Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.07.2018 року у справі №127/21220/15ц

Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 127/21220/15-ц

провадження № 61-6951св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»

представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»,

представник третьої особи - Воловодівський Ігор Васильович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Короля О. П. від 20 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Медяного В. М., Шемети Т. М. від 03 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «Едельвейс») про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 18 січня 2013 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Едельвейс» було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 2 млн 200 тис. грн з терміном повернення кредиту до 15 січня 2016 року та сплатою 23,5 % річних.

На забезпечення виконання ТОВ «Едельвейс» зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_5 18 січня 2013 року був укладений договір поруки, відповідно до умов якого він поручився перед банком за виконання зобов'язань позичальника.

ТОВ «Едельвейс» своєчасно взяті зобов'язання не виконував, з січня 2013 року прострочував погашення процентів за користування кредитом, з березня 2014 року не сплачував кошти на погашення заборгованості за тілом кредиту. Тому станом на 22 липня 2015 року у позичальника утворилася заборгованість за тілом кредиту в сумі 1 млн 405 тис. 555 грн 44 коп., за процентами - 561 тис. 559 грн 14 коп., пеня за порушення строків повернення кредиту - 580 тис. 321 грн 12 коп., пеня за порушення строків сплати процентів - 156 тис. 299 грн 17 коп., сума інфляційних втрат за несвоєчасне погашення заборгованості за договором - 1 млн 58 тис. 958 грн 03 коп., 3 % річних за користування кредитними коштами - 55 тис. 498 грн 58 коп., штраф за невиконання підпункту 4.2.5. кредитного договору - 40 тис. грн, штраф за порушення підпункту 3.1.4. договору застави - 22 тис. грн.

З огляду на викладене ПАТ «Брокбізнесбанк» просив суд стягнути з поручителя ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 млн 880 тис. 191 грн 48 коп.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 квітня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «Брокбізнесбанк» відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Едельвейс» та поручителі достроково частково виконали зобов'язання з повернення кредиту в сумі 1 млн 480 тис. 411 грн 12 коп. відповідно до умов кредитного договору від 18 січня 2013 року. При цьому заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 тис. 695 грн 62 коп. не підлягає стягненню з поручителя, оскільки порука припинилася, так як достроковою вимогою банк змінив строк виконання основного зобов'язання.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області. від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Брокбізнесбанк» відхилено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 квітня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час звернення ПАТ «Брокбізнесбанк» до суду з позовом наявна заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 тис. 695 грн 62 коп., яка не підлягає стягненню з поручителя, оскільки порука припинилася в силу частини четвертої статті 559 ЦК України.

У листопаді 2016 року ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що у справі відсутні належні та допустимі докази дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, а ОСОБА_5, ТОВ «Едельвейс» і товариство з обмеженою відповідальністю «Туль-Чікен» (далі - ТОВ «Туль-Чікен») звернулися з кредиторськими вимогами на суми грошових коштів, які вони переводили на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором. Крім того, порука ОСОБА_8 не є припиненою, оскільки вимога банку від 10 червня 2014 року стосувалася поточної заборгованості боржника.

У лютому 2017 року ОСОБА_8 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що дострокове часткове погашення заборгованості ОСОБА_8, ТОВ «Едельвейс» і ТОВ «Туль-Чікен» здійснили з дотриманням вимог законодавства й умов договорів, натомість банк порушив законодавчі приписи і не зарахував грошові кошти на дострокове часткове погашення кредитної заборгованості, оскільки вони були відсутні в нього на рахунку у зв'язку його неплатоспроможністю. Крім того, з вимогою про погашення простроченої заборгованості банк звернувся до поручителя 30 квітня 2014 року, а у вимозі від 10 червня 2016 року йшлося про погашення заборгованості за кредитом у повному обсязі.

До того ж, наявність кредитних вимог ОСОБА_8, ТОВ «Едельвейс» і ТОВ «Туль-Чікен» не стосується предмету позову в цій справі.

Крім того, судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Брокбізнесбанк» до ТОВ «Туль-Чікен» у зв'язку зі зміною строку виконання зобов'язання направленням вимоги поручителю. На підставі викладеного ОСОБА_8 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

07 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що 18 січня 2013 року ПАТ «Брокбізнесбанк» і ТОВ «Едельвейс» уклали кредитний договір, відповідно до умов якого кредит надається банком позичальнику у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 2 млн 200 тис. грн із терміном повернення кредиту до 15 січня 2016 року включно.

Згідно зпунктом 1.4. цього кредитного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 23,5 % річних.

Відповідно до пункту 5.1. указаного кредитного договору, незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту (в повному обсязі, або у визначеній банком частині) та іншої заборгованості за цим договором.

Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після направлення позичальнику такої вимоги строк (термін) повернення кредиту вважається таким, що настав, і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом у повному обсязі.

24 квітня 2013 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» і ТОВ «Едельвейс» укладено додаткову угоду до кредитного договору від 18 січня 2013 року, відповідно до пункту 1 якої в межах відкритої за кредитним договором кредитної лінії, банк надає позичальнику кошти (транш у межах ліміту) в сумі 200 тис. грн.

На виконання кредитного договору банк надав ТОВ «Едельвейс» кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 2 млн 200 тис. грн, що підтверджується меморіальними ордерами від 23 січня і 30 квітня 2013 року.

На забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Едельвейс» за кредитним договором від 18 січня 2013 року того ж дня між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_8 і ТОВ «Туль-Чікен» було укладено договори поруки.

У пункті 2.1.2. договорів поруки визначено право кредитора пред'явити вимогу до поручителя про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі або в частині у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором. А також незалежно від настання терміну виконання боргових зобов'язань за цим договором пред'явити вимогу до поручителя про виконання боргових зобов'язань у повному обсязі або в частині при застосуванні судових процедур банкрутства стосовно боржника.

Відповідно до пункту 2.3.2. договорів поруки поручитель має право виконати боргові зобов'язання боржника самостійно, без отримання вимоги кредитора, у випадку, якщо поручителю стало відомо про невиконання боржником своїх боргових зобов'язань, попередньо повідомивши про це боржника.

У пункті 5.1 договору поруки, укладеного між банком і ОСОБА_8, вказано, що цей договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України.

ТОВ «Едельвейс», ТОВ «Туль-Чікен» і ОСОБА_8 згідно з підпунктом 4.1.2. кредитного договору здійснили часткове погашення кредиту в сумі 1 млн 480 тис. 411 грн 12 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 28 лютого 2014 року № 9 на суму 1 млн 332 тис. 300 грн і № 30 на суму 10 тис. грн, здійсненими банком 28 лютого 2014 року, № 31 на суму 61 тис. 111 грн 12 коп., здійсненими банком 03 березня 2014 року, а також листом від 27 лютого 2014 року про доручення банку списати з поточного рахунку кошти в сумі 77 тис. грн, зареєстрованим банком 28 лютого 2014 року.

Станом на час звернення ПАТ «Брокбізнесбанк» з позовом до суду за зазначеним кредитим договором існувала заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 тис. 695 грн 62 коп.

30 квітня 2014 року ОСОБА_8 під особисту розписку отримав вимогу ПАТ «Брокбізнесбанк», де зазначалося, що станом на 30 квітня 2014 року заборгованість позичальника ТОВ «Едель-вейс» становила 1 млн 461 тис. 159 грн 01 коп. Банк вимагав від ОСОБА_8 усунути порушення умов кредитного договору і сплатити наявну заборгованість за кредитним договором, інакше позичальник зобов'язаний достроково повернути банку кредит та сплатити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, включаючи проценти та пеню, нараховану до дати такого повного дострокового повернення (а. с. 88).

10 червня 2014 року ОСОБА_8 отримав лист-претензію, в якому вказно, що прострочена заборгованість не погашена, тому банк має право вжити заходів зі стягнення наявної заборгованості за вказаним кредитним договором (а. с. 88).

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз змісту статей 1054 та 559 ЦК України свідчить про таке.

У разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

Одночасне направлення боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту у зв'язку з наявністю поточної заборгованості не є вимогою кредитора до поручителя в розумінні частини четвертої статті 559 ЦК України.

Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року в справі № 6-28цс14.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не врахував указані норми права та правові висновки Верховного Суду України, викладені в зазначеній постанові, та не звернув увагу на те, що у вимозі банку від 30 квітня 2014 року йшлося про погашення простроченої заборгованості, а в листі-претензії від 10 червня 2014 року, на які суд послався як на підставу припинення поруки, йдеться про вимогу банку про стягнення наявної поточної заборгованості. Таким чином, апеляційний суд, зробивши висновок про припинення поруки, не перевірив доводів про те, що строк виконання договору не змінювався, оскільки не було вимоги про дострокове повне погашення заборгованості й не навів мотивів і доказів відхилення та спростування цих доводів. При цьому не дав оцінку зазначеним доводам, зокрема вимогам про погашення поточної заборгованості й не навів мотивів їх відхилення.

У силу повноважень суду касаційної інстанції усунути ці недоліки судового розгляду та ухвалити власне судове рішення є неможливим.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 03 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта