Історія справи

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 682/1765/18

провадження № 61-46139св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики, Міністерство оборони України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2018 року у складі судді Шевчука В. В. та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт існування автоколони військового типу № НОМЕР_1 , яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з 02 травня до 05 травня 1986 року; встановити факт призначення його у вересні 1983 року начальником військової автоколони 3139-Т та перебування у її складі до розформування, тобто до 1996-1997 років; встановити факт його участі у складі автоколони 3139-Т у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) протягом 02 травня - 05 травня 1986 року.

Заяву обґрунтовував тим, що з вересня 1983 року очолював військову автоколону 3139-Т, яка була створена на базі Славутського ремонтно-транспортного підприємства. У травні 1986 року вказана автоколона приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Будь-які архівні документи, що він перебував в складі цієї колони, очолював її - відсутні, в 1996 - 1997 роках вона була ліквідована без правонаступників.

Його військовий квиток знищений, інші документи відсутні, що позбавляє його права отримати статус інваліда війни.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Славутського міськрайонного суду від 30 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанції на підставі положень частини четвертої статті 315 ЦПК України вважав, що із заяви вбачається спір про право, а тому заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та помилково залишили його заяву без розгляду.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики, Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Витребувано з Славутського міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 682/1765/18.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року справу № 682/1765/18 призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суди встановили, що згідно з випискою з наказу від 30 квітня 1986 року № 43 по Славутському РТП ОСОБА_1 як «инж. по БД» та інші працівники РТП на підставі радіограми Хмельницького облагропрому від 28 квітня 1986 року відряджені у м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії в період із 02 травня 1986 року до 05 травня 1986 року .

Відповідно до довідки від 24 січня 2012 року № 10 відкритого акціонерного товариства «Славутське РТП» ОСОБА_1 працював на посаді інженера з безпеки руху в Славутському РТП та був відряджений з групою водіїв згідно з наказом від 30 квітня 1986 року № 43 у період з 02 травня 1986 року до 05 травня 1986 року для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у с. Старі Шепеличі та м. Чорнобиль.

26 січня 2012 року ОСОБА_2 видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_2 , згідно з яким він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження з посиланням на статті 293, 315 ЦПК України, заявник просив встановити факт існування автоколони військового типу № НОМЕР_1 , яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, факт його призначення у вересні 1983 року начальником військової автоколони 3139-Т та перебування у її складі до розформування, а також факт його участі у складі автоколони 3139-Т в ліквідації аварії на ЧАЕС.

Встановлення такого факту йому необхідно для отримання статусу інваліда війни.

Суд першої інстанції, з яким погодися й апеляційний суд, виходив із того, що в цій справі існує спір про право, у зв`язку з чим вказане питання підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а подана ОСОБА_1 заява - залишенню без розгляду.

Однак при розгляді справи суди попередніх інстанцій не звернули уваги на таке.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною четвертою статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц зазначено, що « суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право».

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду.

У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать, зокрема інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правовий статус інваліда війни підтверджується відповідним посвідченням, виданим відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Порядок).

У пункті 10 Порядку зазначено, що посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Таким чином, законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення статусу інваліда війни, тому в окремому провадженні не може бути встановлений юридичний факт залучення ОСОБА_1 до складу автоколони № 3139-Т, яка брала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, який фактично підтвердить його належність до інвалідів війни.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 310/8703/17 (провадження № 14-98цс19) зазначено, що «У випадку якщо заінтересована особа отримала від заявника документи, які підтверджують факт його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте надала відмову, яку заявник, маючи документальні підтвердження зазначеного факту, вважає безпідставною, він може оскаржити такі дії заінтересованої особи до адміністративного суду, до повноважень якого належить, зокрема, перевірка законності й обґрунтованості відмови заінтересованої особи та оцінка наданих їй заявником документів як доказів його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про те, що в цій справі існує спір про право і заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають вирішенню в порядку позовного провадження, помилково залишили його заяву без розгляду і не звернули увагу на те, що такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції».

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що судові рішення слід скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 409, 400, 414 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 256 (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 682/1765/18 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики, Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2018 року та постанова апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук