Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.07.2024 року у справі №638/17802/17
Ухвала КЦС ВП від 02.08.2021 року у справі №638/17802/17
Постанова КЦС ВП від 29.11.2023 року у справі №638/17802/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року

м. Київ

справа № 638/17802/17

провадження № 61-15252св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлов Єгор Олегович, на заочне рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 22 липня 2020 року у складі судді Семіряда І. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Пікуля В. П., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 28 грудня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого він надав відповідачу у борг грошові кошти у сумі 27 063,00 дол. США, що на час складення розписки еквівалентно становило 626 170,00 грн, а ОСОБА_2 зобов`язався до 31 грудня 2015 року повернути зазначену суму боргу доларах США або у гривнях відповідно до курсу Національного банку України на день повернення боргу.

Посилаючись на те, що умови укладеного між сторонами договору позики відповідач не виконав, на його неодноразові звернення щодо повернення боргу не реагує, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 1 249 520,58 грн, з яких: 716 687,77 грн - основний борг, 40 468,31 грн - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, 492 364,50 грн - проценти за користування грошовими коштами.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 716 687,77 грн, 3 % проценти річних у розмірі

40 468,31 грн, проценти за користування грошовими коштами у розмірі

492 364,50 грн, а всього 1 249 520,58 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що за своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 надав оригінал боргової розписки від 28 грудня 2015 року.

ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики від 28 грудня 2015 року не виконав, а тому утворилася заборгованість у загальному розмірі 1 249 520,58 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням у січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного суду.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 липня 2022 року прийнято до провадження справу № 638/17802/17.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції належно дослідив зібрані у справі докази, встановив дійсну правову природу правовідносин, що виникли між сторонами, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики.

Заперечуючи факт написання боргової розписки, відповідач ухилявся від проведення призначених судом, за його клопотанням, судово-почеркознавчих експертиз, не проявляв зацікавленості у вирішенні спору, не з`являвся у судові засідання та не надав будь-яких доказів на підтвердження відсутності договірних відносин з позивачем.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлов Є. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просив оскаржувані судові скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц

(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Крім того, зазначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги

ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що матеріали справи не містять письмового договору позики.

Суди помилково виходили з того, що надана позивачем розписка від 28 грудня 2015 року підтверджує укладення між сторонами договору позики, оскільки матеріали справи не містять належних доказів які б підтверджували факт підписання відповідачем зазначеної розписки.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково виходив з того, що відповідач ухилився від проведення, призначених за його клопотанням судово-почеркознавчих експертиз, не проявляв зацікавленості у вирішенні спору.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що у повідомленні Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» від 02 серпня 2023 року зазначено, що причиною неможливості надання висновку експертів є невиконання клопотання експертів від 03 травня 2023 року щодо надання вільних, умовно- вільних, експерементальних зразків підпису і почерку ОСОБА_2 , а також дозволу на застосування руйнівних методів дослідження. Водночас такі вимоги експертів Харківським апеляційним судом були задоволені та виконані під час судового засідання 16 грудня 2021 року під час вирішення аналогічного клопотання експерта від 22 липня 2021 року.

Зважаючи на зазначене, заявник звернувся до суду з клопотанням про повторне направлення експертам цивільної справи № 638/17802/17 для проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи, призначеної ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2021 року, яке суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив без задоволення.

У січні 2024 року до Верхового Суду від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлов Є. О., надійшло клопотання про призначення експертизи, у якому заявник просив повторно направити до експертної установи цивільну справу № 638/17802/17 для проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи за наявними матеріалами справи.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлов Є. О., на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлов Є. О., з підстав, визначених

пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Дзержинського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 638/17802/17; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У грудні 2023 року матеріали справи № 638/17802/17 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Павлов Є. О., які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 28 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого він надав відповідачу у борг грошові кошти у сумі 27 063,00 дол. США, що на час складення розписки еквівалентно становило 626 170,00 грн, а ОСОБА_2 зобов`язався до 31 грудня 2015 року повернути зазначену суму боргу доларах США або у гривнях відповідно до курсу Національного банку України на день повернення боргу, про що склав відповідну розписку, оригінал якої долучено до матеріалів справи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частинами першою, другою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки щодо застосування статей 1046 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі

№ 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року

у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами статей 525 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (частини перша, четверта статті 545 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що надавши оригінал боргової розписки від 28 грудня 2015 року, позивач довів факт укладення між сторонами договору позики та передання грошових коштів, а тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка утворилася внаслідок невиконання відповідачем боргового зобов`язання, відсотки передбачені умовами договору, а також три відсотка річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий висновок судів попередніх інстанцій не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Незаперечуючи щодо встановленого судами розміру заборгованості за договором позики, у касаційній скарзі заявник посилався на те, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково виходив з того, що відповідач ухилився від проведення, призначених за його клопотанням, судово-почеркознавчих експертиз не виявив зацікавленості у вирішенні спору.

Перевіряючи наведені доводи ОСОБА_2 Верховний Суд виходить з такого.

Установлення факту непідписання договору, як правило, можливе за допомогою відповідної судово-почеркознавчої експертизи.

У змагальному процесі обов`язки мають як сторони, так і суд, який зобов`язаний забезпечити змагальність процесу.

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Лише у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 657/874/22.

Суд апеляційної інстанції встановив, що з метою встановлення факту підписання/непідписання ОСОБА_2 боргової розписки від 28 грудня 2015 року, суд першої інстанції задовольнив його клопотання та призначив у справі судово-почеркознавчу експертизу. З метою проведення експертизи матеріали справи неодноразово направлялися до експертної установи, однак кожного разу були повернуті до суду у зв`язку з неможливістю надати відповідний висновок.

Так, вперше справу повернуто до суду у зв`язку з ненаданням відповідачем експериментальних зразків почерку та підпису, а також відсутності відомостей щодо оплати вартості експертизи; в другому випадку - у зв`язку з ненаданням відповідачем експериментальних зразків почерку та підпису; втретє - у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем вимог експерта.

Установивши, що суд першої інстанції вжив усі можливі заходи для проведення експертизи, проте вона не була проведена з вини боржника, зокрема він не надав експерту необхідних для її проведення документів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про ухилення ОСОБА_3 від проведення експертизи.

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повторне направлення експертам цивільної справи № 638/17802/17 для проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи, призначеної ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2021 року, з огляду на таке.

Урахувавши, що встановлення факту непідписання договору як правило можливе за допомогою відповідної судово-почеркознавчої експертизи, з метою забезпечення змагальності процесу, за клопотаннями позивача та відповідача, ухвалою від 10 червня 2021 року призначив у справі № 638/17802/17 комплексну судово-почеркознавчу експертизу та судово-технічну експертизу документу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса».

На вирішення експертизи поставлено такі питання:

1. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , а також напис « ОСОБА_2 » (перший рядок розписки) та напис « ОСОБА_2 » (зліва від підпису) ОСОБА_2 ?

2. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 під впливом збиваючих факторів (природних, штучних), у незвичайному стані або виконано із навмисним викривленням ознак?

3. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , а також напис « ОСОБА_2 » (перший рядок розписки) та напис « ОСОБА_2 » (зліва від підпису) одночасно чи в різний час?

4. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 , а також напис « ОСОБА_2 » (перший рядок розписки) та напис « ОСОБА_2 » (зліва від підпису) одним барвником?

Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 в рівних частках.

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків відповідно до статей 384-385 Кримінального кодексу України.

У серпні 2021 року цивільна справа № 638/17802/17 повернулася до Харківського апеляційного суду з клопотанням експерта від 22 липня 2021 року № 17783/17784 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення комплексної судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів, а саме:

1) вільних зразків підпису (не менше 15 підписів) та почерку (на 15-20 аркушах) ОСОБА_2 в офіційних, різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах, що виконані до грудня 2015 року;

2) умовно-вільних зразків підпису (5-10 підписів) та почерку (8-10 аркушів) ОСОБА_2 в різнохарактерних документах, перелічених вище, виконаних за період з грудня 2015 року до цього часу;

3) експериментальні зразки підпису з урахуванням всіх можливих варіантів (на 8 аркушах) ОСОБА_2 та його почерку (на 8 аркушах) у вигляді рукописних записів: «Я, ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 », -виконані на лінованих та нелінованих аркушах паперу.

Експерт також указав, що суду необхідно визначити, чи можна використовувати в якості порівняльного матеріалу документи, у яких містяться підписи від імені ОСОБА_2 , а також документи, які знаходяться у конвертах, підшитих до витягу з цивільної справи № 638/17802/17.

Для проведення технічного дослідження документа, а саме - для вирішення питання № 4 ухвали, експерту необхідно отримати дозвіл суду на пошкодження досліджуваних рукописних штрихів у наданій розписці від імені ОСОБА_2 від 28 грудня 2015 року.

У жовтні 2021 року матеріали цивільної справи № 638/17802/17 разом з повідомленням про неможливість надання висновку експертів № 17783/17784 комплексної судової почеркознавчої експертизи, судової технічної експертизи документів повернуто до Харківського апеляційного суду, у зв`язку з невиконанням вимог експерта, викладених у клопотанні від 22 липня 2021 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про призначення експертизи задоволено.

Призначено у справі № 638/17802/17 комплексну судово-почеркознавчу експертизу та судово-технічну експертизу документа, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз

ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», на вирішення якої поставлено питання визначені в ухвалі суду від 10 червня 2021 року.

Надано експертам дозвіл на використання при проведенні експертизи у якості порівняльного матеріалу документів, у яких містяться підписи від імені

ОСОБА_2 , у томі другому на аркушах справи 116-125, 127-157, а також документів, що знаходяться у конвертах, підшитих до витягу з цивільної справи № 638/17802/17 на аркушах 100, 101.

Надано експертам дозвіл на часткове пошкодження досліджуваних рукописних штрихів у наданій розписці від імені ОСОБА_2 від 28 грудня 2015 року в томі першому на аркуші 24, за виключенням тих місць, де є перехрестя з основним текстом розписки, з урахуванням заяви ОСОБА_1 від 06 грудня 2021 року.

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків відповідно до статтями 384-385 КК України.

У січні 2022 року цивільна справа № 638/17802/17 повернулася до Харківського апеляційного суду з клопотанням експерта від 19 січня 2022 року № 489 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи, а саме:

1)вільних зразків підпису (не менше 15 підписів) та почерку (на 5-8 аркушах) ОСОБА_2 в офіційних, різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах, що виконані після грудня 2015 року до цього часу;

2) умовно-вільних зразків підпису (не менше 15 підписів) та почерку (8-10 аркушів) ОСОБА_2 в різнохарактерних документах, виконаних за період з грудня

2015 року до цього часу;

3) експерементальні зразки підпису та почерку з урахуванням всіх можливих варіантів (на 8 аркушах), виконані на нелінованих аркушах паперу (як стоячи, так і сидячи) таким чином: ліворуч - запис « ОСОБА_2 », праворуч від запису - підпис від його імені;

4) оригінали документів, що були надані в копіях (довіреності від 08 жовтня 2018 року; 16 червня 2020 року) із зазначенням, можливості їх використання в якості порівняльного матеріалу.

У липні 2022 року матеріали цивільної справи № 638/17802/17 разом з повідомленням про неможливість надання висновку експертів № 489/744, у зв`язку з невиконанням вимог експерта, викладених у клопотанні від 24 січня 2022 року повернуто до суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 березня 2023 року матеріали цивільної справи № 638/17802/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу направлено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» для проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи призначеної ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2021 року за наявними матеріалами справи.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

У травні 2023 року цивільна справа № 638/17802/17 повернулася до Полтавського апеляційного суду з клопотанням експерта від 02 травня 2023 року № 16313/17381/17382 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи, судово-технічної експертизи документів, речовин та виробів у цивільній справі № 638/17802/17,

а саме:

1)вільних зразків підпису (не менше 10 підписів) та почерку (на 5-25 аркушах) ОСОБА_2 в офіційних, різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах, що виконані після грудня 2015 року до цього часу;

2) умовно-вільних зразків підпису (не менше 10 підписів) та почерку

(10-15 аркушів) ОСОБА_2 в офіційних, різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах, що виконані після з грудня 2015 року до цього часу;

3) експерементальних зразків підпису та почерку з урахуванням всіх можливих варіантів (на 10 аркушах), виконані на нелінованих аркушах паперу (як стоячи, так і сидячи) таким чином: ліворуч - запис « ОСОБА_2 », праворуч від запису - підпис від його імені;

4) оригіналів документів, що були надані в копіях (довіреності від 08 жовтня 2018 року; 16 червня 2020 року) із зазначенням, можливості їх використання в якості порівняльного матеріалу.

5) для дослідження та встановлення давності записів та підписів: порівняльні зразки, датовані документи, створені у досліджуваний проміжок часу записи та підписи пастою для кулькових ручок такими ж кольором та відтінком, як і в рукописних записах та підписах у досліджуваних документах, у кількості не менше трьох зразків на різні дати кожного місяця досліджуваного періоду

6) для дослідження з встановлення давності записів та підписів необхідно надати дозвіл на застосування руйнівних методів дослідження, що може призвести до часткового або повного знищення досліджуваних об`єктів та зразків порівняння;

7) для вирішення питання № 4 зазначеного у ухвалі суду необхідно надати дозвіл на часткове пошкодження досліджуваних рукописних штрихів у розписці

ОСОБА_2 від 28 грудня 2015 року.

У серпні 2023 року матеріали цивільної справи № 638/17802/17 разом з повідомленням про неможливість надання висновку експертів № 16313/17381/17382, у зв`язку з невиконанням вимог експерта, викладених у клопотанні від 02 травня 2023 року повернуто до суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення комплексної судово-почеркознавчої експертизи, судово-технічної експертизи за наявними матеріалами справи відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за клопотанням сторони відповідача, в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, справа неодноразово направлялася до експертної установи, в тому числі після наданих відповідачем матеріалів на виконання клопотання експерта від 22 липня 2021 року. Проте у зв`язку з невідповідністю наданих заявником матеріалів та експериментальних зразків його почерку та підпису, справу було повернуто до суду без проведення експертизи. А тому, відсутні підстави для направлення справи до експертної установи ввосьме, за наявними матеріалами справи, як про це просить заявник.

Зазначене спростовує посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що вимоги експертів, зазначені у клопотання від 03 травня 2023 року Харківським апеляційним судом були задоволені та виконані під час судового засідання 16 грудня 2021 року під час вирішення аналогічного клопотання експерта від 22 липня 2021 року.

У контексті наведеного колегія суддів Верховного Суду зазначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Справедливість - це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року

у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду

від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання встановлених законом обов`язків (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17).

Зважаючи на тривалість розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у

ОСОБА_2 було достатньо часу для надання матеріалів необхідних для проведення почеркознавчої експертизи (вільні, умовно вільні, експериментальні зразки почерку і підпису, оригінали документів, що були надані в копіях, тощо).

Неодноразові звернення відповідача до суду з клопотаннями про призначення судової почеркознавчої експертизи, та надалі ненадання експерту всіх необхідних документів для проведення такої експертизи, дає обґрунтовані підстави для висновку про недобросовісність таких дій відповідача.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди з визначеним судами попередніх інстанцій розміром заборгованості за договором позики, а тому в цій частині оскаржувані судові рішення на предмет законності та обґрунтованості Верховним Судом не перевіряються.

Щодо клопотання про призначення експертизи

У січні 2024 року до Верхового Суду від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлов Є. О., надійшло клопотання про призначення експертизи.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не може призначати у справі експертизу, встановлювати обставини справи та здійснювати оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлов Єгор Олегович, про призначення експертизи відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлов Єгор Олегович, залишити без задоволення.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник