Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2019 року у справі №333/863/15

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 333/863/15-ц

провадження № 61-31771 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

представник позивача - ОСОБА_2;

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2015 року між нею та відповідачем укладено договір підряду. За вказаним договором фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зобов'язався провести монтажні роботи об'єкта,

а вона взяла на себе зобов'язання надати відповідачу майданчик (фронт робіт), прийняти об'єкт та оплатити роботи. Предмет підряду розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 4.2 договору замовник вносить передплату за матеріали

у розмірі 50 тис. грн, а оплата за монтажні роботи складає 49 630 грн

(пункт 4.3 договору), які відповідач повністю отримав, що підтверджується квитанціями від 06 серпня 2014 року.

Зазначала, що відповідач виконання взятих на себе зобов'язань за договором не виконує, роботи призупинені, його працівники тривалий час не з'являються на об'єкті.

У результаті невиконання робіт у розумний строк, а також суттєвого порушення будівельних і технічних норм, 24 вересня 2014 року через випадіння опадів

на час відсутності покрівлі предмету підряду, була завдана шкода у розмірі

184 968 грн 80 коп., з яких: шкода, завдана об'єкту підряду (нерухомому майну), становить 137 992 грн 80 коп., що підтверджується експертним висновком № 1991, виданим товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональне судово-експертне бюро" від 09 жовтня 2014 року; шкода, завдана рухомому майну (меблі та інше обладнання і оздоблення об'єкту підряду), становить

46 976 грн, що підтверджується звітом з оцінки матеріального збитку

від 14 листопада 2014 року, виданим суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір підряду від 06 серпня 2014 року, укладений між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; стягнути з відповідача на її користь суму, сплачену за вказаним договором підряду, у розмірі 145 тис. грн та збитки, завдані внаслідок неналежного виконання договору підряду, у розмірі 184 968 грн 80 коп., з яких збитки, завдані об'єкту підряду, - 137 992 грн 80 коп. ; збитки, завдані рухомому майну (меблі та інше обладнання), - 46 976 грн, а також неустойку у розмірі 170 367
грн 30 коп.

У квітні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2014 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір підряду. У цей самий день ОСОБА_1 здійснила оплату будівельних матеріалів за рахунком, що були виставлені ним, а 26 серпня 2014 року до об'єкта було доставлено будівельні матеріали.

24 вересня 2014 року у м. Запоріжжя пройшли сильні дощі (максимальна швидкість вітру - 28 м/с), у результаті чого перший поверх будинку був затоплений. Захисні засоби, вжиті працівниками, згідно до технології захисту покрівлі виявились неспроможними витримати буревій, так як така технологія не розрахована на навантаження такого рівня. Він запропонував ОСОБА_1 провести ремонтно-будівельні роботи з усунення шкоди з використанням її матеріалів, за рахунок решти робіт, але відповідач відмовилась. Зазначав, що ОСОБА_1 почала вимагати з нього кошти у розмірі 92 тис. грн за завдані збитки, погрожувати розправою та не допускала його працівників до об'єкту робіт. У зв'язку із цим він був вимушений припинити монтажні роботи та залишити на об'єкті власні інструменти та обладнання (будівельні ліси вартістю 10 тис. грн).

Зазначав, що відповідач відмовляється оплатити роботи, які були виконані ним та повернути його інструменти і обладнання, що знаходяться на території об'єкта.

Ураховуючи викладене, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 74 254 грн 69 коп., з яких:

36 710 грн - сума заборгованості за договором підряду, 10 тис. грн - компенсація за будівельні ліса, 23 290 грн - пеня, 4 254 69 коп. - три відсотки річних та інфляційні витрати.

Короткий зміст судових рішень першої інстанції

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2016 року у складі судді Ярошенко А. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір підряду № 06/08 від 06 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 суму, сплачену за договором підряду № 06/08 від 06 серпня

2014 року, у розмірі 145 000 (сто сорок п'ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 збитки, завдані внаслідок неналежного виконання договору підряду № 06/08 від 06 серпня 2014 року, у розмірі 84 968 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн 80 коп.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку у розмірі 170 367 (сто сімдесят тисяч триста шістдесят сім) грн

30 коп.

Додатковим рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя

від 01 листопада 2016 року доповнено заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2016 року за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів; зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості наступним абзацом: у задоволенні зустрічної позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення та додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 виконала умови договору та передала ОСОБА_3 грошові кошти за вартість робіт, а відповідач у порушення умов договору у розумні строки свої зобов'язання не виконав, що призвело до затоплення об'єкту підряду через випадіння значного об'єму опадів, а тому вимоги позивача є законними та обґрунтованими. У зв'язку з тим, що порушення зобов'язання за спірним договором сталося з вини фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, тому відсутні підстави для задоволення його зустрічного позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя

від 09 червня 2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2016 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження якості виконаних відповідачем робіт, встановлення причин виникнення недоліків робіт. Позивачем не заявлялось клопотання про призначення у справі відповідної експертизи, а було надано лише експертний висновок щодо вартості відновлювального ремонту об'єкту, який не може бути визнаний судом належним доказом, виходячи із положень частини 2 статті 59 ЦПК України (2004 року). Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 не підтверджено факт порушення зобов'язання щодо сплати виконаних робіт та не доведено вартість компенсації за будівельні ліса.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, заочне рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року касаційне провадження

у зазначеній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України

у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року заяву судді Верховного Суду Воробйової І. А. про самовідвід задоволено. Справу за позовом

ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

У вересні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судова справа передана судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення апеляційного суду є таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивачем виконано вимоги законодавства щодо доведення протиправної поведінки відповідача, а саме невиконання робіт за договором підряду, а також не вжито заходи до збереження об'єкту підряду. Надано належні та допустимі докази наявності збитків у вигляді повної оплати позивачем робіт і матеріалів та завдання шкоди майну позивача, а також причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням робіт на об'єкті підряду та заподіянням збитків. Натомість, суд апеляційної інстанції помилково вважав обов'язком саме позивача довести вину відповідача.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не оскаржується, тому судом касаційної інстанції у цій частині не перевіряється (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Заперечення на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи

Судом установлено, що 06 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір будівельного підряду № 06/08 щодо проведення монтажних робіт об'єкта, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. (а. с. 5, том. 1).

У пункті 2.1 зазначеного договору сторони передбачили, що підрядні роботи здійснюються відповідно до проектно-кошторисної документації, що визначає обсяг, зміст, ціну робіт та є невід'ємною частиною договору згідно з

рахунком-фактурою №269 від 06 серпня 2014 року і №269-2 від 06 серпня

2014 року. Будівельні роботи виконуються із матеріалів підрядника. Підрядник виконує роботи власним інструментом.

Згідно з умовами договору замовник зобов'язується надати майданчик, оплатити роботи та вартість витрачених матеріалів.

Оплата робіт регулюється розділом 4 договору, яким закріплено вид розрахунків: готівковий (пункті 4.1. договору); замовник вносить передплату за матеріали у розмірі 50 тис. (п'ятдесят тисяч) грн оплата за монтажні роботи складає 49 630

грн (пункті 4.З. договору).

Строк виконання роботи у договорі сторонами не визначено. Проте зазначено, що договір підряду діє до моменту остаточного виконання.

Замовник оплатив рахунки, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 06 серпня 2014 року на суму 50 тис. грн та квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 06 серпня 2014 року на суму

45 тис. грн, відміткою на рахунку-фактурі №269 "передоплата 50 000 грн", на якому стоїть підпис фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та печатка.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України та відповідно до частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір

є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Частиною 2 статті 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Згідно із частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки,

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наведених складових цивільно-правової відповідальності для відшкодування шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем виконано вимоги законодавства щодо доведення протиправної поведінки відповідача, а саме у невиконанні робіт за договором підряду, а також невжитті заходів до збереження об'єкту підряду, є безпідставні.

Частиною 2 статті 849 ЦК України передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, а позивачем не доведена фактична наявність підстав для такої односторонньої відмови.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 доведено причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням робіт на об'єкті підряду та заподіянням збитків також є безпідставні, оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують складові цивільно-правової відповідальності.

Статтею 60 ЦПК України (2004 року) визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених Статтею 60 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають,

а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк