Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.01.2019 року у справі №761/41393/17
Ухвала ВП ВС від 18.01.2021 року у справі №761/41393/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 761/41393/17

провадження № 61-714 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року в складі судді Піхур О. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року в складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати незаконними дії Фонду щодо визнання недійсними правочинів з перерахування 19 травня 2016 року ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" коштів на рахунок позивача № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-024-000230909 від 29 квітня 2016 року на рахунок, що належить ОСОБА_1";

- визнати незаконними дії Фонду щодо невнесення позивача до реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", за яким вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про внесення змін до реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" (реєстру акцептованих вимог кредиторів), включивши до нього позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування 50 000 грн, внесених позивачем 29 квітня 2016 року на його рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ "Банк Михайлівський", і відсотки у сумі 1 065,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог указував, що: на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" того ж дня виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 812 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" і делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Оскільки позивачу не виплатили гарантовану суму відшкодування, він звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення його до переліку вкладниківПАТ "Банк Михайлівський", проте у випалаті позивачу визначеної ним суми коштів уповноважено особою Фонду було відмовлено, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

09 серпня 2018 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою, до якої долучив позовну заяву в новій редакції та просив залишити без розгляду позовні вимоги про визнання незаконними дій Фонду, а також про зобов'язання Фонду прийняти рішення про внесення змін до реєстру вкладників, включивши до нього позивача. Просив суд розглянути вимогу про стягнення з відповідача відшкодування коштів за вкладом.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківський районний суд міста Києва від 09 серпня 2018 року заяву представника позивача про залишення без розгляду в частині позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів -залишено без розгляду; провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів закрито.

Суд першої інстанції виходив із того, що:

- позивач звернувся із заявою про залишення частини позовних вимог без розгляду 09 серпня 2018 року, тобто з пропуском установлених судом строків, а тому слід залишити без розгляду заяву представника позивача про залишення без розгляду частини заявлених у справі № 761/41393/17 позовних вимог;

- відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участю банку, тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку;

- юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам;

- спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, а не спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15);

- не проведення відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду спричиняє публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, який підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що:

- суд першої інстанції, залишаючи без розгляду заяву позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог, діяв згідно зі статтями 222, 257 і 279 ЦПК України; доводи апеляційної скарги щодо вчасного подання заяви до канцелярії суду та початок провадження у справі 09 серпня 2018 року не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають дійсним обставинам справи;

- до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій;

- Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України;

- правовідносини Фонду з вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15, від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15 та від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц);

- у вказаних правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду;

- спір щодо права фізичної особи на відшкодування за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування;

- суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що справу № 761/41393/17 потрібно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аргументи учасників справи

29 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення, згідно з яким позовні вимоги задовольнити.

Мотивує касаційну скаргу тим, що:

- суд апеляційної інстанції допустив до участі у справі як представника відповідача особу, яка не підтвердила наявності в неї статусу адвоката;

- суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду заяву позивача від 09 серпня 2018 року, а апеляційний суд зазначеного порушення не усунув;

- вимогу про стягнення коштів з відповідача треба розглядати за правилами цивільного судочинства;

- суд апеляційної інстанції необґрунтовано застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у справах № 813/6392/15 і № 820/12122/15, у яких інший предмет позову та в яких позивачі обрали інші, аніж у справі № 761/41393/17, способи захисту;

- у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, висновки в якій необґрунтовано застосував суд першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду вирішувала: питання про те, який акт поширюється на процедуру ліквідації неплатоспроможного банку: законодавство про банкрутство чи Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- суди попередніх інстанцій мали застосувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 17 травня 2017 року у справі № 758/11078/14.

28 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Дворніченка Л.

В., який діє в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Мотивує відзив тим, що:

- що рішенням НБУ від 12 квітня 2016 року № 124-рш у ПАТ "Банк Михайлівський" розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора, у зв'язку з чим Фонд гарантування вкладів з 23 травня 2016 року здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є пріоритетним у даних правовідносинах. Такі висновки викладені Верховним Судом в постановах від 08 лютого 2018 року у справі № 308/3282/15, від 14 лютого 2018 року в справі № 761/20903/15;

- порядок задоволення майнових вимог вкладників та інших кредиторів банку регулюється спеціальним законом, відповідно до якого Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і не має на меті отримання прибутку та не відповідає за зобов'язання банків;

- суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки з усталеною практикою Верховного Суду такий спір, за вирішенням якого звернувся позивач є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами КАС України.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2020 року справу повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищеЗакону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

При закритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн, є публічно-правовим і пов'язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування, тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Підставою звернення з позовом ОСОБА_1 стала відмова Фонду виплатити йому частину гарантованої суми відшкодування.

У контексті обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем та Фондом, і визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1 та 2 статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Статтею 5 КАС України установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Статтею 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

На підставі статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200
000,00 грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 813/6434/15 (провадження 11-1283апп18) міститься правовий висновок, що "за позовом фізичної особи до Фонду та його уповноваженої особи Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правова природа рішення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочинів унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання такого рішення недійсним, а тому позовну вимогу про визнання протиправними дій і скасування рішення про визнання договору банківського вкладу нікчемним не можна розглядати в судовому порядку. У цій же справі Велика Палата Верховного Суду виснувала про наявність юрисдикції адміністративного суду за вимогами про зобов'язання відповідачів включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельта банк" за рахунок Фонду, та виплатити позивачу гарантовану Фондом суму відшкодування за договором банківського вкладу".Аналогічний за змістом правовий висновок викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 804/1920/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 813/1061/16, від 20 вересня 2018 року у справі № 804/1920/16, від 17 і 31 жовтня 2018 року у справах № 804/16419/15 та № 802/351/16-а відповідно, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16 і від 2 жовтня 2019 року у справі № 826/9673/17.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правовий висновок про те, що спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000,00 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц (провадження № 14-470цс18)).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, безпідставно залишив без розгляду заяву позивача від 09 серпня 2018 року про залишення без розгляду частини позивних вимог, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (пункт 5 частини 1 статті 257 ЦПК України). Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду (частина 2 статі 126 ЦПК України).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року дану справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; 23 травня 2018 року було проведено судове засідання та оголошено перерву до 09 серпня 2018 року. Оскільки ОСОБА_1 подав заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог 09 серпня 2018 року, тобто після початку розгляду справи по суті, суди дійшли правильного висновку про залишення такої заяви без розгляду.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі, їм надана належна оцінка судами попередніх інстанцій та вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук