Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2018 року у справі №428/10300/17

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 428/10300/17

Провадження № 61-22100св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2017 року у складі судді Бароніна Д. Б. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Яреська А. В., Дронської І. О., Карташова О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (далі - ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 15 грудня 1978 року вона працювала на ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", 22 травня 2017 року - звільнена на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Відповідач у порушення вимог статті 116 КЗпП України не виплатив їй грошові кошти, належні до виплати у день звільнення, у зв'язку із чим вона, із урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути із ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2017 року позов задоволено. Стягнуто із ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 23 травня по 29 листопада 2017 року, визначену без утримання податків й інших обов'язкових платежів, у розмірі 41 916,03 грн.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" залишено без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2017 року залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що невиплата позивачу належних сум при звільненні у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, відбулися через вину відповідача, а тому останній зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 41 916,03 грн. У наданому відповідачем сертифікаті про форс-мажорні обставини не містяться обставини непереборної сили для ПрАТ "Сєвєродонецьке обєднання Азот" щодо здійснення господарської діяльності та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов'язкових платежів, виплати заробітної плати, тому такий сертифікат не може вважатися доказом підтвердження дії обставини непереборної сили як підстави для звільнення відповідача від невиплати позивачу заробітної плати при звільненні.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2018 року ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що через проведення бойових дій відповідач позбавлений можливості виконувати свої зобов'язання, передбачені статтями 47, 116 КЗпП України. Відсутність вини відповідача у невиплаті позивачеві належних сум при звільненні підтверджується Науково-практичним висновком щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при звільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), складеним Торгово-промисловою палатою України 28 листопада 2017 року, відповідно до якого у наслідок дії форс-мажорних обставин ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" позбавлене можливості виконувати обов'язки, передбачені статтями 47, 83, 116 КЗпП України.

У серпні 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що згідно із наказом ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" від 22 травня 2017 року № 0188-КП (ув) ОСОБА_1 звільнена із підприємства з 22 травня 2017 року за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору.

Судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 червня 2017 року у справі № 428/5797/17 стягнуто із ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь ОСОБА_1 суму заборгованості із заробітної плати у розмірі 38
612,17 грн.

ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" не надано відомостей про день повного погашення заборгованості перед позивачем.

Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 4978, виданого Торгово-промисловою палатою України, засвідчено настання форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили), а саме: акти тероризму, військові дії на території Луганської області, у зв'язку із чим ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" позбавлений можливості виконувати зобов'язання з оплати за поставлений постачальником природний газ за договором поставки природного газу від 22 грудня 2009 року № 06/09-1984, укладеного з Дочірньою компанією "Газ України", Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 16 квітня 2014 року; дата закінчення - тривають, дату встановити неможливо.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в частини 1 статті 47 КЗпП України.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44 (5).

Вказаний Регламент Торгово-промислової палати є спеціальною нормою, яка регулює відповідні правовідносини, а тому учасники таких правовідносин повинні дотримуватись вимог, викладених у Регламенті Торгово-промислової палати.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що на період дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, є сертифікат Торгово-промислової палати України, який видається по конкретному договору, контракту, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що у день звільнення позивачеві не були виплачені належні до сплати суми, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 41 916,03 грн.

При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 4978 засвідчує лише форс-мажорні обставини про неможливість ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" виконання зобов'язань з оплати за поставлений постачальником природний газ за договором поставки природного газу від 22 грудня 2009 року № 06/09-1984 та не містить будь-яких посилань на форс-мажорні обставини щодо неможливості ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" виплачувати заробітну плату працівникам, а тому вказаний сертифікат не свідчить про наявність правових підстав для звільнення відповідача від виплати позивачу заробітної плати при звільненні.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що невиплата позивачу належних сум при звільненні у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, відбулися за відсутності вини відповідача.

Верховним Судом не береться до уваги посилання заявника у касаційній скарзі на Науково-практичний висновок щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при звільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), складеним Торгово-промисловою палатою України 28 листопада 2017 року, оскільки відповідач не посилався на вказаний доказ під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, у зв'язку із чим він не був предмет дослідження судами. В силу вимог положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, арішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про залучення їх до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора, на стороні позивача.

Відповідно до положень частини 1 та 3 статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Повноваження суду касаційної інстанції визначені главою 2 ЦПК України "Касаційне провадження". Вказаною главою не передбачено повноважень суду касаційної інстанції залучати третіх осіб до розгляду у справі.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про залученнях до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора, на стороні позивача.

Керуючись статтями 53, 389, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора, на стороні позивача відмовити.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак Ю. І. Гулейков Г. І. Усик