Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.12.2019 року у справі №308/7764/14

Постанова

Іменем України

11 грудня2019 року

м. Київ

справа № 308/7764/14-ц

провадження № 61-32692св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В. М.,

суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК",

відповідач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2016 року, ухвалене під головуванням судді Сарай А. І., та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 31 травня 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів Джуги С. Д.,Кожух О. А., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, і з урахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 16 квітня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" (в подальшому змінено найменування на ПАТ "ВТБ Банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0808 SK, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 100 000 доларів США строком до 15 квітня 2023 року зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних. До кредитного договору було внесено зміни та доповнення згідно договорів про внесення змін № 1 від 25 лютого 2009 року, № 2 від 26 серпня 2009 року та № 3 від 17 серпня 2012 року.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_4 були укладені договори поруки № 0808-1Р та № 0808-2Р від 16 квітня 2008 року, відповідно до умов яких у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Відповідачка ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання не виконала в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування даним кредитом.

Позивач зазначав, що заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором № 0808 SK від 16 квітня 2008 року станом на 25 березня 2015 року становила 97
660,70 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 березня 2015 року становила 2 300 595,1 грн, з яких: борг за кредитом з урахуванням 3 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту - 75 523,57 доларів США, що еквівалентно 1 779 110,32 грн, в тому числі поточна заборгованість за кредитом - 70 060,05 доларів США, що еквівалентно 1 650 406,07 грн, заборгованість за простроченим кредитом - 5241,6 доларів США, що еквівалентно 123476,48 грн, 3 % річних - 221,92 доларів США, що еквівалентно 5227,77 грн; борг за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3 % річних, нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів - 16185,05
доларів США, що еквівалентно 381 271,49 грн, в тому числі сума простроченої заборгованості за процентами - 14 771,44 доларів США, що еквівалентно 347 971,12
грн, 3 % річних - 274,09 доларів США, що еквівалентно 6 456,67 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами за період з 17 серпня 2012 року до 25 березня 2015 року - 1 139,52 доларів США, що еквівалентно 26 843,7 грн; пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту та процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 5952,08 доларів США, що еквівалентно 140 213,29 грн.

Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 0808 SK від 16 квітня 2008 року у розмірі 97 660,7 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 березня 2015 року становить 2 300 595,1 грн, та судовий збір у розмірі 3 654
грн.

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов в якому просила розірвати кредитний договір № 0808 SK від 16 квітня 2008 року з підстав передбачених ст. 652 ЦК України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02 лютого 2016 року позов публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 0808 SK від 16 квітня 2008 року в розмірі 97660 (дев'яносто сім тисяч шістсот шістдесят) доларів США 70 центів, що за курсом НБУ станом на 25 березня 2015 року становить 2300595 (два мільйона триста тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять)
гривень 10 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про розірвання кредитного договору відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "ВТБ Банк", суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачі взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами належним чином не виконували, тому це є підставою для солідарного стягнення з позичальника та поручителів суми заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі зменшення прибутків ОСОБА_1 та відсутність у неї можливості сплачувати суми передбачені договором не є обставинами, які можна віднести до форс-мажорних, а криза та інші зовнішньоекономічні фактори є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють її виконувати умови укладеного договору.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 31 травня 2017 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2016 року змінено.

Замість другого абзацу резолютивної частини рішення викладено два абзаци наступного змісту:

"Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 0808 SK від 16 квітня 2008 року в розмірі 97660 (дев'яносто сім тисяч шістсот шістдесят) доларів США 70 центів, що за курсом НБУ станом на 25.03.2015 р. становить 2 300 595 (два мільйони триста тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 10 копійок, та складається із: заборгованості за кредитом з урахуванням 3 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту у розмірі 75523,57
доларів США, що еквівалентно 1 779 110,32 грн., заборгованість за процентами з урахуванням 3 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів у розмірі 16 185,05 доларів США, що еквівалентно 381 271,49
грн., пені у розмірі 140 213,29 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 0808 SK від 16 квітня 2008 року в розмірі 97660 (дев'яносто сім тисяч шістсот шістдесят) доларів США 70 центів, що за курсом НБУ станом на 25.03.2015 року становить 2 300 595 (два мільйони триста тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 10 копійок, та складається із: заборгованості за кредитом з урахуванням 3 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту у розмірі 75523,57

доларів США, що еквівалентно 1 779 110,32 грн, заборгованість за процентами з урахуванням 3 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів у розмірі 16 185,05 доларів США, що еквівалентно 381 271,49
грн, пені у розмірі 140 213,29 грн".

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про наявність безумовних підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, а саме стягнення солідарно з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджуються з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договорів поруки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2017 року представник ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 31 травня 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 308/7764/14-ц з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Зупинено виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 31 травня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлено обставин фактичного припинення Договору поруки, укладеного між Банком та ОСОБА_2 на підставі частини 1 статті 559 ЦК України, оскільки згоду на зміну умов кредитного договору відповідно до Додаткових угод між Банком і ОСОБА_1 ОСОБА_2 не давав.

Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено строку основного зобов'язання, а також неправильно застосовано норми матеріального права щодо припинення Договору поруки, укладеного між Банком та ОСОБА_2 на підставі частини 4 статті 559 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції допущено процесуальне порушення, а саме не дотримано положення статті 159 ЦПК України (в редакції, діючій станом до 15 грудня 2017 року).

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Під час розгляду справи суди встановили, що 16 квітня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" (після зміни найменування на ПАТ "ВТБ Банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0808 SK, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 100

000 доларів США на строк до 15 квітня 2023 року, зі сплатою за користування кредитом 14.5 % річних (том 1, а. с. 18-22).

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 16 квітня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 0808-1Р, згідно до п. 1 якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення і сплати яких встановлюються кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (в тому числі тих, що збільшують основне зобов'язання) (том 1, а. с. 59).

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 16 квітня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки № 0808-2Р, згідно до п. 1 якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (в тому числі тих, що збільшують основне зобов'язання) (том 1 а. с. 66).

До кредитного договору на підставі договорів про внесення змін № 1 від 25 лютого 2009 року, № 2 від 26 серпня 2009 року та № 3 від 17 серпня 2012 року були внесені зміни (том1, а. с. 35-41,49-51).

Договорами про внесення змін № 1 від 26 серпня 2009 року, № 2 від 17 серпня 2012 року були внесені зміни до договорів поруки (том 1, а. с. 60-65,67-72).

19 грудня 2013 року банком було надіслано відповідачам листи-вимоги № 340/1600-2, № 337/1600-2 та № 339/1600-2, в яких повідомлено, що станом на 19 грудня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 77 472,91 доларів а також про необхідність достроково погасити кредит (том 1, а. с. 73-82).

Заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором № 0808 SK від 16 квітня 2008 року станом на 25 березня 2015 року становила 97 660.70 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 березня 2015 року становила 2 300 595,1 грн, з яких: борг за кредитом з урахуванням 3 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту - 75 523,57 доларів США, що еквівалентно 1 779 110,32 грн, в тому числі поточна заборгованість за кредитом - 70 060,05 доларів США, що еквівалентно 1 650 406,07 грн, заборгованість за простроченим кредитом - 5241,6 доларів США, що еквівалентно 123476,48 грн, 3 % річних - 221,92 доларів США, що еквівалентно 5227,77 грн; борг за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3 % річних, нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів -16185,05 доларів США, що еквівалентно 381 271,49 грн, в тому числі сума простроченої заборгованості за процентами - 14 771,44 доларів США, що еквівалентно 347 971,12 грн, 3 % річних - 274,09 доларів США, що еквівалентно 6 456,67 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами за період з 17 серпня 2012 року до 25 березня 2015 року - 1 139,52 доларів США, що еквівалентно 26 843,7 грн; пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту та процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 5952,08 доларів США, що еквівалентно 140 213,29 грн (том 1, а. с. 152-160).

Правильність такого розрахунку відповідачами фактично не оспорювалось.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 31 травня 2017 року в частині Кредитного договору, Договору поруки № 0808-2Р та зустрічного позову в касаційній інстанції не оскаржується.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 оскаржує рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 31 травня 2017 року тільки в частині Договору поруки від 16 квітня 2008 року № 0808-1Р, укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "ВТБ Банк" суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачі взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами належним чином не виконували, тому це є підставою для солідарного стягнення з позичальника та поручителів суми заборгованості за кредитним договором.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про наявність безумовних підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, а саме стягнення солідарно з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджуються з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договорів поруки.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду з огляду на наступне.

Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлено обставин фактичного припинення Договору поруки, укладеного між Банком та ОСОБА_2 на підставі частини 1 статті 559 ЦК України, оскільки згоду на зміну умов кредитного договору відповідно до Додаткових угод між Банком і ОСОБА_1 ОСОБА_2 не давав, частково заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

За змістом частини 1 статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною та наданою в спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання та навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 червня 2013 року в справі № 6-43цс13.

Таким чином, збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Судами встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 16 квітня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 0808-1Р, згідно до п. 1 якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (в тому числі тих, що збільшують основне зобов'язання).

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що припинення поруки згідно ч.1 ст. 559 ЦК України не відбулось, оскільки пунктом 1 Договору поруки ОСОБА_2 поручився за виконання зобов'язань за кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (в тому числі тих, що збільшують основне зобов'язання). Тобто, підписавши договір поруки, ОСОБА_2 автоматично дав згоду на будь-які зміни до кредитного договору, в тому числі й ті, які збільшують основне зобов'язання.

Проте, колегія суддів погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції не може, з огляду на те, що згода поручителя на збільшення обсягу відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки, а такий спосіб згоди визначений у самому договорі поруки визначений у пункті 1 не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Судом апеляційної інстанції в основу свого рішення в частині відсутності факту припинення договору поруки відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України було покладено припущення про згоду поручителя на збільшення обсягу відповідальності визначену у п. 1 Договору поруки, що суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 червня 2013 року у справі № 6-43цс13.

Таким чином, ОСОБА_2 поручився перед Банком за виконання зобов'язань ОСОБА_1 щодо повернення кредиту у розмірі та в строки, визначених умовами Кредитного договору від 16 квітня 2008 року, а також у розмірі щомісячних платежів, визначених відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати відсотків, який був невід'ємною частиною Кредитного договору від 16 квітня 2008 року.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 05 лютого 2014 року у справі за №6-152цс13, згода поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не суперечить ч.1 ст.559 ЦК України.

Судами було встановлено, що до кредитного договору на підставі договорів про внесення змін № 1 від 25 лютого 2009 року, № 2 від 26 серпня 2009 року та № 3 від 17 серпня 2012 року були внесені наступні зміни.

Відповідно до Договору про внесення змін № 1 до Кредитного договору від 25 лютого 2009 року було встановлено зобов'язання позичальника сплатити на користь Банка пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,1 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення. В кредитному договорі було передбачено розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Договору про внесення змін № 2 до Кредитного договору від 26 серпня 2009 року було встановлено новий Графік погашення кредиту, а також встановлено на період з 26 серпня 2009 року до 26 серпня 2010 року проценти за користування Кредитом у розмірі 9% річних, а з 27 серпня 2010 року і до кінця дії Кредитного договору проценти за користування кредитом у розмірі 14,5% річних.

Відповідно до Графіку повернення кредиту і сплати процентів, який було встановлено Договором про внесення змін № 2 до Кредитного договору від 26 серпня 2009 року було встановлено розмір погашення основної суми кредиту за період з серпня 2009 року до вересня 2010 року у розмірі 0 доларів США, а за період з вересня 2010 року до квітня 2023 року у розмірі 611,33 долари США, на яку нараховувався встановлений розмір процентів (том 1, а. с.45).

Таким чином, з встановленням нового Графіку погашення кредиту у порівнянні з Графіком погашення кредиту, встановленим Кредитним договором від 16 квітня 2008 року вбачається зміна розміру погашення основної суми кредиту з 555,56 доларів США на 611,33 долари США.

Відповідно до Договору про внесення змін № 2 до Кредитного договору від 17 серпня 2012 року було встановлено на період з 17 серпня 2012 року до 17 серпня 2013 року проценти за користування Кредитом у розмірі 10% річних, а з 18 серпня 2013 року і до кінця дії Кредитного договору проценти за користування кредитом у розмірі 14,5% річних.

Також, Договорами про внесення змін № 1 від 26 серпня 2009 року, № 2 від 17 серпня 2012 року були внесені зміни до договору поруки № 0808-1Р, а саме.

Відповідно до Договору про внесення змін № 1 до Договору поруки від 26 серпня 2009 року було викладено пункт 2 Договору поруки у наступній редакції: "На період з 26 серпня 2009 року до 26 серпня 2010 року проценти за користування Кредитом нараховуються Банком у розмірі 9% річних, а з 27 серпня 2010 року і до кінця дії Кредитного договору проценти за користування кредитом у розмірі 14,5% річних".

Відповідно до Договору про внесення змін № 2 до Договору поруки від 17 серпня 2012 року було викладено Договір поруки у наступній редакції: "На період з 17 серпня 2012 року до 17 серпня 2013 року проценти за користування Кредитом у розмірі 10% річних, а з 18 серпня 2013 року і до кінця дії Кредитного договору проценти за користування кредитом у розмірі 14,5% річних".

Однак, судами не було надано правової оцінки даним фактам та не висловлено висновку стосовно того які саме відбулись зміни основного зобов'язання за Додатковими договорами до кредитного договору № 1, № 2, № 3; чи було надано згоду поручителя на них в Додаткових угодах № 1 та № 2; та чи збільшилась відповідальність ОСОБА_2, як поручителя в результаті укладення Додаткових договорів до кредитного договору № 1, № 2, № 3 з урахуванням внесених змін до Графіку погашення стосовно розміру погашення основної суми кредиту порівняно з Графіком погашення кредиту, який встановлено під час укладення Кредитного договору 16 квітня 2008 року.

Доводи касаційної скарги відносно того, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлено строку основного зобов'язання, а також неправильно застосовано норми матеріального права щодо припинення Договору поруки, укладеного між Банком та ОСОБА_2 на підставі частини 4 статті 559 ЦК України частково заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку - припиняє суб'єктивне право кредитора.

Судами встановлено, що 16 квітня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" (після зміни найменування на ПАТ "ВТБ Банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0808 SK, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 100 000 доларів США на строк до 15 квітня 2023 року.

Матеріали справи містять Досудову вимогу від 19 грудня 2013 року про дострокове повернення кредиту та відсотків за його прострочення, що свідчить про те, що Банк змінив строк дії кредитного договору.

Разом з тим у пункті 8.1 Кредитного договору від 16 листопада 2008 року №0808SK сторони обумовили, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту щомісячно рівними частинами в розмірі 555,56 доларів США, починаючи з травня 2008 року.

У пункті 8.3 цього договору сторони обумовили, що відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником з 11 до 18 числа кожного щомісяця згідно з Додатком 1 до цього Кредитного договору (Графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості сукупних послуг).

В подальшому графік здійснення платежів змінювався відповідно до Додаткових угод до Кредитного договору.

Отже, умовами кредитного договору та додаткових договорів до кредитного договору боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручитель ОСОБА_2) узяли на себе зобов'язання сплачувати обумовлені платежі за кредитним договором рівними частинами щомісяця відповідно до Графіку.

Тобто, крім встановлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень статті 554 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Отже, в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред'явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14 зроблено висновок, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 14-224цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає.

Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_2 на Довідку ПАТ "ВТБ Банк" від 15 грудня 2016 року про те, що прострочена заборгованість по кредиту виникла 19 травня 2009 року не свідчить про зміну строку дії кредитного договору на 19 травня 2010 року, а свідчить лише про початок перебігу позовної давності з дати прострочення заборгованості кредиту, а саме чергового платежу, як це визначено Графіком до кредитного договору.

Доводи касаційної інстанції відносно того що судом апеляційної інстанції допущено процесуальне порушення, а саме не дотримано положення статті 159 ЦПК України (в редакції, діючій станом до 15 грудня 2017 року) не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на розгляд справи по суті.

Отже, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 212, 213, 214, 215, 303, 304 ЦПК України (в редакції, діючій до 15 грудня 2017 року) не перевірив правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для вирішення спору, не врахував зазначених вимог матеріального права, не дослідив належним чином зібраних доказів, зокрема не надав правової оцінки тому чи відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_2 з укладенням Додаткових угод до кредитного договору, у зв'язку з чим не з'ясував, чи припинилась порука ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України в залежності від наявних у справі і наданих сторонами доказів.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки судом апеляційної інстанції порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене цим судом рішення не може вважатися законними і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене, надати правову оцінку та з'ясувати чи відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_2 з укладенням Додаткових угод про внесення змін до Кредитного договору № 1 від 25 лютого 2009 року, № 2 від 26 серпня 2009 року та № 3 від 17 серпня 2012 року, у зв'язку з чим з'ясувати чи припинилась порука ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 417, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 31 травня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик