Історія справи

Постанова

Іменем України

20 січня 2023 року

м. Київ

справа № 389/2629/20

провадження № 61-9825св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дмитрівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Сільське життя»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 січня 2021 року у складі судді Савельєвої О. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Сільське життя» (далі - ТОВ «Редакція газети «Сільське життя») про визнання недостовірною інформації, зобов`язання її спростувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 20 липня 2020 року на офіційному веб-сайті Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та 24 липня 2020 року в інформаційному бюлетені «Вісник Дмитрівської громади» з`явилась публікація про те, що «з 2014 року ОСОБА_2 , володіючи ситуацією, нічого не зробив для вжиття відповідних заходів, щодо належного оформлення прав користування вищезазначених пасовищ ТДВ «Колос», а чекав, коли повноваження щодо розпорядження земель бувшої комунальної власності перейдуть до Дмитрівської сільської ради, щоб в подальшому фінансові витрати щодо розподілу пасовища між бувшими членами КСП покласти на сільський бюджет», яка містить недостовірну інформацію стосовно нього та є такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню.

Зокрема, Дмитрівською сільською радою Знам`янського району Кіровоградської області та ТОВ «Редакція газети «Сільське життя» розповсюджено недостовірні відомості стосовно нього, які є відкритими для необмеженого кола осіб. Оскільки він постійно проживає на території Дмитрівської об`єднаної територіальної громади (далі - Дмитрівська ОТГ), серед мешканців якої поширено зазначені відомості, що суттєво впливає на його звичний ритм життя, а також дискредитує його як громадянина та чесну і порядну людину.

ОСОБА_1 вважає, що розповсюджена про нього інформація ознаки оціночних суджень не містить, а дискредитує та підриває його авторитет в очах необмеженого кола осіб, створює до нього негативне ставлення, порочить його честь, гідність і ділову репутацію як фізичної особи та як громадянина України.

Крім того, фактичні обставини справи свідчать про те, що негативна інформація стосовно нього була доведена до відома необмеженої кількості мешканців об`єднаної територіальної громади з метою формування їх негативної думки щодо його діяльності, а не з метою ініціювання проведення передбачених законодавством перевірок.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , на підставі статей 276 277 297 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, поширену 20 липня 2020 року на офіційному веб-сайті Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та 24 липня 2020 року в інформаційному бюлетені «Вісник Дмитрівської громади» інформацію про те, що «з 2014 року ОСОБА_2 , володіючи ситуацією, нічого не зробив для вжиття відповідних заходів, щодо належного оформлення прав користування вищезазначених пасовищ ТДВ «Колос», а чекав, коли повноваження щодо розпорядження земель бувшої комунальної власності перейдуть до Дмитрівської сільської ради, щоб в подальшому фінансові витрати щодо розподілу пасовища між бувшими членами КСП покласти на сільський бюджет»;

- зобов`язати Дмитрівську сільську раду Знам`янського району Кіровоградської області у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення на її офіційному веб-сайті https://dmitrovka-otg.gov.ua в рубриці «Новини» під заголовком «Спростування», шрифтом, аналогічним шрифту інформації, яка визнана недостовірною, вступної та резолютивної частини судового рішення;

- шляхом розміщення на першій сторінці інформаційного бюлетеня «Вісник Дмитрівської громади», накладом 1 000 примірників, під заголовком «Спростування» вступної та резолютивної частини рішення, шрифтом, аналогічним до шрифту інформації, яка визнана недостовірною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 січня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в поширеній 20 липня 2020 року на офіційному веб-сайті Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та 24 липня 2020 року в інформаційному бюлетені «Вісник Дмитрівської громади», інформації висловлена критика, щодо роботи позивача як члена виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради з 2014 року, без наведення фактичних даних, тобто висловлені оціночні судження внаслідок узагальнення інформації, подій, які відбувалися в Дмитрівській ОТГ з приводу використання земельних ділянок Товариства з додатковою відповідальністю «Колос» (далі - ТДВ «Колос»), розподілення між бувшими членами колективного господарства - власниками сертифікатів.

Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо, а зі змісту всієї оприлюдненої інформації Дмитрівської сільської ради вбачається відповідь на критику роботи працівників сільської ради на цьому напрямку, а також власне тлумачення суспільно значимої справи, ситуації, яка склалася з не розпайованими землями (пасовищами) ТДВ «Колос».

Висловлювання оціночних суджень є способом реалізації права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а тому не може бути заборонене, а законодавством визначено спеціальні способи захисту, у випадку висловлювання відносно конкретної особи оціночних суджень, якими позивач не скористався.

Крім того, позивачем не доведено, що поширена відповідачами інформація завдала шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте право.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 січня 2021 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що поширена відносно нього інформація відповідачами є їх твердженнями про факти, а не їх оціночними судженнями, оскільки оспорена інформація не містить жодних фактів, чи відомостей про порушення позивачем закону та будь-якого посилання на джерела отримання такої інформації, вона є власними судженнями відповідачів, оформленими у вигляді публікації з використанням мовних засобів, які ґрунтуються на особистій думці, а не твердженнях про факти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У червні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 січня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 539/3299/15-ц, від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц, а також зазначає на відсутність висновку Верховного Суду стосовно того, чи є орган місцевого самоврядування суб`єктом права на висловлювання оціночних суджень, що визначене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що орган місцевого самоврядування, а саме Дмитрівська сільська рада, взагалі не є суб`єктом, який наділений правом висловлювання оціночних суджень, як способу реалізації права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, та не є суб`єктом прав, що визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, суперечать положенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки остання визначає виключні випадки, коли органи влади можуть втручатись у право на повагу до приватного життя особи.

Також суди попередніх інстанцій, всупереч практиці Верховного Суду, визначили як оціночне судження вислів, що є фактичним твердженням, не проаналізувавши поширену Дмитрівською сільською радою інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Дмитрівської сільської ради, на касаційну скаргу в якому зазначено, що вимоги касаційної скарги задоволенню не підлягають, оскільки відсутній юридичний склад правопорушення наявність якого може бути підставою для задоволення позову, інформація, яка б принижувала честь, гідність і ділову репутацію позивача та підлягала спростуванню відсутня.

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Редакція газети «Сільське життя» на касаційну скаргу,в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 23 травня 2019 року № 244 затверджено офіційний веб-сайт Дмитрівської сільської ради об`єднаної територіальної громади за адресою: www.dmitrovka-otg.gov.ua (а. с. 21).

Про функціонування офіційного веб-сайту Дмитрівської сільської ради об`єднаної територіальної громади в мережі інтернет затверджено положення, яке є додатком до рішення Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 23 травня 2019 року № 244 (а. с. 22, 23).

Посадовою інструкцією, затвердженою 24 травня 2019 року головою Дмитрівської сільської ради, визначені посадові обов`язки інспектора по впровадженню інформаційно-комп`ютерних технологій Дмитрівської сільської ради (а. с. 24).

06 лютого 2020 року між Дмитрівською сільською радою Знам`янського району Кіровоградської області (замовник) та ТОВ «Редакція газети «Сільське життя» (виконавець) укладено договір № 26, відповідно до пункту 1 якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання за заявкою замовника надати видавничі послуги, а саме - друк інформаційного бюлетеню, а замовник передає матеріали не пізніше, ніж за сім днів до виходу газети (а. с. 20).

19 березня 2020 року ТДВ «Колос» листом № 219 звернулось до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області з проханням надання дозволу на виготовлення та розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) з впорядкування нерозділених земельних ділянок площею 1234,69 га, в тому числі пасовищ 1234,69 га, які були розпайовані, але не розподілені (а. с. 38).

Рішенням Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 03 червня 2020 року № 825 виділено земельні ділянки в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) згідно з сертифікатами на право на земельну частку (пай) із нерозподілених земельних ділянок (пасовищ) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства АТ «Колос»; надано ТДВ «Колос», як правонаступнику КСП АТ «Колос» та орендарю земельних часток (паїв), дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) з впорядкування нерозділених сільськогосподарських угідь - пасовищ, які підлягали паюванню, але не були розподілені (а. с. 39).

На офіційному веб-сайті Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області 20 липня 2020 року та 24 липня 2020 року в інформаційному бюлетені «Вісник Дмитрівської громади», поширено інформацію про те, що «з 2014 року ОСОБА_2 , володіючи ситуацією, нічого не зробив для вжиття відповідних заходів, щодо належного оформлення прав користування вищезазначених пасовищ ТДВ «Колос», а чекав, коли повноваження щодо розпорядження земель бувшої комунальної власності перейдуть до Дмитрівської сільської ради, щоб в подальшому фінансові витрати щодо розподілу пасовища між бувшими членами КСП покласти на сільський бюджет» (а. с. 25).

07 серпня 2020 року Дмитрівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області надіслала ОСОБА_1 витребувані ним документи, зокрема, копію договору від 06 лютого 2020 року № 26, укладеного між Дмитрівською сільською радою Знам`янського району Кіровоградської області та ТОВ «Редакція газети» Сільське життя»; копію рішення Дмитрівською сільською радою Знам`янського району Кіровоградської області від 23 травня 2020 року № 244; копію посадової інструкції інспектора по впровадженню інформаційно-комп`ютерних технологій Дмитрівської сільської ради, та повідомила, що опубліковані дані були викладені за наслідками переговорів з питань реалізації Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», а також за наслідками особистих публікацій ОСОБА_1 у соціальних мережах, наданих ОСОБА_1 радіо-інтерв`ю.

Також Дмитрівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області зазначила, що на підставі протоколу наради в голови Знам`янської районної державної адміністрації з розгляду земельних питань від 25 грудня 2014 року, в якій брали участь представники Дмитрівської сільської ради та безпосередньо керівник ТДВ «Колос» Моцний В. К., яка відбувалась під головуванням ОСОБА_3 , що в майбутньому працював заступником голови правління ТДВ «Колос», був обговорений процес завершення розпаювання пасовищ. За результатами наради ТДВ «Колос» було надано відповідні пропозиції.

У період з 2010 року до 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 був членом виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради, тому, як ніхто, володів ситуацією, яка склалась з нерозпайованими землями (пасовищами) ТДВ «Колос».

Публікація, яка є предметом спору, була спровокована дописом ОСОБА_1 у мережі Фейсбук у групі ТДВ «Колос» від 13 липня 2020 року наступного змісту: «08 липня 2020 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_4 своєю ухвалою у справі № 405/4043/20 заарештував техніку, яка проводила збір озимого ріпаку та сам ріпак у кількості майже 65 тон за клопотанням слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області Вовка В. В. Свої доводи слідчий Вовк В. В. строїв на підставі пояснення начальника відділу земельних відносин комунальної власності та адміністративних послуг Дмитрівської сільської ради Дорощук О. С. Цей же посадовець підготував та надав 23 червня 2020 року довідки про самозахват земельних ділянок по відділу контролю ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, чим надав можливість протиправного порушення кримінального провадження».

Дмитрівська сільська рада звертала увагу, що опубліковане звинувачення ОСОБА_1 - безпідставне, а публікація від 20 липня 2020 року була постфактум після допису ОСОБА_1 (а. с. 18, 19).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших

З статті 68 Конституції України слідує, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь та гідність інших людей.

Відповідно до частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Європейський суд із прав людини неодноразово підтверджував, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

У частині другій статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Lingens v. Austria» («Лінгенс проти Австрії»)).

Статтями 12 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12 81 89 ЦПК України, встановивши відсутність належних та допустимих доказів того, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що поширена відносно нього інформація відповідачем є твердженням останнього про факти, а не його оціночними судженнями, оскільки оспорена інформація не містить жодних фактів, чи відомостей про порушення позивачем закону та будь-якого посилання на джерела отримання такої інформації, вона є власними судженнями відповідача, оформленими у вигляді публікації з використанням мовних засобів, які ґрунтуються на особистій думці, а не твердженнях про факти.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 539/3299/15-ц, від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги ідентичні доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 січня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович