Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.04.2021 року у справі №760/3389/15

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 760/3389/15

провадження № 61-5446св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, Міністерство юстиції України, Нотаріальна палати України, Перша Київська нотаріальна контора, публічне акціонерне товариство "Ощадбанк", приватний нотаріус Міського нотаріального округу міста Донецька Курильчук Таїсія Олександрівна,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Відішенком Олександром Володимировичем, на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року в складі колегії суддів Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст обставин справи

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1 та грошові вклади, які знаходяться у філії Донецького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рахунках № НОМЕР_1 у розмірі 9432,15 грн, № НОМЕР_4 у розмірі 6 623,40 грн та № НОМЕР_5 у розмірі 1 724,10
грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що не може прийняти спадщину після батька ОСОБА_3 через те, що спадкодавець помер у місті Донецьку, у якому припинено доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, зокрема Спадкового реєстру.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року йому визначено двомісячний додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 04 листопада 2014 року він подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Також з 04 до 07 листопада 2014 року він звертався до нотаріусів міста Києва із заявами про прийняття спадщини, однак усі нотаріуси, до яких він звертався, в усній формі відмовили в прийнятті заяви та у вчиненні нотаріальних дій.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 25 липня 2016 року, позов задоволено; визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та на Ѕ частину грошових вкладів, які знаходяться в ТВБВ № 1000/0141 філії Донецького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рахунках № НОМЕР_2 / НОМЕР_3 в сумі 4 716,08
грн; № НОМЕР_4 в сумі 3 311,70 грн; № НОМЕР_5 в сумі 862,05 грн; стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 000 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 30 988 грн. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 20 серпня 2012 року їй, як єдиному спадкоємцю, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, видано свідоцтво про право на спадщину за законом на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та 15 грудня 2012 року проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Вказувала, що у ОСОБА_3 був син ОСОБА_1, якого він не визнавав, його життям не цікавився, жодних відносин з ним не підтримував та оспорював своє батьківство щодо нього.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року в справі № 760/583/14 ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 - два місяці після набрання рішенням законної сили.

В подальшому, заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року в цій справі визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька право власності на Ѕ частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Підставою для ухвалення вказаного судового рішення стало заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року.

Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року скасовано. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3.

Оскільки підставою для ухвалення заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року в цій справі було заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року в справі № 760/583/14-ц, яке було скасоване постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, позивач уважає, що заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року підлягає перегляду за нововиявленими обставинами на підставі пункту 3 частини 2 статті 423 ЦПК України.

Враховуючи викладене, просила скасувати заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування залишено без змін.

Ухвала мотивована тим, що заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у встановленому законом порядку не оскаржувалось та набрало законної сили. Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі: переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; доказів, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається. Суд зробив висновок про те, що зазначені ОСОБА_2 обставини суд не може розцінювати як нововиявлені, оскільки заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року за своєю суттю та змістом є правильним.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року скасовано, справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Солом'янського районного суду м.

Києва від 12 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами неправильно застосував частину 2 статті 423 ЦПК України.

Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції зробив безпідставний висновок про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2, скільки задоволення позову про визнання права власності на майно в порядку спадкування можливе в разі якщо спадкоємець є таким, що прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини. Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3, проте, вказане заочне скасовано постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. Вказане свідчить, що позивач не прийняв спадщину, у зв'язку з чим вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.

Апеляційний суд звернув увагу на те, що суд першої інстанції не надав оцінку обставинам пропуску ОСОБА_2 строку звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Оскільки нормами ЦПК України не передбачено права суду апеляційної інстанції постановляти ухвалу про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення чи відмову у її задоволенні, апеляційний суд направив справ до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

31 березня 2021 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і направити справу до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим апеляційний суд:

вийшов за межі апеляційного розгляду та не врахував, що апеляційна скарга є фактично заявою про перегляд заочного рішення, що, як уважає позивач, є грубим порушення норм процесуального права;

суди не вирішили питання наявності/відсутності підстав для поновлення відповідачці строку на звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

У вересні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 на касаційну скаргу позивача, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін. Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які зводяться до власного тлумачення представником ОСОБА_1 норм процесуального права.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 квітня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У частинах 1 , 3 статті 426 ЦПК України передбачено, що заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам частинах 1 , 3 статті 426 ЦПК України щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. До заяви додаються, зокрема, у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

Згідно частини 3 статті 427 ЦПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 3 статті 427 ЦПК України, застосовуються положення частини 3 статті 427 ЦПК України.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 522/6750/17-ц (провадження № 61-1700св21) вказано, що "процесуальним законом встановлені часові обмеження на вчинення тих чи інших процесуальних дій, у цій справі йдеться про подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення. Вирішення питання про відкриття провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за заявою, яка подана з пропуском встановленого законом процесуального строку, можливе лише після вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку".

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 305/402/16 (провадження № 61-5458св21) зроблено правовий висновок про те, що: "апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі та направляти справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі. Суд апеляційної інстанції не має повноважень на скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої за наслідками розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі положень пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, оскільки така ухвала не є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі".

Отже, ухвала, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року, яке залишене без змін, не є ухвалою, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Суди встановили, що ОСОБА_2 як на нововиявлену обставину посилалася на постанову Верховного Суду, прийняту 17 жовтня 2018 року. Заяву про перегляд заочного рішення суду першої інстанції від 12 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами вона подала до суду 11 вересня 2019 року, тобто з пропуском встановленого пунктом 3 частини 1 статті 424 ЦПК України строку. У клопотанні про поновлення строку на подання заяви про перегляд указаного рішення суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 зазначила причини пропуску такого строку, проте в ухвалі суду першої інстанції від 16 вересня 2019 року про відкриття провадження за нововиявленими обставинами висновок суду про наявність підстав для поновлення строку на подання заяви відсутній (том 3 ас 93,129). Не містить такого висновку й ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2. Апеляційний суд звернув увагу на пропуск ОСОБА_2 строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, проте відповідного висновку з цього питання не зробив.

За таких обставин оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, на які посилається заявник в касаційній скарзі, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 3 статті 411 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 522/6750/17-ц (провадження № 61-1700св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другоїсудової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 305/402/16 (провадження № 61-5458св21) дають підстави для висновку, що оскаржена постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року скасувати.

Справу № 760/3389/15 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук