Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 761/21247/20

провадження № 61-2726св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - компанія «Візз Ейр Хангарі Лтд.»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: первинна профспілкова організація компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: первинна профспілкова організація компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

2. Позов обґрунтовано тим, що з травня 2013 року він був прийнятий на роботу в якості другого пілота в угорську авіакомпанію «Візз Ейр», а з 31 серпня 2017 року у компанії «Візз Ейр» продовжив роботу на посаді командира повітряного судна відповідно до трудового договору № 14 від 31 серпня 2017 року.

3. Вказував, що йому двічі згідно додаткових угод підвищували посадовий оклад, що, на його думку, свідчило про те, що роботодавець цілком задоволений його роботою.

4. Зазначав, що на його електронну пошту 21 квітня 2020 року надійшли документи, а саме: витяг з наказу № 08-д від 14 квітня 2020 року «Про скорочення посад»; письмове попередження про звільнення від 14 квітня 2020 року та письмове повідомлення від 14 квітня 2020 року про відсутність вакантних посад.

5. Вказував, що відповідачем було прийнято рішення про скорочення чисельності працівників і наказом № 247-К від 28 травня 2020 року його було звільнено з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 22 червня 2020 року.

6. Позивач вважав, що звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства, оскільки йому не були запропоновані відповідно до статті 49-2 КЗпП України всі наявні вакантні посади, враховуючи, що було відкрито 4 нові бази відповідача: Львів, Мілан-Мальпенса, Ларнака, Тірана.

7. Зазначав, що щодо працевлаштування його на Львівській базі йому в електронному листі була надана однозначна відповідь про відмову, і що рішення про його звільнення змінено не буде.

8. Посилався на те, що йому не було запропоновано всіх наявних посад у відповідача, зважаючи на ту обставину, що трудовий договір укладений саме з Компанією «Візз Ейр Хангарі Лтд.».

9. Вказував, що відповідачем всупереч статті 42 КЗпП України йому не було надано переваги як працівнику з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

10. Зазначав, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не надав відповіді на запити профспілки щодо звільнень, чим, як вважав позивач, порушив його гарантії на захист трудових прав.

11. У зв`язку із своїм незаконним звільненням позивач відповідно до статті 237-1 КЗпП України просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в п'ятикратному розмірі його середньої заробітної плати, яку мав на момент незаконного звільнення, що становить 617 143 грн, а також суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

12. Враховуючи викладене просив суд:

поновити його на роботі на посаді «Командир повітряного судна» в компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.» на тих же умовах та з тим же посадовим окладом, які були зазначені в його трудовому договорі та в послідуючих додаткових угодах, дійсними на момент звільнення;

стягнути з компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.» («Wizz Air Hungary Ltd»), яка діє через представництво «Візз Ейр Хангарі Лтд.» на його користь суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розраховану на момент винесення рішення у справі;

стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в п`ятикратному розмірі його середньої заробітної плати, яку мав на момент незаконного звільнення, що становить 617 143 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року у складі судді Пономаренко Н. В. позов задоволено частково.

14. Поновлено ОСОБА_1 на посаді «Командир повітряного судна» в компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.» («Wizz Air Hungary Ltd»), яка діє через представництво «Візз Ейр Хангарі Лтд.», з 22 червня 2020 року.

15. Стягнено з компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.» («Wizz Air Hungary Ltd»), яка діє через представництво «Візз Ейр Хангарі Лтд.», на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 5 467 886,98 грн та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

16. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

17. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що ОСОБА_1 порівняно з іншими працівниками на посаді «командира повітряного судна» має більший стаж роботи, також має повну вищу освіту з дипломом із відзнакою, тобто високий рівень освіти та стаж роботи, а тому відповідач при вивільненні позивача всупереч положенням частини другої статті 42 КЗпП України не надав належної оцінки кваліфікації позивача.

18. Дослідивши копії штатних розписів посад виключно у представництві, місцевий суд дійшов висновку, що динаміка зміни кількості посад «командир повітряного судна» за вказаними штатними розписами свідчить про фактичне збільшення кількості таких посад у відділі пілотів за період після 21 квітня 2020 року (після попередження про наступне вивільнення) з 7 до 10 посад та з наступним зменшенням до 8 посад )на день звільнення позивача. Отже, суд дійшов висновку, що позивачу не було запропоновано роботодавцем всі наявні посади відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України.

19. Крім того, відповідач не отримав попередню згоду на звільнення позивача у первинній профспілковій організації компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.»

20. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача відбулось із порушенням трудового законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

21. Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.» («Wizz Air Hungary Ltd»), яка діє через представництво «Візз Ейр Хангарі Лтд.», задоволено.

22. Рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

23. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що суд не наділений правами та не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує її ефективність у певній сфері діяльності. Водночас у справі, яка переглядається, переважне право позивача не порушено, оскільки він не поєднував посаду з іншими, а отже не виконував більшого обсягу робіт, не мав наказів про преміювання та мав зауваження з приводу виконання трудових обов`язків. При цьому інші працівники, які займали посаду командира суден, не мали зауважень, а отримання позивачем нагороди - скляної статуетки, не свідчить про наявність переважного права.

24. Також судом зазначено, що матеріали справи не містять доказів вакантних посад чи роботи, які могли бути запропоновані позивачу. Крім того, надані суду штатні розписи представництва за період квітень-липень 2020 року свідчать про щомісячне зменшення кількості штатних посад.

25. Апеляційним судом також зазначено, що рішення профспілкового комітету про відмову у звільненні позивача є необґрунтованим, оскільки не відповідає фактичним обставинам та підставам, за яких відбулось розірвання трудового договору. Крім того, рішення профспілкового комітету не містить мотивованого обґрунтування відмови позивача у звільненні, а містить лише посилання на ряд положень трудового законодавства.

26. З огляну на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що вивільнення позивача відбулось із дотриманням трудового законодавства, права останнього порушено не було.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. У березні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .

28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

29. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

31. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15, у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2018 року в справі № 537/1621/17, від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17, від 27 вересня 2021 року в справі № 452/2056/18, від 27 жовтня 2022 року в справі № 761/26169/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

32. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних в справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

33. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що переважне право позивача не порушено, оскільки наведена відповідачем у відзиві таблиця не є належним та допустимим доказом виконання вимоги статті 42 КЗпП України, оскільки складене не відповідачем, а його представником на підставі повноважень на представництво, наданих договором про надання правової допомоги. Інших документів здійснення саме відповідачем дій обрання кандидатури позивача на звільнення та будь-яких порівнянь кваліфікації та продуктивності праці не надано.

34. Також апеляційним судом не враховано, що 21 квітня 2020 року позивач отримав письмове повідомлення про вакантні посади у представництві відповідача, у якому вказано про відсутність вакантних посад та що у разі з`явлення таких посад позивача буде повідомлено.

35. Наказ про звільнення позивача прийнято 28 травня 2020 року, але про звільнення 22 червня 2020 року. На думку заявника, дана обставина підтверджує, що відповідач станом на дату звільнення не повідомляв про вакантні посади, які могли з`явитись за період з 28 травня 2020 року по 22 червня 2020 року.

36. Вищевказане, на думку заявника, свідчить про невиконання відповідачем обов`язку, встановленого статтею 49-2 КЗпП України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

37. У квітні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 від компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.» («Wizz Air Hungary Ltd»), яка діє через представництво «Візз Ейр Хангарі Лтд.», у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

38. 31 серпня 2017 року між компанією «Візз Ейр Хангарі Лтд.», яка діє через своє представництво «Візз Ейр Хангарі Лтд.», та ОСОБА_1 укладено трудовий договір № 14 (далі - трудовий договір), за умовами якого роботодавець приймає працівника на посаду командира повітряного судна, зобов`язується забезпечити працівникові належні умови праці та виплачувати заробітну плату.

39. Зазначений договір вступав в дію з 01 вересня 2017 року на умовах безстроковості (пункт 2.1 договору).

40. Відповідно до пункту 1.3. трудового договору робота працівника полягала у виконанні трудової функції в різних місцях. Місцем роботи працівника є операційні бази роботодавця, під якими розуміються аеропорти України, які використовуються представництвом у процесі здійснення своєї господарської діяльності.

41. Наказом керівника представництва «Візз Ейр Хангарі Лтд.» в Україні №40-к від 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на посаду командира повітряного судна.

42. 14 квітня 2020 року єдиним учасником компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.» прийнято рішення про скорочення чисельності працівників у представництві «Візз Ейр Хангарі Лтд.» на одинадцять штатних одиниць у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 23 березня 2020 року № 228 «Про питання перевезень авіаційним транспортом» та обмеженнями у сфері перевезень авіаційним транспортом в Україні, які зумовили неминуче скорочення навантаження, серед яких 3 штатні одиниці «командир повітряного судна» (т. 2, а. с. 19).

43. Згідно з витягом із наказу від 14 квітня 2020 року № 08-од керівником представництва «Візз Ейр Хангарі Лтд.» в Україні ОСОБА_3 видано наказ про виключення із штатного розпису окремих посад, в тому числі посад командирів повітряного судна у загальній кількості 3 посади, та попереджено (підпункт «i» пункт 3) ОСОБА_1 про наступне вивільнення.

44. З письмового попередження про вивільнення від 14 квітня 2020 року вбачається, що 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримав письмове попередження про його вивільнення з посади командира повітряного судна.

45. Також 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримав письмове повідомлення про вакантні посади у представництві «Візз Ейр Хангарі Лтд.» від 14 квітня 2020 року, в якому зазначено про відсутність таких посад та у разі з`явлення вакантних посад його буде про це повідомлено.

46. Наказом представництва «Візз Ейр Хангарі Лтд.» в Україні від 28 травня 2020 року № 247-К ОСОБА_1 звільнено з посади командира повітряного судна на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників 22 червня 2020 року.

47. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань установлено, що Первинна профспілкова організація компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд.» зареєстрована як юридична особа 05 червня 2020 року. Керівником вказана ОСОБА_6

48. 03 серпня 2021 року до суду надійшов протокол № 6 Засідання Ради профспілки від Первинної профспілкової організації компанії «Візз Ейр Хангарі ЛТД.», яким ухвалено не надавати згоду на звільнення командира повітряного судна ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

49. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

50. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

51. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

52. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

53. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

54. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

55. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

56. Згідно зі статтею 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

57. Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

58. Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

59. За змістом частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

60. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

61. За правилами частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

62. Відповідно до статті 42 КЗпП України під час скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

63. Під час вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина друга статті 49-2 КЗпП України).

64. Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

65. Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

66. При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

67. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 06 квітня 2023 року у справі № 686/2549/22 (провадження № 61-12734св22) та інших.

68. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

69. У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 216/718/18 (провадження № 61-6469св22) зазначено, що «власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо».

70. У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

71. У постанові Верховного Суду від 29 липня 2022 року в справі № 519/1218/20 (провадження № 61-18731св21) зазначено, що правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України».

72. При цьому відповідно до висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 452/2056/18, «роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу роботи порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічні посади чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо».

73. З урахуванням вищевказаних норм матеріального права та висновків Верховного Суду щодо спірних правовідносин, встановлених апеляційним судом обставин, колегія суддів вважає, що переважне право позивача порушено не було, оскільки з наданих відповідачем документів вбачається, що позивач не поєднував посаду з іншими, а отже не виконував більшого обсягу роботи на відміну від деяких інших командирів повітряних суден, не мав наказів про преміювання. Крім того, судом взято до уваги наявні зауваження щодо виконання трудових обов`язків.

74. Колегія судді відхиляє посилання на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, на думку заявника, наявність переважного права позивача, оскільки визначення продуктивності праці працівника є прерогативою роботодавця.

75. При цьому при визначенні продуктивності праці враховується не лише тривалість перебування у трудових відносинах, а й інші обставини при виконання працівником посадових обов`язків, які можуть вплинути на оцінку його кваліфікації.

76. Колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що таблиця продуктивності праці, наведена представником відповідача, є неналежним доказом, оскільки наведена інформація зведена представником за наданою інформацією безпосередньо Представництва. Водночас під час розгляду справи заявником не спростовано інформацію у вказаних таблицях, зокрема, щодо поєднання роботи та наявності зауважень. Крім того, під час розгляду справи позивачем не надано доказів, що він мав вищу кваліфікацію порівняно з іншими працівниками, яких не було скорочено.

77. В касаційній скарзі також ставиться питання щодо неврахування апеляційним судом того, що відповідачем не було запропоновано наявні вакантні посади позивачу.

78. Разом із тим, з наданих суду штатних розписів представництва за період квітень-липень 2020 року вбачається зменшення кількості штатних одиниць, а саме: 162 штатні одиниці станом на 01 квітня 2020 року (23 посади командира повітряного судна); 162 штатні одиниці станом на 21 квітня 2020 року (23 посади командира повітряного судна); 162 штатні одиниці станом на 01 травня 2020 року (23 посади командира повітряного судна); 162 штатні одиниці станом на 20 травня 2020 року (23 посади командира повітряного судна); 160 штатні одиниці станом на 20 червня 2020 року (21 посада командира повітряного судна); 156 штатні одиниці станом на 23 червня 2020 року (20 посад командира повітряного судна); 155 штатні одиниці станом на 27 червня 2020 року (20 посад командира повітряного судна).

79. Також відхиляються посилання заявника на незапропонування всіх наявних посад, оскільки пунктом 1.3 трудового договору визначено, що місцем роботи розуміються аеропорти на території України, які використовуються роботодавцем у процесі здійснення своєї господарської діяльності. При цьому матеріали справи не містять доказів наявних посад, які могли бути запропоновано позивачу, у період від дня прийняття наказу про звільнення до дня вивільнення позивача.

80. Отже, наявні у справі докази свідчать про скорочення штату працівників, тому посилання заявника на незапропонування йому вакантних посад є безпідставними. При цьому матеріали справи, яка є предметом касаційного перегляду, не містять доказів про наявність вакантних посад, які могли б бути запропоновані ОСОБА_1 .

81. Таким чином, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

82. Доводи заявника про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15, у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2018 року в справі № 537/1621/17, від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17, від 27 вересня 2021 року в справі № 452/2056/18, від 27 жовтня 2022 року в справі № 761/26169/20, відхиляються колегією суддів, оскільки, з урахуванням встановлених апеляційним судом фактичних обставин, оскаржуване судове рішення не суперечить висновкам, викладеним у наведених заявником постановах.

83. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

84. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

85. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович