Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.11.2020 року у справі №359/7865/17

Постанова

Іменем України

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 359/7865/17

провадження №61-16674св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у складі судді Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 21 листопада 2015 року ОСОБА_2 спричинив йому тілесні ушкодження у виді забою м'яких тканин спинки носу із синцем, які визнані судово-медичною експертизою легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2016 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України.

Зазначеними протиправними діями ОСОБА_2 йому було завдано матеріальної і моральної шкоди. Матеріальні збитки полягають у втратах, які він поніс на правову допомогу, як потерпілий у кримінальному провадженні. Також вказував, що внаслідок нанесених тілесних ушкоджень він зазнав фізичний біль і душевні страждання. Тілесні ушкодження йому було завдано у громадському місті, в присутності великої кількості сторонніх осіб, тому вважає, що неправомірними діями було принижено його честь і гідність.

На підставі вказаного ОСОБА_1, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08 січня 2020 року, просив суд стягнути з ОСОБА_2 10867,09 грн на відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн і вартості судово-психологічної експертизи у розмірі 5
867,09 грн, та 85 014,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2020 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, у розмірі 8 501,40 грн, а також витрати на правову допомогу, понесені у кримінальному провадженні, у розмірі 5 000,00 грн та судові витрати за проведення судової експертизи у розмірі 586,71 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 280,00 грн.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2020 року залишено без руху і надано заявнику строк для усунення недоліків щодо зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і не надав суду належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження є порушення норм процесуального права, оскільки суд дійшов помилкового висновку про те, що наведені заявником обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наведені заявником обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки перед подачею апеляційної скарги заявник звернувся до суду першої інстанції з заявами про виправлення описок у судовому рішенні, що перешкоджало зверненню до апеляційного суду.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2020 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, у розмірі 8 501,40 грн, а також витрати на правову допомогу, понесені у кримінальному провадженні, у розмірі 5 000,00 грн та судові витрати за проведення судової експертизи у розмірі 586,71 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 280,00 грн.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.

14 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2020 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказуючи на те, що копію оскаржуваного судового рішення він отримав 13 липня 2020 року, разом з тим в тексті цього рішення були наявні описки, тому він був вимушений звернутися до суду з двома заявами про виправлення описок. Виправлений текст оскаржуваного рішення він отримав 25 серпня 2020 року, а ухвалу про відмову у задоволенні його повторної заяви про виправлення описки - 08 вересня 2020 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2020 року залишено без руху і надано заявнику строк для усунення недоліків щодо зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку з посиланням на ті ж самі обставини, які вже були визнані суддею апеляційного суду неповажними підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження згідно з ухвалою судді від 26 червня 2020 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У пункті 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.

Як указує Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v.

Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

У справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France), заява № 23805/94, § 36) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" (De Geouffre de la Pradelle v. France, заява № 12964/87, § 28).

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статтею 354 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 357 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому частини 3 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 127, частини 3 статті 354 ЦПК України апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропущення цього строку.

14 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2020 року. У прохальній частині апеляційної скарги заявник ставив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у зв'язку з поважною причиною пропуску.

Зокрема, заявник зазначав, що копію оскаржуваного судового рішення він отримав 13 липня 2020 року, разом з тим в тексті цього рішення були наявні описки, тому він був вимушений звернутися до суду з двома заявами про виправлення описок.

Виправлений текст оскаржуваного рішення він отримав 25 серпня 2020 року, а ухвалу про відмову у задоволенні його повторної заяви про виправлення описки - 08 вересня 2020 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2020 року залишено без руху.

Зі змісту цієї ухвали вбачається, що зазначені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Згідно з положеннями статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

ЦПК України не містить вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку; вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановлених ЦПК України та закріплених у статті 17 ЦПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам ОСОБА_1 щодо дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного статтею 55 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і, відмовив в задоволенні клопотання про поновлення строку, та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Також у низці рішень ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Так, у справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Крім того, суду необхідно врахувати, що відповідно до пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України (в редакції, яка була чинною на час ухвалення оскаржуваного рішення) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX, який набрав чинності 17 липня 2020 року, процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX, який набрав чинності 17 липня 2020 року, процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення".

Ураховуючи викладене та положення частини 6 статті 411 ЦПК України, зазначена ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року скасувати, справи передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В.

Шипович