючи анкету-заяву, оскільки зазначені Умови та Правила не містять підпису відповідача, тому не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. При цьому суди послалися на відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, яка є малозначною, на підставі підпункту а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, витребувано її матеріали із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська та надано учасникам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року справу за позовом

АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не застосовано відповідну судову практику Верховного Суду, у тому числі не досліджено фактичні обставини та докази у цій справі, а саме те, що Банк відповідно до анкети-заяви від 04 липня 2016 року відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок та 04 липня 2016 року видав їй кредитну картку № НОМЕР_1, на яку встановлено кредитний ліміт 12 000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався підпунктом 2.1.1.2.3,2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору надала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. При цьому, відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи, тому активація і користування картковим рахунком свідчить про укладення між сторонами кредитного договору.

Крім того, судами не досліджено, що відповідач зверталася до Банку з метою перевипуску картки та отримала перевипущену картку з новим номером НОМЕР_2 й продовженим строком дії, якою продовжила користуватися. Під перевипуском карти розуміється випуск і приєднання карти з новим строком дії.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідачки, довідкою про зміну умов кредитування, довідкою про видані картки.

У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання нею коштів через банкомати, оплати товарів та послуг за допомогою картки, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Таким чином з виписки вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, а також частково погашала наявну заборгованість та продовжувала користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці (у тому числі після перевипуску картки).

Зазначає, що суди належним чином не дослідили розрахунку заборгованості та виписки за картрахунками відповідача, з яких чітко вбачаються всі операції про зняттю (використанню) кредитних коштів, а також всі операції з часткового погашення заборгованості.

Крім того, посилається на судову практику Верховного Суду, викладену

у постановах: від 26 вересня 2018 року у справі №159/2146/15-ц; від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц; від 08 липня 2019 року у справі №923/760/18; від 11 вересня 2019 року у справі №642/5533/15-ц;

від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16; від 19 вересня 2019 року

у справі №127/7543/17; від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц;

від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18; від 22 липня 2020 року

по справі № 189/2109/18; від 29 липня 2020 року по справі № 753/10779/16-ц; від 16 вересня 2020 року справа № 200/5647/18;

від 20 жовтня 2020 року по справі № 456/3643/17; від 11 листопада

2020 року у справі № 205/4176/18.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 липня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг

(а. с. 25).

До кредитного договору Банк додав виписку за вказаним кредитним договором, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1, довідку про наявні кредитні картки у відповідачки, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" таВитяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку

(а. с. 15-24,26-63).

За розрахунком Банку станом на 28 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 30 866,29 грн, з яких: за простроченим тілом кредиту - 16 884,64 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України - 5 900,12 грн;

6 135,52 грн - пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована складова) -

500,00 грн; штраф (процентна складова) - 1 446,01 грн (а. с. 7-14).

Кредит не погашено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною 3 статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення не відповідають, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частиною 1 статті 633 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку

АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку,

що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 , 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до частиною 1 статті 1050 ЦК України.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими процентами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір

і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank. ua, як невід'ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www. privatbank. ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг

з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк" ресурс:

Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank. ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Так, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Проте Верховний Суд не може погодитись з іншими висновками судів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та є передчасними.

Погодившись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що Банк не надав належних доказів на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору від 04 липня 2016 року, не надав доказів отримання банківської карти та кредитних коштів.

Також, зазначено, що виписка

по руху коштів не містить жодної інформації за період з 04 липня 2016 року по 01 березня 2020 року.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Звертаючись до суду з цим позовом, банк подав до суду підписану анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг

у ПАТ КБ "ПриватБанк", витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видачу відповідачу кредитної картки із зазначенням її номера та строку дії,

виписку по картковому рахунку за період з 04 липня 2016 року

по 30 вересня 2019 року й за період з 01 жовтня 2019 року по 28 квітня

2020 року тощо.

Відповідно до частини 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Прийнявши додані до апеляційної скарги докази, апеляційний суд не дослідив їх у сукупності з розрахунком заборгованості та іншими доказами, які було подано до позовної заяви, тому дійшов передчасного висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт встановлення відповідачу кредитного ліміту, а також користування останньою цими коштами.

При цьому, банк в апеляційний скарзі вказував на те, що з вищевказаної виписки по картковому рахунку вбачається, що позичальник користувалася кредитними коштами та частково виконувала свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки

з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій

і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції

у сукупності з іншими доказами.

Проте, апеляційний суд не дослідив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, не спростував належним чином викладені банком доводи апеляційної скарги.

Так, зазначаючи, що перша інформація у розрахунку заборгованості датована лише 01 березня 2020 року, апеляційний суд не звернув уваги на те, що це не перша дата, а остання дата, а перша дата стосується саме 04 липня 2016 року (а. с. 15-22). При цьому картка активувалася, перевипускалася за заявою саме ОСОБА_1, нею кредит частково погашався.

Апеляційний суд не вказав на правові норми, які унеможливлюють брати до уваги кредитний ліміт, виходячи із суті правовідносин між сторонами.

Зазначаючи, що банк не надав доказів отримання відповідачем кредиту у вигляді кредитного ліміту на суму 16 884,64 грн, апеляційний суд не звернув уваги, що відповідач, згідно наданих позивачем доказів, погашала кредит, просила перевипустити картку. При цьому відповідач не заперечувала проти позову, а, будучи належним чином повідомленою про дату судового засідання, до суду ні першої, ні апеляційної інстанції не з'явилася.

Отже, апеляційному суду необхідно дослідити виписку по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами та перевірити, чи було встановлено відповідачу кредитний ліміт, якщо було встановлено, то в якому розмірі, чи отримувала вона кредитну картку та строк її дії, чи користувалася остання кредитними коштами (чи отримувала готівку у банкоматі та відділенні банку, чи купувала товари та чи перерахувала кошти на інші рахунки), якщо користувалася, то в якому розмірі, чи здійснювала повернення кредитних коштів позивачу, якщо здійснювала, то в якому розмірі.

Таким чином, при розгляді справи суд апеляційної інстанції не перевірив

з достатньою повнотою доводи позовної заяви та апеляційної скарги,

в постанові не зазначив конкретних обставин, які спростовують у повному обсязі заявлені у справі вимоги.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відповідно до положень статей 12 і 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відтак, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані

у справі докази у сукупності, тому оскаржувану постанову не можна вважати законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню

з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю.

В. Черняк