Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.11.2020 року у справі №725/2043/20
Постанова КЦС ВП від 30.03.2022 року у справі №725/2043/20

Постанова

Іменем України

30 березня 2022 року

м. Київ

справа № 725/2043/20

провадження № 61-15812св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкти оскарження: старший державний виконавець Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кирстюк Дмитро Іванович, начальник Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бушкевич Андрій Вітольдович,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Височанської Н. К., Кулянди М. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Другий ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України) Кирстюка Д. І., начальника Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Бушкевича А. В., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Скаргу мотивовано тим, що на виконанні у старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І. перебуває виконавче провадження № 49618470 щодо примусового виконання виконавчого листа від 09 грудня 2015 року № 2-287/12, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 446 781 грн заборгованості за договором позики.

17 квітня 2020 року ним отримано копію постанови старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І. від 27 березня 2020 року про передачу майна у рахунок погашення боргу та акт старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І. від 27 березня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, затверджені начальником Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Бушкевичем А. В., за якими стягувачу ОСОБА_2 передано у власність майно - незавершене будівництво будівлі кафе в комплексі з магазином з продажу запчастин та автомийкою на АДРЕСА_1 , що належать боржнику ОСОБА_1 , вартістю 2 750 224,40 грн.

Зазначає, що належне йому майно передано стягувачу ОСОБА_2 за ціною третіх електронних торгів 2 750 224,40 грн, що на 303 443,40 грн більше суми коштів, що підлягають стягненню, без внесення стягувачем на рахунок виконавчої служби цієї різниці.

Вважає, що постанова старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І. від 27 березня 2020 року про передачу майна у рахунок погашення боргу, акт старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І. від 27 березня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу складено не у спосіб, визначений частиною восьмою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними та скасувати:

- постанову старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І. від 27 березня 2020 року про передачу майна у рахунок погашення боргу, затверджену начальником Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Бушкевичем А. В.;

- акт старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І. від 27 березня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, затверджений начальником Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Бушкевичем А. В.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 липня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Кирстюка Д. І. від 27 березня 2020 року, затверджену начальником Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Бушкевичем А. В., про передачу у рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_2 у власність майна - незавершене будівництво будівлі кафе в комплексі з магазином з продажу запчастин та автомийкою на АДРЕСА_1 , на загальну суму 2 750 224,40 грн, що належать боржнику ОСОБА_1 .

Визнано неправомірним та скасовано акт старшого державного виконавця Кирстюка Д. І., затверджений начальником Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Бушкевичем А. В., від 27 березня 2020 року про передачу стягувачу ОСОБА_2 у власність майна - незавершене будівництво будівлі кафе в комплексі з магазином з продажу запчастин та автомийкою на АДРЕСА_1 , на загальну суму 2 750 224,40 грн, що належать боржнику ОСОБА_1 , у рахунок погашення боргу.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що керуючись положеннями статей 447 451 ЦПК України, статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що дії Другого ВДВС у місті Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області про передачу стягувачу ОСОБА_2 у власність майна - незавершеного будівництва будівлі кафе в комплексі з магазином з продажу запчастин та автомийкою на АДРЕСА_1 , вартістю 2 750 224,40 грн, що належать боржнику ОСОБА_1 , у рахунок погашення боргу є неправомірними.

Суд виходив з того, що сума боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом № 2-287/12, становить 2 446 781,00 грн. При цьому вартість нереалізованого майна, яке було передано стягувачеві, становить 2 750 224,40 грн, різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою боргу, яка підлягала стягненню за виконавчим документом № 2-287/12 у розмірі 303 433,40 грн, стягувач не сплатив.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 рокуапеляційні скарги ОСОБА_2 , старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І. задоволено частково.

Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 липня 2020 року скасовано.

Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І., начальника Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Бушкевича А. В., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , залишено без розгляду.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що подання ОСОБА_1 скарги на дії та рішення державного виконавця щодо скасування постанови старшого державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кирстюка Д. І. від 27 березня 2020 року про передачу майна у рахунок погашення боргу, акта старшого державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кирстюка Д. І. від 27 березня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, не забезпечує відновлення його порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернуто стягнення.

Оскільки реалізація процедури передачі майна боржника стягувачу у рахунок погашення боргу, визначеної положеннями статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», направлена на перехід права власності на нерухоме майно від боржника до стягувача, є наявним спір про право між боржником та стягувачем, тому ефективним і належним способом захисту прав боржника у цих правовідносинах є пред`явлення до суду позову про визнання правочину про перехід права власності (постанови та акту державного виконавця) недійсним із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

24 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення повністю та передати справу для продовження розгляду до Чернівецького апеляційного суду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що предметом оскарження у цій справі є не перехід права на об`єкт нерухомого майна, а порушення посадовими особами органу державної виконавчої служби положень частини восьмої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження». Акт і постанова складені без попередньої обов`язкової дії стягувача - внесення на рахунок органу державної виконавчої служби різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягає стягненню.

Крім того, апеляційне провадження у справі відкрито без сплати судового збору за подання апеляційних скарг, а Кирстюк Д. І. не є особою, яка наділена правом звернення до суду з апеляційною скаргою в інтересах Другого відділу ДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишено без руху для зазначення у касаційній скарзі обов`язкових підстав касаційного оскарження.

У грудні 2020 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, витребувано з Першотравневого районного суду м. Чернівці цивільну справу № 725/2043/20.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2021 року, ОСОБА_2 заперечував проти доводів ОСОБА_1 , просив залишити його касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Відзиви від інших учасників справи до суду не надходили.

Фактичні обставини, встановлені судами

На виконанні у Другому ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 49618470, розпочате на підставі виконавчого листа № 2-287/12, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці 09 грудня 2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 2 446 781,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І. від 04 травня 2018 року виконавчі провадження № 48828397, № 49618470, № 50499061 було об`єднано у зведене виконавче провадження № 56325043.

Постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І. від 12 лютого 2020 року ВП № 61181885 до зведеного виконавчого провадження № 56325043 було приєднано виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 725/4652/19 від 29 січня 2020 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат у розмірі 933 274,51 грн та три проценти річних у розмірі 219 881,43 грн.

14 листопада 2019 року на замовлення Другого ВДВС у м. Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області в особі старшого державного виконавця Кирстюка Д. І. було складено звіт № 2019110090, згідно з яким визначено ринкову вартість незавершеної будівництвом будівлі кафе в комплексі з магазином з продажу запчастин та автомийкою на АДРЕСА_1 у сумі 3 928 892,00 грн.

22 листопада 2019 року державним виконавцем було надіслано до ДП «Сетам» заявку № 2019110090 на реалізацію арештованого майна незавершеного будівництва будівлі кафе в комплексі з магазином з продажу запчастин та автомийкою, загальною площею 1050,10 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 07 лютого 2020 року № 464499 електронні торги з реалізації лоту № 401387 незавершеного будівництва будівлі кафе в комплексі магазином з продажу запчастин та автомийкою, загальною площею 1050,10 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , за ціною 3 339 558,20 грн не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Також, згідно із протоколом проведення електронних торгів № 469316 встановлено, що електронні торги 11 березня 2020 року з реалізації зазначеного вище майна за ціною 2 750 224,40 грн не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

17 березня 2020 року стягувач ОСОБА_2 звернувся до Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України із заявою про передачу йому майна в рахунок погашення боргу. У зв`язку з тим, що сума стягнення по виконавчому провадженню на його користь 3 676 206,00 грн перевищує вартість незавершеного будівництва 2 750 224,00 грн на 925 928,00 грн просив виконавче провадження не закривати.

27 березня 2020 року старшим державним виконавцем Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюком Д. І. у виконавчому провадженні №49618470 було винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення бору.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що під час примусового виконання виконавчого листа № 2-287/12, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці 09 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 боргу за договором позики у розмірі 2 446 781,00 грн, у рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом від 09 грудня 2015 року № 2-287/12 державним виконавцем передано стягувачу ОСОБА_2 незавершене будівництво будівлі кафе в комплексі з магазином з продажу запчастин та автомийкою на АДРЕСА_1 на загальну суму 2 750 224,40 грн.

Згідно з актом від 27 березня 2020 року про передачу майна стягувачу зазначене вище майно у рахунок погашення боргу за виконавчим листом від 09 грудня 2015 року № 2-287/12 передано у власність стягувачу ОСОБА_2

30 березня 2020 року старшим державним виконавцем було закінчено виконавче провадження № 49618470.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Чернівецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Згідно зі частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин першої-другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За змістом статей 10, 48 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до положень частин першої, шостої-дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655 цс 16, якщо стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

З огляду на зазначене, процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).

ОСОБА_1 , звертаючись у квітні 2020 року до суду зі скаргою на дії державного виконавця, просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо передачі майна стягувану, скасувати винесену ним постанову та складений акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Спірне нерухоме майно було передано стягувачу за актом старшого державного виконавця Другого ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України Кирстюка Д. І. від 27 березня 2020 року про передачу майна до подання скарги та її розгляду судами по суті.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Судовий контроль за виконанням судових рішень, у разі встановлення обґрунтованості скарги, спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) (пункт 63) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) (пункт 50).

У випадку задоволення скарги ОСОБА_1 в межах процедури судового контролю за виконанням судових рішень у судів відсутні механізми поновлення прав заявника, які він вважає порушеними, з огляду на те, що скаргу подано і розглянуто після передачі майна стягувачу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця не є ефективним способом захисту прав, які заявник вважає порушеними, оскільки не призведе до відновлення прав на нерухоме майно. Ефективним способом захисту прав боржника на нерухоме майно є пред`явлення до суду відповідного позову із залученням до участі у справі, крім державного виконавця, також стягувача, в межах якого і буде надаватися оцінка, у тому числі й діям державного виконавця щодо передачі майна стягувачу.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що у такому випадку розгляд скарги ОСОБА_1 по суті не здійснюється, вимоги скарги мають вирішуватися у порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, скаргу належить залишити без розгляду.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 14 червня 2017 року у справі № 463/1204/15, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц та Верховний Суд в постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 463/593/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 755/10301/18, від 12 березня 2020 року у справі № 766/9982/17, від 25 березня 2020 року у справі № 756/13851/15, від 28 жовтня 2020 року у справі № 753/13011/14, від 28 жовтня 2020 року у справі № 214/3501/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 753/23824/18, від 27 січня 2021 року у справі № 569/12688/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 757/9754/13, від 17 березня 2021 року у справі № 545/3103/16, від 24 березня 2021 року у справі № 755/15712/19, від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20.

Зазначений підхід під час розгляду подібних справ свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах та безпідставність доводів касаційної скарги щодо відсутності конкретного висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме неможливості розгляду в порядку оскарження дій державного виконавця питання законності акта і постанови з підстав порушення частини сьомої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».

Аргументи касаційної скарги зводяться до особистого тлумачення заявником законодавства України, що стосується суті скарги на дії державного виконавця, яка у даному випадку не розглядалась апеляційним судом, та вказують про небажання заявника виконувати рішення суду, яке набрало законної сили, з формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги про те, що спірне майно не було фактично передано стягувачу, на висновок апеляційного суду не впливають. У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 755/5532/20 (провадження № 61-3054 св 21) зазначено: «посилання судів на те, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за стягувачем відбулася вже після звернення боржника до суду із скаргою на дії державного виконавця, безпідставні, оскільки правовою підставою для реєстрації права власності були постанова та акт про передачу майна стягувачу, які були винесені до звернення боржника до суду із скаргою».

Таким чином, підтвердженням факту передачі стягувачу нерухомого майна боржнику є постанова та акт про передачу майна стягувачу.

Посилання заявника на необхідність урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19), є необґрунтованими, оскільки правовідносини у вказаній справі та у справі, яка переглядається у порядку касаційного провадження, не є подібними.

Доводи касаційної скарги щодо несплати судового збору за подання апеляційних скарг не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Питання розподілу судового збору у даному випадку може бути вирішено шляхом звернення до суду з відповідною заявою (про ухвалення у справі додаткового рішення).

Аргументи ОСОБА_1 про те, що Кирстюк Д. І. не є особою, яка наділена правом звернення до суду з апеляційною скаргою в інтересах Другого відділу ДВС у місті Чернівці Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції України, є необґрунтованими, оскільки предметом оскарження у цій справі ОСОБА_1 визначив дії та/або бездіяльність саме державного виконавця Кирстюка Д. І., тому він вправі звертатися до суду з відповідними заявами, скаргами, клопотаннями.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Чернівецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець