Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.06.2025 року у справі №490/5241/19
Постанова КЦС ВП від 17.04.2024 року у справі №490/5241/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 року

м. Київ

справа № 490/5241/19

провадження № 61-1599св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Міжнародний резервний Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна, Товариство

з обмеженою відповідальністю «Гипроград», департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду

м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 січня 2025 року у складі колегії суддів:

Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст заявлених вимог

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт») звернулось до суду із заявою про здійснення процесуального правонаступництва та поворот виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний Банк» (далі - АТ «Міжнародний резервний Банк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Бочкарьова А. В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Гипроград» (далі - ТОВ «Гипроград»), департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що рішенням Центрального районного суду

м. Миколаєва 18 липня 2022 року частково задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 03 березня 2012 року, вчинений приватним нотаріусом Бочкарьовою А. В., зареєстрований

в реєстрі за № 564, яким у рахунок погашення заборгованості ТОВ «Гипроград» перед Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії»

в розмірі 2 119 513,20 дол. США, що еквівалентно 16 930 883,40 грн, звернено стягнення на таке майно: нежитловий об`єкт, який складається з:

літ. «А-5» - адмінбудівля загальною площею 894,1 кв. м; літ. «Б» - гаражний бокс загальною площею 96,0 кв. м; літ. «В-2» - прохідна загальною площею 31,5 кв. м, № 1 - покриття; № 21, № 22 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 .

02 січня 2023 року постановою державного виконавця Савки Л. О. закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого напису № 564, виданого 03 березня 2012 року приватним нотаріусом Бочкарьовою А. В., на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Миколаївський апеляційний суд постановою від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ ««Міжнародний резервний Банк»задовольнив частково. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 липня 2022 року

в частині визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Бочкарьової А. В. від 03 березня 2012 року, зареєстрований у реєстрі за № 564, і в частині розподілу судових витрат скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення про відмову

в задоволенні цих позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 березня 2023 року в частині позовних вимог

ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний резервний Банк», треті особи: приватний нотаріус Бочкарьова А. В., ТОВ «Гипроград», департамент державної виконавчої служби, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишено без змін.

Заявник указував, що 27 травня 2024 року між АТ «Міжнародний резервний Банк» і ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір № GL3N225744 про відступлення прав вимоги на підставі протоколу електронного аукціону

№ GFD001-UA-20240321-35537 від 28 березня 2024 року, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів та дебіторів, зазначених у додатках № 1, № 2 до цього договору.

Отже ТОВ «ФК «Форінт» набуло прав нового кредитора за цими правовідносинами.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Форінт» просило суд залучити його до участі у справі № 490/5241/19 здійснивши процесуальне правонаступництво відповідача АТ «Міжнародний резервний Банк»на правонаступника ТОВ «ФК «Форінт»; здійснити поворот виконання рішення Центрального районного суду

м. Миколаєва від 18 липня 2022 року шляхом скасування постанови державного виконавця від 02 січня 2023 року про закінчення виконавчого провадження

№ НОМЕР_1, із примусового виконання виконавчого напису № 564, виданого

03 березня 2012 року приватним нотаріусом Бочкарьовою А. В.

Короткий зміст судових рішень першої і апеляційної інстанцій

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року заяву задоволено.

Залучено до участі у справі № 490/5241/19 правонаступника АТ «Міжнародний резервний Банк», замінивши його на ТОВ «ФК «Форінт».

Здійснено поворот виконання рішення Центрального районного суду

м. Миколаєва від 18 липня 2022 року у справі № 490/5241/19 шляхом скасування постанови державного виконавця Савки Л. О. від 02 січня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого напису № 564, виданого 03 березня 2012 року приватним нотаріусом Бочкарьовою А. В., про звернення стягнення на таке майно: нежитловий об`єкт, який складається з: літ. «А-5» - адмінбудівля, загальною площею 894,1 кв. м; літ. «Б» - гаражний бокс, загальною площею

96,0 кв. м.; літ. «В-2» - прохідна, загальною площею 31,5 кв. м, № 1 - покриття, № 21, № 22 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи недопущення порушення прав особи на доступ до правосуддя, а також те, що єдиним та ефективним способом відновлення прав заявника є поворот виконання рішення суду, який є стадією судового процесу, суд вважав за необхідне задовольнити заяву про залучення до участі у справі правонаступника відповідача, здійснивши процесуальне правонаступництво відповідача АТ «Міжнародний резервний Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Форінт».

Заявник законодавчо обмежений у повторному пред`явленні виконавчого напису до примусового виконання у разі закінчення виконавчого провадження

відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», крім випадку скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, що

є підставою для відновлення закінченого виконавчого провадження.

Матеріалами та обставинами справи підтверджується, що на час звернення до суду з цією заявою ефективним та належним способом для поновлення прав відповідача є відновлення закінченого виконавчого провадження, що узгоджується з інститутом повороту виконання рішення суду.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла представник -

ОСОБА_2 , залишено без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

07 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 січня 2025 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що переходу права вимоги до нового кредитора не відбулося, оскільки в матеріалах справи немає допустимих та достатніх доказів отримання АТ «Міжнародний резервний Банк» коштів, що

є необхідною умовою для переходу прав вимоги до нового кредитора. Зазначав, що суди не звернули уваги на відкладальні умови договору. Суди безпідставно визнали надану заявником копію платіжної інструкції від 10 квітня 2024 року

№ 12588147 як належний доказ сплати ціни продажу активу. Звертає увагу на те, що поворот виконання рішення є неможливим, оскільки ОСОБА_1 не отримав ні коштів, ні майна. Вимога особи про поворот виконання рішення можлива тільки у разі, коли ця особа набула статусу боржника, щодо якого було здійснено стягнення майна, грошових коштів або виконано дії. Застосування судами повороту виконання рішення суперечить висновкам Верховного Суду.

Доводи інших учасників справи

28 лютого 2025 року представник ТОВ «ФК «Форінт» - Головін М. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від

29 жовтня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від

08 січня 2025 року- без змін.

Відзив мотивований тим, що суди правильно встановили обставини щодо оплати ціни за продаж активів із дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними, і жодним чином не спростовують правильність встановлених обставин справи.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від

29 жовтня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від

08 січня 2025 року у справі за заявою ТОВ «ФК «Форінт» про здійснення процесуального правонаступництва та поворот виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний резервний Банк», треті особи: приватний нотаріус Бочкарьова А. В., ТОВ «Гипроград», департамент державної виконавчої служби, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в частині повороту виконання рішення, відмовлено.

Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали

з Центрального районного суду м. Миколаєва.

14 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від

29 жовтня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від

08 січня 2025 року у справі за заявою ТОВ «ФК «Форінт» про здійснення процесуального правонаступництва та поворот виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний резервний Банк», треті особи: приватний нотаріус Бочкарьова А. В., ТОВ «Гипроград», департамент державної виконавчої служби, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в частині повороту виконання рішення, відмовлено, оскаржувані судові рішення переглядаються в касаційному порядку лише в частині вирішення питання про здійснення процесуального правонаступництва у справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

03 квітня 2008 року між ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», і ТОВ «Гипроград» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О. М., за умовами якого товариство погодилося стати майновим поручителем за зобов`язаннями позичальника ОСОБА_1 на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 04-В/08/19/ФО/П від 03 квітня 2008 року

з граничним лімітом кредитування у сумі 2 400 000,00 дол. США.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2022 року

у справі № 490/5241/19 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 03 березня 2012 року, вчинений приватним нотаріусом

Бочкарьовою А. В., зареєстрований в реєстрі за № 564, яким запропоновано стягнути з ТОВ «Гипроград» на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість в розмірі 2 119 513,20 дол. США, що еквівалентно

16 930 883,40 грн, шляхом звернення стягнення на нежитловий об`єкт, який складається з: літ. «А-5» - адмінбудівля загальною площею

894,1 кв. м; літ. «Б» - гаражний бокс загальною площею 96,0 кв. м; літ. «В-2» - прохідна загальною площею 31,5 кв. м, № 1 - покриття; № № 21, 22 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 .

02 січня 2023 року постановою державного виконавця Савки Л. О. закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого напису № 564, виданого 03 березня 2012 року приватним нотаріусом Бочкарьовою А. В., про звернення стягнення на нежитловий об`єкт, який складається з: літ. «А-5» - адмінбудівля, загальною площею 894,1 кв. м; літ. «Б» - гаражний бокс, загальною площею 96,0 кв. м; літ. «В-2» - прохідна, загальною площею 31,5 кв. м, № 1 - покриття, № 21, 22 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ТОВ «Гипроград», на користь ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» частину заборгованості в розмірі 2 119 513,20 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15 лютого 2012 року разом становить

16 930 883,40 грн, також, стягнено з ТОВ «Гипроград» на користь ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії», 3 060,00 грн на відшкодування витрат з вчинення виконавчого напису, на підставі рішення Центрального районного суду

м. Миколаєва від 18 липня 2022 року у справі № 490/5241/19, керуючись пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ Міжнародний резервний Банк»задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2022 року

в частині визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Бочкарьової А. В. від 03 березня 2012 року, що зареєстрований у реєстрі за № 564, та в частині розподілу судових витрат скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову

в задоволенні цих позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 березня 2023 року в частині позовних вимог

ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний резервний Банк», треті особи: приватний нотаріус Бочкарьова А. В., ТОВ «Гипроград», департаменту державної виконавчої служби, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишено без змін.

28 березня 2024 року відбувся продаж пулу активів АТ «Мегабанк»,

АТ «Міжнародний резервний Банк»і ПАТ «Промінвестбанк», що складається

з прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами,

в тому числі активу АТ «Міжнародний резервний Банк»з права вимоги за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № 04-В/08/19/ФО/П, укладеним

з ОСОБА_1 .

Переможцем аукціону з продажу вказаного активу з права вимоги, в тому числі за кредитним договором, який є предметом цього спору, стало ТОВ «ФК «Форінт», що підтверджується протоколом електронного аукціону від 28 березня 2024 року № GFD001-UA-20240321-35537.

10 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Форінт», яке придбало активи з прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором від 03 квітня 2008 року

№ 04-В/08/19/ФО/П, сплатило ціну продажу активів / лота у загальному розмірі 17 128 583,05 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 10 квітня 2024 року № 12588147, № 12588148 і № 12588149.

27 травня 2024 року між АТ «Міжнародний резервний Банк» і ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір № GL3N225744 про відступлення прав вимоги на підставі протоколу електронного аукціону від 28 березня 2024 року

№ GFD001-UA-20240321-35537, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів та дебіторів, зазначених у додатках № 1 і № 2 до цього договору.

Згідно з додатками № 1 і № 2 до договору відступлення прав вимоги від

27 травня 2024 року № GL3N225744, які є невід`ємними частинами договору, ТОВ «ФК «Форінт» набуло прав вимоги щодо заборгованості, у тому числі за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № 04-В/08/19/ФО/П, укладеним

з ОСОБА_1 (позичальник), і договором іпотеки від 03 квітня 2008 року, укладеним з ТОВ «Гипроград» (іпотекодавець), що посвідчений приватним нотаріусом Рудою О. М. та зареєстрований в реєстрі за № 717.

27 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Форінт» і ПАТ «Промінвестбанк» укладено договір № GL3N225744 про відступлення прав вимоги, також цією ж датою між ТОВ «ФК «Форінт» і АТ «Мегабанк» укладено договір № GL3N225744 про відступлення прав вимоги, які увійшли до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001UA-20240321-35537, сформованого 28 березня 2024 року.

Отже, з дати відступлення права вимоги, а саме з 27 травня 2024 року,

АТ «Міжнародний резервний Банк»перестало бути кредитором, а ТОВ «ФК «Форінт» стало новим кредитором за кредитним договором від 03 квітня

2008 року № 04-В/08/19/ФО/П та договором іпотеки від 03 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Рудою О. М. та зареєстрованим у реєстрі за № 717, які були підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, що є предметом позову у межах цієї справи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони,

а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду є наступництво

у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав

і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Тобто процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з його вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення

і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі

№ 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі

№ 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) вказано, що «правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане

з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни

у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин

у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження,

і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво».

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установивши, що

з 27 травня 2024 року АТ Міжнародний резервний Банк» перестало бути кредитором, а ТОВ «ФК «Форінт» стало новим кредитором за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № 04-В/08/19/ФО/П та договором іпотеки від 03 квітня 2008 року, які були підставою для вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, що є предметом позову у межах цієї справи, тобто відбулось правонаступництво у матеріальних правовідносинах, зробив правильний висновок про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про заміну відповідача його правонаступником.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого

2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від

29 жовтня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від

08 січня 2025 року в частині вирішення питання про здійснення процесуального правонаступництва у справі - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявниками, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 січня 2025 року в частині вирішення питання про здійснення процесуального правонаступництва у справізалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська