Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.12.2018 року у справі №711/1467/18

Постанова

Іменем України

28 січня 2019 року

м. Київ

справа № 711/1467/18

провадження № 61-48493 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Разек Черкаси»;

представники відповідача:Цинда Людмила Геннадіївна, Грязон Руслан Миколайович;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну товариства з обмеженою відповідальністю «Разек Черкаси» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси

від 17 липня 2018 року у складі судді Позарецької С. М. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Разек Черкаси» (далі - ТОВ «Разек Черкаси») про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, пов'язаного із затримкою видачі трудової книжки, та відшкодування моральної шкоди.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2017 року під час виконання своїх трудових обов'язків він отримав травму лівої ноги уламком пошкодженої матриці верстата, що підтверджується актом № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 17 лютого 2017 року, складений ТОВ «Разек Черкаси».

Унаслідок завданих травм він переніс складну операцію та пройшов курс лікування в лікарні з 14 лютого 2017 року по 16 липня 2017 року.

Заподіяна йому шкода пов?язана з трудовими правовідносинами і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

У зв'язку з отриманими травмами він втратив працездатність більше, ніж на 120 днів, зазнав фізичного болю та страждань, чим йому було завдано моральної шкоди.

10 серпня 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, тобто у зв?язку з тим, що власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Проте відповідач звільнив його за прогул без поважних причин наказом від 22 серпня 2017 року № 138/к-тр. Не погодившись із звільненням, він оскаржив його до суду.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29 листопада 2017 року, визнано незаконним та скасовано наказ від 22 серпня 2017 року №138/к-тр/р про його звільнення за прогули без поважних причин на підставі частини четвертої статті 40 КЗпП України. Зазначено, що слід вважати ОСОБА_4 звільненим з посади оператора автоматичних і напівавтоматичних ліній, верстатів та установок (на виробництві касових ліній) у ТОВ «Разек Черкаси» з 10 серпня 2017 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником вимог законодавства про працю. Змінено дату звільнення та формулювання причин звільнення ОСОБА_4 у його трудовій книжці, зобов'язавши ТОВ «Разек Черкаси» внести такі зміни до трудової книжки позивача. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вказаним рішенням суду встановлено факт порушення роботодавцем вимог законодавства щодо забезпечення безпечних умов праці.

Зазначав, що у порушення положень частини першої статті 47 КЗпП України у день звільнення, 10 серпня 2017 року, йому не було видано належним чином оформлену трудову книжку, унаслідок чого він був позбавлений можливості працевлаштуватися.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ТОВ «Разек Черкаси» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв?язку із затримкою видачі трудової книжки за період з 10 серпня 2017 року по 14 грудня 2017 року у розмірі 27 631 грн 12 коп., а також 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної унаслідок нещасного випадку на виробництві.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Разек Черкаси» на користь ОСОБА_4 40 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної унаслідок нещасного випадку на виробництві, та середній заробіток за період з моменту звільнення до моменту видачі трудової книжки, тобто з 10 серпня 2017 року по 14 грудня 2017 року у розмірі 27 631 грн 12 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2017 року, що набрало законної сили, встановлено факт порушення роботодавцем вимог законодавства щодо забезпечення безпечних умов праці, тому роботодавець мав звільнити позивача за його заявою за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, тоді як роботодавець звільнив його за прогули.

На виконання вказаного рішення суду у трудовій книжці позивача зроблено запис про те, що він звільнений за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 10 серпня 2017 року. Проте у цей день трудову книжку йому не видано, повний розрахунок не проведено, що є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, пов?язаного із затримкою видачі трудової книжки. При визначенні розміру середнього заробітку суд визначив середньоденний заробіток.

Також суд зазначив, що завдана працівникові унаслідок нещасного випадку, травмування у результаті трудової діяльності на підприємстві моральна шкода має бути відшкодована роботодавцем незалежно від його вини. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував порушення працівником інструкції з охорони праці, а також те, що підприємство неодноразово надавало постраждалому фінансову допомогу на лікування та пропонувало залишитись на роботі з полегшеними умовами праці зі збереженням розміру заробітної плати.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Разек Черкаси» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено невиконання ТОВ «Разек Черкаси» покладених на нього вимогами закону обов'язків щодо забезпечення працівнику безпечних та нешкідливих умов праці, тому наявні підстави для стягнення моральної шкоди, розмір якої визначено з урахуванням характеру завданої моральної шкоди, глибини і тривалості фізичних страждань позивача, настання негативних змін у його житті, а також дії самого відповідача, пов'язані з виплатою потерпілому матеріальної допомоги, намагання мінімізувати наслідки отриманої виробничої травми. Звільнення позивача 22 серпня 2017 року за прогули та оскарження цього звільнення позивачем до суду та судовий розгляд не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну видачу трудової книжки, а відповідач не надав доказів того, що позивач у період з 10 серпня 2017 року по 14 грудня 2017 року не з'являвся на підприємстві та навмисно не отримав трудову книжку, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, пов?язаного із затримкою видачі трудової книжки. Розмір судових витрат визначено судом відповідно до вимог ЦПК України.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2018 року ТОВ «Разек Черкаси» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у визначений за рішенням суду день звільнення позивача - 10 серпня 2017 року, ще не було ні судового рішення у справі № 711/6852/17, що набрало законної сили лише 29 листопада 2017 року, ні визначеного судом формулювання причини звільнення - частина третя статті 38 КЗпП України, що було підставою для виплати вихідної допомоги за статтею 44 КЗпП України, що не було враховано судами.

Крім того, позивач не надав доказів того, що унаслідок неотримання ним трудової книжки він мав перепони щодо працевлаштування на іншу роботу або звернення для постановки на облік у центр зайнятості, як і не доведено вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, а також вину відповідача у затримці видачі трудової книжки.

Також суди не врахували, що однією з причин настання нещасного випадку на виробництві було невиконання позивачем посадових обов'язків, вимог інструкції з охорони праці, а розмір стягнутої судом моральної шкоди вважало завищеним. Крім того, товариство посилалось на помилковість розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У січні 2019 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вказував, що розрахунок середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу розраховано судом вірно і відповідачем не спростовано, іншого розрахунку товариство не надало. Затримка видачі трудової книжки сталася з вини відповідача, унаслідок чого він був позбавлений можливості стати на облік у центрі зайнятості та працевлаштуватися. Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 711/1467/18 з Придніпровського районного суду м. Черкаси.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Задовольняючи позов в частині стягнення з ТОВ «Разек Черкаси» суми відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2017 року, що набрало законної сили, встановлено факт порушення роботодавцем вимог законодавства щодо забезпечення безпечних умов праці.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди правильно врахували характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При цьому суди правильно керувалися нормами статті 237-1 КЗпП України.

У частині першій статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини п?ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Аналіз вищевказаного положення закону свідчить про те, що для його застосування необхідна наявність таких складових: затримка у видачі трудової книжки, вина власника або уповноваженого ним органу у цій затримці.

Вирішуючи спір, суди, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2017 року, що набрало законної сили, встановлено факт порушення роботодавцем вимог законодавства щодо забезпечення безпечних умов праці, у зв?язку з чим роботодавець мав задовольнити заяву позивача про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, тоді як роботодавець звільнив його за прогули. На виконання вказаного рішення суду у трудовій книжці позивача зроблено запис про те, що він звільнений за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 10 серпня 2017 року. Проте у цей день трудову книжку йому не видано, повний розрахунок не проведено, що є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, який судом розраховано згідно вимог закону, вірно визначивши середньоденний заробіток.

Посилання касаційної скарги на те, що у день звільнення, 10 серпня 2017 року, ще не було ухвалено рішення суду, на підставі якого позивача було звільнено на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, безпідставні, оскільки незаконне звільнення позивача за прогули та оскарження цього звільнення позивачем, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за затримку видачі трудової книжки.

Доводи касаційної скарги про те, що судом невірно розраховано середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, необґрунтовані, так як суд правильно прийняв розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, наданий позивачем, з огляду на те що, відповідачем не було надано суду власного розрахунку з визначенням середньоденного заробітку і кількості днів затримки. Крім того, доводи апеляційної скарги вимог щодо необхідності перевірки розрахунку розміру середнього заробітку не містять.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Разек Черкаси» залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк