Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.08.2020 року у справі №761/15241/19

Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 761/15241/19

провадження № 61-11778св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Київська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю понад п'ять років, заінтересовані особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Київська міська рада.

Заява мотивована тим, що починаючи з 2012 року ОСОБА_1 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2, з ОСОБА_2 та його матір'ю - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю. Вони вели спільне господарство, мали спільні витрати, права і обов'язки. Після смерті ОСОБА_3 рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2015 року ОСОБА_2 було визнано недієздатним, а заявницю призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_2. В послідуючому, вона зареєструвалася в квартирі АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2. За життя ОСОБА_2 заповіт не складався. Спадкоємці 1-3 черги за законом після смерті ОСОБА_2 відсутні, а тому заявниця вважала, що має право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, як спадкоємець четвертої черги, оскільки є особою, що проживала із спадкодавцем однією сім'єю в одному приміщені більше п'яти років до часу відкриття спадщини.

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Першої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після спадкодавця ОСОБА_2, однак їй було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім'єю з померлим не менше

5 років.

ОСОБА_1 просила встановити їй факт спільного проживання однією сім'єю разом з ОСОБА_2 з 2012 року до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2019 року заяву задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, в період часу з 2012 року до

ІНФОРМАЦІЯ_2.

Задовольняючи заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, суд першої інстанції виходив із доведеності заяви

ОСОБА_1.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах Київської міської ради, задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2019 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, апеляційний суд виходив із недоведеності заявницею факту проживання понад п'ять років однією сім'єю разом із

ОСОБА_2.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

06 серпня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поновив Київській міській раді строк на апеляційне оскарження. Суд апеляцінйої інстанції допустив надміру формальне та вузьке тлумачення норм статей 41, 1264 ЦК України та статті 3 СК України, чим не правильно застосував норми матеріального права.

Підставою касаційного оскарження постанови заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

30 вересня 2020 року Київська міська рада через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову Київського апеляційного суду від

27 лютого 2020 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від

27 лютого 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Києва.

03 грудня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За правилами чатсини третьої статті 400 ЦПК України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю понад п'ять років, ОСОБА_1 посилалася на те, що з 2012 року вона постійно проживала за адресою:

АДРЕСА_2, з ОСОБА_2 та його матір'ю - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю. Вони вели спільне господарство, мали спільні витрати, права і обов'язки. Після смерті ОСОБА_3 рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2015 року

ОСОБА_2 було визнано недієздатним, а заявницю призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_2. В послідуючому, вона зареєструвалася в квартирі АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на 1/2 частину вказаної квартири. Вказувала, що спадкоємці 1-3 черги за законом після смерті

ОСОБА_2 відсутні, а тому в серпні 2018 року вона звернулась із заявою до Першої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після спадкодавця ОСОБА_2, однак їй було відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).

У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав доведеним факт її проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 з 2012 року, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з тим, суд першої інстанції не встановив, чи є інші особи, заінтересовані у вирішенні даної справи, та не перевірив чи впливатиме встановлений факт на спадкові права і обов'язки цих осіб.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги Київської міської ради щодо наявності спору про право у цій справі.

Таким чином, встановлення вказаного факту впливатиме також на права й обов'язки інших спадкоємців або осіб.

За таких обставин суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви, розглянувши її по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами 1 та 2 статті 412 ЦПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених Частинами 1 та 2 статті 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року підлягають скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю понад п'ять років без розгляду.

ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.

Керуючись статтями 315, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Перша київська державна нотаріальна контора, Київська міська рада, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю понад п'ять років залишити без розгляду.

Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутись до суду з позовом на загальних підставах.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В.

М. Коротун