Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.10.2019 року у справі №591/1325/17

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 591/1325/17

провадження № 61-26267св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Зарічного районного суду міста Сум від 12 червня 2017 року у складі судді Бурда Б. В. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог заяви

15 березня 2017 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк " (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), звернувся до суду позовом, у якому просивстягнути на його користь з відповідача заборгованість за укладеним між сторонами 10 лютого 2012 року кредитним договором у розмірі ~money0~, з яких: заборгованість за кредитом - ~money1~; заборгованість по процентам за користування кредитом - ~money2~; заборгованість за пенею та комісією - ~money3~, штраф (фіксована частина) - ~money4~; штраф (процентна складова) - ~money5~

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору від 10 лютого 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі ~money6~ у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі ~money7~

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду міста Сум від 12 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження щодо використання відповідачем платіжної картки та користування кредитним лімітом.

Зазначив, що в Анкеті-заяві відповідача вказано, що йому видана "кредитна картка "Універсальна", сплата комісії за обслуговування цієї картки не передбачена, будь-яких належних доказів на підтвердження укладеного з відповідачем договору на відкриття та обслуговування платіжної картки, яка передбачає сплату комісії за її обслуговування, позивачем не надано.

Позивач не надав суду підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів про які йдеться у Анкеті-заяві відповідача, що діяли на час укладення договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 02 серпня 2017 року рішення Зарічного районного суду міста Сум від 12 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, визнав, що висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передати справу до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки поданій Анкеті-заяві ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, в якій погодився з тим, що підписана заява разов з пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, розгорнутий розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписки по кредитному рахунку.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" та витребувано справу з суду першої інстанції.

На виконання вимог підпункту 4 першого розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року16 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що згідно з текстом копії анкети-заяви № б/н від 10 лютого 2012 року відповідач погодив, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку, отримав кредитну картку, про що зазначив сам відповідач.

Розрахунок заборгованості щодо нарахування процентів за користування кредитом, пені та комісії, а також штрафів, позивач обґрунтовує умовами, викладеними у Тарифах обслуговування кредитних карт "Універсальна", а також в Умовах і правилах надання банківських послуг, однак вказані документи, зокрема розрахунок, не підтверджує факту використання відповідачем кредитного ліміту встановленого Банком на випущену та видану відповідача кредитну картку на підставі договору від 10 лютого 2012 року.

Зі змісту розрахунку заборгованості та виписки, наданої відповідачем, вбачається, що відповідач жодного разу не використовував кредитний ліміт і витрати по картці здійснювались лише на списання нарахувань на користь Банку у вигляді комісії за обслуговування картки та нарахування процентів та штрафних санкцій, які не були встановлені у підписаній відповідачем Анкеті-заяві, у зв'язку з непогашенням цих витрат відповідачем. Доказів на підтвердження користування відповідачем кредитним лімітом позивачем не надано.

Згідно Анкети-заяви відповідачу видана "кредитна картка "Універсальна", сплата комісії за обслуговування цієї картки не передбачена. Будь-яких належних доказів на підтвердження того, що відповідач уклав договір на відкриття та обслуговування платіжної картки, який передбачає сплату комісії суду не надано.

Також підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів про які йдеться у Анкеті-заяві відповідача, що діяли на час укладення договору, позивачем не надано.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом частина 1 статті 1048 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Як передбачено частини 2 статті 59 та частини 1 статті 60 ЦПК України 2004 року обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 2 статті 59 та частини 1 статті 60 ЦПК України.

Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Суди першої та апеляційної інстанції, встановивши, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 використовував кредитний ліміт, встановлений Банком на випущену та видану "кредитну картку "Універсальна", дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги, що судами порушені норми процесуального права, а саме не повно та всебічно надано належну оцінку доказам, поданим позивачем, неправильно застосовано норми матеріального права, є безпідставними, оскільки позивачем нараховувались відсотки за користування кредитними коштами, комісія і штрафи на підставі зазначених Умов та Тарифів, які не містять підпису відповідача, що виключає обов'язок останнього сплачувати такі нарахування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, їх належить залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду міста Сум від 12 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 02 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель