Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2019 року у справі №570/5323/17

Постанова

Іменем України

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 570/5323/17

провадження № 61-15580св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - виконавчий комітет Квасилівської селищної ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ковальчук Н.

М., Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.,

від 09 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне (далі - КЕВ м. Рівне) про зобов'язання оформити та подати клопотання про виключення квартири із числа службових.

Позов мотивований тим, що відповідно до наказу № 3 Рівненської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - Рівненська КЕЧ) від 20 січня 1994 року позивач був прийнятий на посаду начальника сантехгосподарства та на теперішній час працює слюсарем аварійно-відновлювальних робіт водопровідно-каналізаційного господарства Рівненської КЕЧ.

На підставі відповідного рішення виконавчим комітетом Квасилівської селищної ради 19 грудня 2005 року позивачу, сім'я якого складається з трьох осіб: він, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3, видано ордер № 69 на право зайняття жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1.

Позивач перебуває на квартирному обліку в загальній черзі під № 85 для поліпшення житлових умов і надання жилих приміщень.

27 червня 2016 року профспілковим комітетом КЕВ м. Рівне прийнято рішення клопотати перед командуванням про виключення з числа службових наданої позивачу квартири, однак на свою заяву він отримав відмову КЕВ м. Рівне з посиланням на те, що житлове приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а сам по собі факт довгострокового проживання в службовому житлі не є підставою для виключення таких приміщень з числа службових. Виключення жилих приміщень з числа службових та надання їх для постійного користування працівникам Збройних Сил України призведе до порушення вимог Бюджетного кодексу України, в частині нецільового використання бюджетних коштів.

Посилаючись на те, що спірне житлове приміщення використовується ним та членами його сім'ї протягом тривалого часу не як службове житло, а як житло звичайного житлового фонду, при цьому належним чином дотримуються умови та правила користування жилим приміщенням, своєчасно здійснюється оплата вартості комунальних послуг, орган місцевого самоврядування не ставив питання про звільнення спірної квартири, позивач вважав, що вона може бути виключена з числа службових, оскільки відпала потреба в такому її використанні та просив суд зобов'язати КЕВ м. Рівне належно оформити та подати до виконавчого комітету Квасилівської селищної ради клопотання про виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області, у складі судді Остапчук Л. В., від 14 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано КЕВ м. Рівне належно оформити та подати до виконавчого комітету Квасилівської селищної ради клопотання про виключення із числа службових квартири АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції виходив з того, що відмова КЕВ м. Рівне у вирішенні в установленому законом порядку питання щодо виключення займаної сім'єю позивача квартири з числа службових порушує його житлові права, зокрема, право на одержання у безстрокове користування житла та його приватизацію.

Судом враховано, що ОСОБА_1 працює в системі КЕВ м. Рівне понад

24 роки, з 2005 року позивач разом із сім'єю проживає у спірній квартирі, яка має статус службової, сплачує квартирну плату, комунальні платежі, за власні кошти підтримує квартиру у належному стані, проводить її ремонт.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу КЕВ м. Рівне задоволено, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, колегія суддів виходила із відсутності правових норм, які б зобов'язували власника житлового приміщення, наданого ОСОБА_1 як службове житло, виключати його із службового житлового фонду, а сам лише факт довгострокового проживання особи в службовому житлі не є підставою для виключення його із числа службових. Апеляційним судом враховано, що відповідач не ставить питання про виселення позивача з сім'єю із займаного ними житла або будь-яким іншим чином порушує їх право на проживання у службовій квартирі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у серпні 2019 року касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 570/5323/17 та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року матеріали указаної справи надійшли до Верховного Суду.

10 грудня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 570/5323/17 передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду. Заявник наголошує, що відмова КЕВ м. Рівне у вирішенні питання щодо виключення спірної квартири з числа службових порушує його житлові права. Очікуване ним виключення займаної квартири з числа службової для реалізації свого права на житло, в тому числі набуття права власності на неї, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є правомірним "законним" очікуванням в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працює в Рівненській КЕЧ із 21 січня 1994 року на різних посадах.

Згідно наказу начальника Рівненської КЕЧ № 98 від 04 жовтня 2005 року "Про забезпечення службовою квартирою працівника Рівненської КЕЧ району" ОСОБА_1 на склад сім'ї три особи, надано двокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1.

На підставі рішення виконкому Квасилівської селищної ради від 19 грудня 2005 року № 258 ОСОБА_1 та його сім'ї, яка складається з нього, його дружини - ОСОБА_2 та сина - ОСОБА_3, видано ордер № 69 на право зайняття жилого приміщення площею 48,5 кв. м, яке складається з двох кімнат в квартирі АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Квасилівської селищної ради в загальній черзі під № 85 для поліпшення житлових умов і надання жилих приміщень.

Враховуючи вимоги Положення про надання службових житлових приміщень, стаж роботи та характеристики ОСОБА_1, профспілковим комітетом КЕВ м. Рівне вирішено клопотати перед командуванням про виключення із числа службової квартири АДРЕСА_1, про що зазначено в протоколі засідання профспілкового комітету № 21

від 05 вересня 2016 року.

Листом начальника КЕВ м. Рівне № 2004 від 17 жовтня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо виключення із числа службових квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 1 статті 118 Житлового кодексу Української РСР (далі -

ЖК УРСР) встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно із пунктом 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в УРСР, затвердженого постановою ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 "Про службові жилі приміщення" (далі - Положення) жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Механізм та порядок виключення квартир із числа службових у Збройних Силах України на час виникнення спірних правовідносин у розглядуваній справі регулювався зокрема положеннями Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року (зі змінами).

Згідно з абзацом першим пункту 3.5 Інструкції для виключення квартир із числа службових на підставі наказу начальника гарнізону про визначення кількості службових житлових приміщень та житлових приміщень для постійного проживання в гарнізоні начальником гарнізону за погодженням з КЕВ (КЕЧ) району направляються листи до сільських, селищних, міських, районних у місті (у разі їх створення) рад (відповідних державних адміністрацій) про включення (виключення) квартири до (із) числа службових. До листа щодо виключення квартир із числа службових обов'язково додається відповідний протокол засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України.

Позивач, звертаючись до суду із позовом про зобов'язання відповідача оформити та подати клопотання про виключення квартири із числа службових, посилався на гарантоване Конституцією України право на житло та положення статті 125 ЖК України.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира знаходиться в розпорядженні Міністерства оборони України, а умови та порядок її виключення з числа службових дотримані, а саме: ОСОБА_1 працює в системі КЕВ м. Рівне із 1994 року та із 2005 року разом із сім'єю проживає у квартирі, яка має статус службової, сплачує квартирну плату, комунальні платежі, за власні кошти підтримує квартиру у належному стані, проводить її ремонт.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що виключення квартири, яка знаходиться в розпорядженні Міністерства оборони України, з числа службових, має проводитися на підставі рішення компетентного органу, зокрема у разі, якщо відпала потреба його використання, як службового.

ОСОБА_1 не є військовослужбовцем, чи особою, звільненою в запас або відставку, на квартирному обліку в загальній черзі військовослужбовців Рівненського гарнізону не перебуває.

При цьому, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Квасилівської селищної ради в загальній черзі для поліпшення житлових умов і надання жилих приміщень.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ставить питання про виселення позивача із займаного ним житла чи створює перешкоди у користуванні службовим житлом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Колегія суддів відхиляє посилання заявника на наявність в нього правомірних очікувань в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі очікування повинні мати конкретний характер, ґрунтуватися не просто на надії, а на нормі права чи правовому акті.

Натомість ні стаття 125 ЖК УРСР, що визначає перелік осіб, яких не може бути виселено із службових жилих приміщень без надання іншого житла, ані стаття 47 Конституції України, на які посилався ОСОБА_1, не давали йому підстав для правомірних очікувань задоволення заявленого у розглядуваній справі позову.

При вселенні у квартиру

АДРЕСА_1 позивач був обізнаний про її статус службового житла.

Відповідно до положення частини 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації.

Таким чином наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до помилкового тлумачення заявником норм права та незгоди із обставинами встановленими апеляційним судом, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що цим судом неправильно застосовано норми матеріального права або допущено такі порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович