Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.09.2023 року у справі №175/1935/20
Постанова КЦС ВП від 20.09.2023 року у справі №175/1935/20

Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 175/1935/20

провадження № 61-2931св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Асоціація «Власників житлових будинків «Золоті ключі»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жижина Руслана Валерійовича на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2022 року у складі судді Новік Л. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі» (далі - асоціація) про визнання недійсними рішення правління та положення про відключення боржників по сплаті обов`язкових внесків до асоціації від системи водопостачання та водовідведення.

Позов мотивований тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який знаходиться в межах вулиць ареалу компактного проживання «Золоті Ключі» на території смт. Слобожанське Дніпропетровської області.

Рішенням правління асоціації, оформленим протоколом № 22 від 26 березня 2020 року, було затверджено Положення про відключення боржників по сплаті обов`язкових внесків до асоціації від системи водопостачання та водовідведення. Положення встановлюють порядок дій щодо припинення водопостачання або водовідведення боржнику. Отже, надає право на припинення водопостачання або водовідведення не тільки за наявності боргу з оплати водопостачання та водовідведення, а й ще при наявності боргів за вивезення твердих побутових відходів та з витрат на господарську діяльність.

Зазначає, що у нього не має боргів з оплати за водопостачання та водовідведення, а також за вивезення твердих побутових відходів, проте, на думку асоціації, він має заборгованість по сплаті обов`язкових внесків у розмірі 23 519,77 грн. Вважає спірною оплату витрат на господарську діяльність, яка є складовою внеску співвласника.

Зазначає, що вказані вище рішення та положення асоціації порушують його права, суперечать нормам Законів України та підзаконних актів, у зв`язку із чим просив визнати недійсними рішення правління асоціації, оформлене протоколом №22 від 26 березня 2020 року, та положення про відключення боржників по сплаті обов`язкових внесків до асоціації від системи водопостачання та водовідведення, затверджене вищевказаним рішенням правління асоціації.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення правління відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2022року в мотивувальній частині зазначено:

«Оскільки суд визнав необґрунтованими посилання позивача на порушення відповідачем вимог законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення правління та в задоволенні цієї вимоги відмовив, у зв`язку з цим не підлягають задоволенню й позовні вимоги про визнання недійсним положення про відключення боржників по сплаті обов`язкових внесків до асоціації від системи водопостачання та водовідведення, затверджене рішенням правління асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі» № 22

від 26 березня 2020 року, які є похідними позовними вимогами».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2022 року- без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позивачем порушення норм діючого законодавства, а також відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання недійсними рішення правління Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі» та відповідно положення про відключення боржників по сплаті обов`язкових внесків до асоціації від системи водопостачання та водовідведення, та порушення його прав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката

Жижина Р. В. на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Жижин Р. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального та матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 грудня

2018 року у справі № 766/22228/17, провадження № 61-44226св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що предметом позову є визнання недійсним індивідуального акту ненормативного характеру, який суперечить діючому законодавству України і порушує права позивача на безперебійне отримання послуг з водопостачання та водовідведення.

В постанові апеляційного суду відсутні будь-які правові висновки щодо правильного застосування або незастосування конкретних норм матеріального права районним судом, а також не зазначено норми матеріального права, якими він керувався при вирішенні спору. Суд обмежився лише необґрунтованим твердженням про неправильне тлумачення позивачем норм права та відсутність порушень відповідачем законодавства, без зазначення норм права, які б наділяли відповідача відповідними повноваженнями на право відключення боржника від систем водопостачання та водовідведення, встановлене оскаржуваними рішенням правління та положенням.

Суди не врахували, що обмеження питного водопостачання є компетенцією підприємств питного водопостачання, і втручання ОСББ у право особи на безпечне і належне користування житловим приміщенням не може бути за обставин цієї справи визнано правомірним. Підприємство питного водопостачання є виконавцем комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у розумінні пунктів 5, 6 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Суди попередніх інстанцій не застосували при розгляді справи пункт 5 частини першої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка встановлює право лише виконавцю комунальних послуг з центрального водопостачання та водовідведення обмежити водопостачання, яка підлягала застосуванню у даних правовідносинах.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник асоціації - Курячий А. М. просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1 розділу 1 Статуту асоціація «Власників житлових будинків «Золоті Ключі» є об`єднанням власників житлових будинків та власників нежитлових приміщень, які розташовані в межах вулиць ареалу компактного проживання «Золоті Ключі» на території смт. Слобожанське Дніпропетровської області, яке створено відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Асоціація у своїй діяльності користується правами, визначеними статтями 16, 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», та має обов`язки, передбачені статтею 18 цього Закону (пункт 3 розділу 1 Статуту).

На підставі договору на закріплення майна на праві оперативного управління від 04 березня 2011 року власником мереж водопостачання - ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» було передано асоціації внутрішньоквартальні мережі водопостачання та водовідведення мікрорайону «Золоті ключі».

Згідно з протоколом №22 від 26 березня 2020 року засіданням правління асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі» затверджено положення про відключення боржників (власників будинків) по сплаті обов`язкових внесків до асоціації від системи водопостачання та водовідведення.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах вулиць ареалу компактного проживання «Золоті Ключі» на території смт. Слобожанське Дніпропетровської області, отже спільно з іншими власниками житлових будинків використовує внутрішньоквартальні мережі водопостачання та водовідведення, що були передані асоціації.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоовленню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другоюстатті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Частиною другоюстатті 414 ЦПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження по справі, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) вказано, що спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження

№ 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)).

У постанові від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження

№ 12-38гс21) Велика Палата Верховного Суду вбачала підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції».

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах вулиць ареалу компактного проживання «Золоті Ключі» на території смт. Слобожанське Дніпропетровської області, отже спільно з іншими власниками житлових будинків використовує внутрішньоквартальні мережі водопостачання та водовідведення, що були передані асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі».

Згідно з протоколом №22 від 26 березня 2020 року засіданням правління асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі» затверджено положення про відключення боржників (власників будинків) по сплаті обов`язкових внесків до асоціації від системи водопостачання та водовідведення.

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає, що рішення правління асоціації, оформлене протоколом №22 від 26 березня 2020 року, та положення про відключення боржників (власників будинків) по сплаті обов`язкових внесків до асоціації від системи водопостачання та водовідведення порушують його права, як власника житлового будинку, який розташований в межах вулиць ареалу компактного проживання «Золоті Ключі».

Отже, спір стосується захисту його прав як власника житлового будинку, який розташований в межах вулиць ареалу компактного проживання «Золоті Ключі», порушених, на його думку, протиправним рішенням правління асоціації, зокрема, у зв`язку із затвердженням положення про відключення боржників (власників будинків) по сплаті обов`язкових внесків до асоціації від системи водопостачання та водовідведення.

Отже, цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

У віднесенні цієї справи до юрисдикції господарських судів визначальним є саме встановлення між сторонами характеру корпоративних правовідносин, що виключає вирішення такого спору у порядку цивільного судочинства, незалежно від суб`єктного складу осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про можливість розгляду цього спору в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин судові рішення у цій справі підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарських судів України.

Крім того, оскільки процесуальні порушення щодо визначення юрисдикції спору, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, унеможливили встановлення всіх обставин справи, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційної скарги щодо суті вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

За таких обставин судові рішення у цій справі не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для їх скасування в цій частині із закриттям провадження у справі.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Колегія суддів бере до уваги, що зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-ІХ, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Законом № 460-ІХ внесено зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного перегляду.

Так, за пунктом 8 Закону № 460-ІХ абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладено у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що колегія суддів вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона, відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255 400 409 414 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жижина Руслана Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 07 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 03 лютого 2023 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі» про визнання недійсними рішення правління та положення про відключення боржників по сплаті обов`язкових внесків до асоціації від системи водопостачання та водовідведення закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович