Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.09.2018 року у справі №203/3617/17

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 203/3617/17-ц

провадження № 61-44130св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

заінтересовані особи: департамент територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ",

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2018 року у складі судді Католікян М. О. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року у складі колегії суддів:

Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою про визнання бездіяльності державного виконавця протиправною, визнання незаконними та скасування актів, суб'єкт оскарження - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області), заінтересовані особи: департамент територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), Публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" (далі - ПАТ "Піреус Банк МКБ").

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2018 року провадження у цивільній справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частиною 1 статті 255 ЦПК України. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що заявниця звернулася до суду із скаргою за правилами, встановленими ЦПК України, і оскаржує бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні, за яким вона не є стороною, а отже, спірні правовідносини мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції виходив із того, що розгляд скарги віднесено до юрисдикції адміністративного суду, оскільки ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У вересні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що в чинному законодавстві існують суперечності щодо підсудності справи за скаргою особи, яка не с учасником виконавчого провадження, на дії або бездіяльність державного виконавця. При постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції повинен був застосовувати норми права Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакцій, чинній на момент її постановлення. Прийнявши оскаржувані судові рішення, суди фактично позбавили скаржника можливості реалізувати своє право на судовий захист, оскільки, якщо вона зараз звернеться з відповідною позовною заявою до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства, то вочевидь на підставі статті 287 КАС України у відкритті провадження за таким позовом судом буде обґрунтовано відмовлено.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 16 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину 6 статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2019 року вказану справу

повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Повертаючи справу на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду виходила із того, що на час вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про наявність підстав для прийняття до розгляду цієї справи набрав чинності Закон України від 02 жовтня 2019 року № 142-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи". Відповідно до частини 6 статті 404 ЦПК України у редакції Закон України від 02 жовтня 2019 року № 142-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи", якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, зокрема, якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати. Правову позицію щодо юрисдикції справ за скаргами осіб, які не є стороною виконавчого провадження, на дії державного виконавця, висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі №815/2255/16 (провадження № 11-177апп18), від 05 червня 2019 року у справі №676/5081/16-ц (провадження №14-547цс18), від 05 червня 2019 року у справі №917/2267/14 (провадження № 12-32гс19).

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон № 1404-VIII) (тут і далі у редакції, чинній на час подання скарги на дії державного виконавця) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон № 1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон № 1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон № 1404-VIII, а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Звертаючись до суду із скаргою, ОСОБА_1 вказувала на те, що в провадженні ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № 51383033 (виконавчі провадження № 50708064,50387250,50708440) із примусового виконання виконавчих листів, виданих Кіровським районним судом м. Дніпропетровська: від 30 березня 2016 року у справі № 203/5935/15-ц, від 30 березня 2016 року у справі № 203/5935/15-ц та від 13 серпня 2013 року у справі № 0418/4768/2012 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3.

Разом з тим одночасно в провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № ~organization0~ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 130 406 863,00 грн, зі стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (виконавче провадження № 35210345) та ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" (виконавче провадження № 51322556). Скаржниця вважає неприпустимим перебування двох окремих виконавчих проваджень зі стягнення заборгованості з одного боржника в провадженні двох різних органів державної виконавчої служби. За викладених обставин, оскільки загальна сума стягуваної з боржника ОСОБА_2 заборгованості становить більше двадцяти мільйонів гривень, то всі зазначені виконавчі провадження в сукупності підвідомчі саме Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила:

- визнати протиправною бездіяльність ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області з непередання зведеного виконавчого провадження № 51383033 (виконавчі провадження № 50708064,50387250,50708440) про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- визнати незаконним і скасувати акт державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є. С. від 18 серпня 2016 року про проведення уцінки арештованого майна боржника;

- визнати незаконним і скасувати акт державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є. С. від 23 січня 2017 року про проведення уцінки арештованого майна боржника.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 із огляду на таке.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

~law31~ визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області з непередання зведеного виконавчого провадження № 51383033 (виконавчі провадження № 50708064,50387250,50708440) про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у межах виконавчого провадження, в якому вона не є стороною.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання скарги) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статтею 383 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не є стороною вказаного виконавчого провадження, яке безпосередньо пов'язане із предметом оскарження, вона не наділена процесуальним правом щодо оскарження дій/бездіяльності державного виконавця в порядку цивільного судочинства.

Згідно із частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції, чинній на час подання скарги на дії державного виконавця) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ~law32~ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин відповідно до наведених вище норм частини 1 статті 181 КАС України та ~law33~ (у редакціях, чинних на час подання скарги на дії державного виконавця) цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 815/2255/16 (провадження № 11-177апп18) та від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 (провадження № 11-1470апп18).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 408, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко