Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2018 року у справі №333/878/18

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 333/878/18

провадження № 61-45685св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - колективне сільськогосподарське підприємство "Запорізьке",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року у складі судді Дмитрієвої М. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О.

В., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до колективного сільськогосподарського підприємства "Запорізьке" (далі - КСП "Запорізьке") про визнання права власності за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що наказом державного дослідного господарства "Запорізьке" Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції від 01 грудня 2004 року № 47 йому було надано вільну частину приміщення на АДРЕСА_1 з подальшою її приватизацією.

Наказом від 14 липня 2005 року № 38 затверджено квартирний розподіл, згідно з яким за ним закріплено квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки квартира не була придатна для проживання, ним був здійснений капітальний ремонт приміщення, за згодою підприємства квартиру було приєднано до житлових комунікацій.

Вказував, що він вільно користується квартирою, добросовісно, відкрито та безперервно володіє нею понад 13 років. Інші особи, які бажають отримати майно відсутні.

Однак на теперішній час у нього відсутні підстави для набуття права власності на квартиру, оскільки через зміну організаційно - правової форми підприємства, останнє втратило право державного, у зв'язку з чим Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" не може бути застосований. Державна реєстрація права власності на квартиру не здійснювалася.

Враховуючи вищевикладене просив суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на квартиру № 2, загальною прощею 57,3 кв. м на АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності за набувальною давністю на приміщення за адресою:, АДРЕСА_1 є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про факт самочинного будівництва, оскільки на момент виділення позивачу приміщення вже існувало, а позивач лише здійснив його реконструкцію. Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно за набувальною давністю.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що наказом Державного дослідного господарства "Запорізьке" Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції № 47 від 01 грудня 2004 року ОСОБА_1 надано вільну частину приміщення, площею 34,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з подальшою приватизацією.

Наказом Державного дослідного господарства "Запорізьке" Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції від 14 липня 2005 року № 38, за ОСОБА_1 закріплене приміщення "А" № 2, площею 34,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 09 квітня 2008 року № 232, Державне дослідне господарство "Запорізьке" Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції перейменовано у Державне підприємство "Запорізьке", яке наказом Фонду державного майна України від 02 квітня 2009 року № 479 реорганізовано шляхом перетворення у КСП "Запорізьке".

Згідно з довідкою КСП "Запорізьке" від 01 лютого 2018 року № 4 на балансі КСП "Запорізьке" перебуває квартира № 2, загальною площею 57,3 кв. м у буд. АДРЕСА_1. Зазначена квартира виділена позивачу з подальшою приватизацією за умови, що капітальний ремонт ним буде здійснюватися за власні кошти.

За час перебування квартири у володінні позивача її площа була збільшена з 34,9 кв м. до 57,3 кв. м.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності.

Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.

Такого висновку щодо застосування норми права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Отже, вирішуючи даний спір суди дійшли правильного висновку про те, що отримання спірного приміщення у користування на підставі наказу, тобто підставне (титульне) заволодіння майном виключає можливість застосування до спірних правовідносин норми права, яка регулює набуття права власності за набувальної давності.

Доводи касаційної скарги про те, що проведення реконструкції виділеного приміщення та відсутність державної реєстрації права власності не є перешкодою для визнання права власності на майно за набувальною давністю не спростовують висновки судів, оскільки у даному випадку позивачу було відомо, що спірне приміщення перебуває на балансі КСП "Запорізьке", що виключає можливість застосування до спірних правовідносин норми права, яка регулює набуття права власності за набувальної давності.

З наведеного вбачається, що суди під час ухвалення рішень у повному обсязі дослідили надані докази на підтвердження заявлених вимог, правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. А. Калараш В. М. Сімоненко С. Ю. Мартєв С.

П. Штелик