Історія справи

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 760/13773/20

провадження № 61-797св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Перша київська державна нотаріальна контора,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Київська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів Матківської М. В., Сопруна В. В., Стадника І. М. у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа - Перша київська державна нотаріальна контора,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в якій просив встановити факт спільного проживання однією сім`єю його та ОСОБА_2 з 2008 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Після її смерті залишилося спадкове рухоме і нерухоме майно, в тому числі і квартира АДРЕСА_1 .

Із заявою про прийняття спадщини він звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори де йому повідомили, що він не має права на спадщину, оскільки не перебував в офіційному шлюбі із померлою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Барський районний суд Вінницької області рішенням від 28 січня 2021 року під головуванням судді Салдан Ю. О. заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу задовольнив. Встановив факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2008 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції виходив із оцінки наданих заявником доказів та пояснень свідків в їх сукупності, в результаті чого прийшов до висновку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дійсно проживали разом однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 з 2008 року по день її смерті, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права і обов`язки. Встановлення цього факту потрібне заявнику з метою оформлення свого права на спадкове майно як спадкоємцем за законом четвертої черги.

Вінницький апеляційний суд постановою від 14 грудня 2021 року рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 січня 2021 року скасував, а заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.

Скасовуючи рішення місцевого суду та залишаючи заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі наявний спір про право, а отже спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції також зазначав, що справи окремого провадження розглядаються судом за участю заявника і заінтересованих осіб. Інших осіб, які прийняли спадщину, крім ОСОБА_1 немає. За правилами статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

З урахуванням наведеного закону, заінтересованою особою, тобто, особою на права якої впливатиме встановлення такого факту, має бути не нотаріальна контора, а орган місцевого самоврядування - Київська міська рада, оскільки у випадку відмови у задоволені заяви, при відсутності інших спадкоємців, в органу місцевого самоврядування виникне обов`язок звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, за умови спливу одного року з часу відкриття спадщини, тобто після 26 квітня 2021 року, а у нотаріальної контори встановлення такого факту чи відмови у його встановленні не породжує жодних прав чи обов`язків та не впливає на її права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в якій просив оскаржену постанову скасувати частково, виключивши з мотивувальної частини рішення (7-9 абзаци на сторінці 6, абзац 1 на сторінці 7) таку частину:

«Проте наявність таких проїзних документів, у тому числі з урахуванням їх придбання та місця поруч, не можна вважати належним доказом усталених стосунків, притаманних сім`ї, і при тому, що цей доказ не свідчить про реальність сімейних відносин.

Такі письмові докази як: акт від 03 червня 2020 року; постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 24 січня 2012 року; медична карта амбулаторного хворого № НОМЕР_7 від 05 липня 2013 року; довідка Першої київської державної нотаріальної контори про заведення спадкової справи за заявою ОСОБА_1 , також не можна визнати належними і достовірними доказами, оскільки вони також не свідчать про усталені стосунки, притаманні саме сім`ї, та не свідчить про реальність саме сімейних відносин, а не місця проживання заявника, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Пояснення свідків по справі, у тому числі заявника ОСОБА_1 , допитаного як свідка, та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , також не є належними й достовірними доказами по справі, оскільки у своїх поясненнях вони посилаються на певні викладені ними факти, а такі факти не підтверджені жодними доказами, у тому числі не підтверджені факти спільної діяльності по торгівлі на базарі, по спільному відпочинку саме як подружжя, про спільне проведення ремонтних робіт або їх проведення за спільні сімейні кошти.

Пояснення свідка ОСОБА_3 про наявність особистих стосунків, характерних для подружжя із почуттям взаємної любові і турботи, не узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами, у тому числі не може бути підтвердженням цьому наявність проїзних документів.»

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову про залишення заяви, поданої в порядку окремого провадження, без розгляду. Фактично розглянув справу по суті зі встановлення обставин справи та доказів, надав цим фактичним обставинам та доказам свого правового висновку.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористалися.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Барського районного суду Вінницької області.

22 серпня 2022 року справа № 760/13773/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З акту від 03 червня 2020 року за підписом начальника ЖЕД-903 Людмили Чернишенко (оригінал оглянуто у судовому засіданні) місцевий суд встановив, що сусіди, які проживають в будинку АДРЕСА_2 (а саме: квартира АДРЕСА_3 - ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Фастівським МРВ ГУМС України в Київській області, зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_5 - ОСОБА_6 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Залізничним РВ ГУМВС України в м. Києві; квартира 30 - ОСОБА_7 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РУ ГУМВС України в м. Києві, 12 березня 1999 року, зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_6 ) підтверджують, що у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 дійсно проживає за даною адресою з 2008 року.

У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи ДІМ ВДІМ Солом`янського РУ ГУМВС України в м. Києві лейтенанта міліції Туріцина К. А. від 24 січня 2012 року адресою проживання ОСОБА_1 , 1956 року народження, вказано: АДРЕСА_7 .

У медичній карті амбулаторного хворого № НОМЕР_7 від 05 липня 2013 року, вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Солом`янським РУ ГУ МВС України в м. Києві, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зареєстровано на АДРЕСА_7 з 19 лютого 1976 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 29 квітня 2020 (оригінал оглянуто у судовому засіданні), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві.

Причиною смерті ОСОБА_2 була хронічна ішемічна хвороба серця, що підтверджується довідкою про причину смерті № 010-1671 від 28 квітня 2020 (оригінал оглянуто у судовому засіданні).

З повідомлення Київської місцевої прокуратури № 9 прокуратури міста Києва № 10-59/2307 вих-20 від 29 квітня 2020 року виданого на ім`я начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, встановлено, що прокуратура не заперечувала проти видачі для поховання (кремації) тіла - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , брату цивільного чоловіка - ОСОБА_3 .

З довідки Першої київської державної нотаріальної контори від 23 грудня 2020 року № 9455/02-14 (у судовому засіданні оглянуто оригінал) встановлено, що 25 червня 2020 року щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 640/2020, із заявою про прийняття спадщини (заяву зареєстровано 25 червня 2020 року № 2146) як особа, яка проживала з померлою однією сім`єю не менше п`яти років до її смерті звернувся ОСОБА_1 , інші заяви про прийняття спадщини або заяви про відмову від прийняття спадщини, а також заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину станом на 24 грудня 2020 року не надходили.

ОСОБА_3 , допитаний у судовому засідання як свідок, суду пояснив, що заявник ОСОБА_1 є його рідним братом. Свідок проживає у місті Києві з 1980 року, працює охоронцем в Мінагрополітики, адреса його проживання: АДРЕСА_8 . Прізвища відрізняються однією буквою, оскільки під час виготовлення документів була допущена помилка. Свідок повідомив, що його брат проживав разом з померлою ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 з 2008 року. Саме у 2008 році брат познайомив його із ОСОБА_2 , з якою з того часу почав проживати і вести спільний побут. Свідок розповів, що заявник і ОСОБА_2 познайомились на Солом`янському ринку, де в той час вони торгували, і у них зав`язались стосунки, характерні для подружжя. Розповів, що між заявником і ОСОБА_2 було почуття любові, що вона була для нього і мамою, і дружиною. Вони разом збирали в лісі гриби та ягоди, робили різні товари ручної роботи і торгували ними на базарі. ОСОБА_2 також отримувала пенсію. За спільно зароблені кошти вони двічі на рік їздили відпочивати, зокрема, в Трускавець. Свідок розповів, що раніше ОСОБА_2 працювала вчителькою у школі, була заміжня, чи є у неї діти - сказати не міг, однак з нею ніхто, крім його брата, не проживав. Свідок зазначив, що коли заявник затримувався десь, то ОСОБА_2 дзвонила до нього, переживаючи за заявника, турбувалася про нього. Також розповів, що коли брат почав проживати із ОСОБА_2 , то він був спокійний за брата, адже він не самотній. Повідомив, що тіло померлої з моргу забирав не заявник, оскільки він був в неадекватному стані, адже дуже сумував за померлою, казав, що тепер він нікому більше не потрібен.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні розповів, що працює охоронцем на Солом`янському ринку і є сусідом заявника і померлої ОСОБА_2 . Повідомив, що знайомий із заявником з 2011-2012 року, познайомився із ним, коли вигулював собаку, оскільки вони проживають в одному будинку. Зазначив, що заявник проживав разом з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , називав її своєю дружиною, був хорошим сім`янином, більше з ними ніхто не жив. Стверджував, що бував у гостях в заявника і ОСОБА_2 , дружив більше із ОСОБА_1 , оскільки з ОСОБА_2 у нього велика різниця у віці. Бувало, що допомагав заявнику з ремонтом у квартирі, поки вони виконували ремонтні роботи, то ОСОБА_2 готувала їжу. Підтвердив, що у заявника і ОСОБА_2 були стосунки, характерні для подружжя.

Місцевий суд зазначав, що на підтвердження факту спільного відпочинку заявника з ОСОБА_2 заявник надав залізничні квитки (оригінали та копії), а саме:

- проїзний документ серія БЩ № 046525 , ОСОБА_8 придбала квиток у вагоні плацкарта № 12 на поїзд Трускавець-Київ, дата відправлення 25.08 о 19.49, місце 037; на той же потяг у тому ж вагоні на місце поруч 038 придбав квиток ОСОБА_9 , що підтверджується проїзним документом серія БЩ № 046526;

- проїзний документ серія АВ № 608822, ОСОБА_10 придбала квиток у вагоні плацкарта № 10 на поїзд Херсон-Київ, дата відправлення 21.09 о 20.00, місце 017; на той же потяг у тому ж вагоні на місце поруч 019 придбав квиток ОСОБА_1 , що підтверджується проїзним документом серія АВ № 608823;

- проїзний документ серія ЧБ № 100722, ОСОБА_10 придбала квиток у вагоні плацкарта № 04 на поїзд Трускавець-Київ, дата відправлення 29.05 о 19.46, місце 015, на той же поїзд у тому ж вагоні на місце поруч 013 придбав квиток ОСОБА_1 , що підтверджується проїзним документом серія ЧБ № 100721;

- проїзний документ серія БИ від 2015 року № 914877, ОСОБА_10 придбала квиток у вагоні плацкарта № 15 на поїзд Трускавець-Київ, дата відправлення 13.06 о 19.49, місце 031, на той же поїзд у тому ж вагоні на місце поруч 029 придбав квиток ОСОБА_1 , що підтверджується проїзним документом серія БИ № 914876;

- проїзний документ серія АБ від 2018 року № 407027, ОСОБА_10 придбала квиток у вагоні плацкарта № 3 на поїзд Трускавець-Київ, дата відправлення 21.11 о 19.49, місце 031, на той же поїзд у тому ж вагоні на місце поруч 029 придбав квиток ОСОБА_1 , що підтверджується проїзним документом серія АБ № 407026;

- проїзний документ серія АІ від 2018 року № 230420, ОСОБА_10 придбала квиток у вагоні плацкарта № 4 на поїзд Трускавець-Київ, дата відправлення 06.04. о 19.49, місце 019, на той же поїзд у тому ж вагоні на місце поруч 017 придбав квиток ОСОБА_1 , що підтверджується проїзним документом серія АІ № 230419.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша, друга статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Верховний Суд зазначає, що наявність спору про право повинне встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у цій справі - майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України).

Отже, за умови відсутності спадкоємців за заповітом та законом, усунення спадкоємців від спадщини, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина може перейти до територіальної громади на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з 2008 року до 29 квітня 2020 року є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останньої.

У апеляційній скарзі Київська міська рада, особа яка не була залучена до розгляду справи в суді першої інстанції, висловлювала свої заперечення щодо задоволення заяви ОСОБА_1 .

Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу пов`язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.

Подібні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18 (провадження № 61-17332св20).

Висновок суду апеляційної інстанції про наявність спору є обґрунтованим та відповідає нормам цивільного процесуального закону. Заява про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору, водночас у справі, яка переглядається, Київська міська рада заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Встановивши, що Київська міська рада зазначала про те, що встановлення юридичного факту, про який просить ОСОБА_1 , впливає на права вказаного органу місцевого самоврядування щодо визначення спадщини відумерлою в контексті вимог статті 1277 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у цій справі наявний спір про право, внаслідок чого заява ОСОБА_1 не може розглядатися в порядку окремого провадження з огляду на імперативну вказівку закону.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17).

Таким чином, оскільки апеляційний суд здійснив правову оцінку, встановленим обставинам у справі, за наслідком чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність спору про право колегія суддів вважає вимоги касаційної скарги необґрунтованими.

Доводи заявника у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу з огляду на те, що заявник, вказуючи зазначені підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду, виконуючи вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не навів належного обґрунтування щодо застосування якої норми права Верховному Суду потрібно сформулювати висновок із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров