Історія справи

Постанова

Іменем України

16 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 760/22284/20

провадження № 61-16529св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року у складі судді Усатової І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєвої В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заяву мотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу» він є виконавцем волевиявлення Шкляра І. І. щодо його поховання, яке було виражене ним у лютому 2019 року в присутності сусідок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , крім того, інші сусіди померлого можуть підтвердити факт його одинокості і те, що впродовж останніх п`яти років заявник товаришував з ним, доглядав та здійснював матеріальну підтримку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер природною смертю, перебуваючи у власному житлі. У зв`язку з вказаними обставинами ОСОБА_1 звернувся до Київської місцевої прокуратури № 7 з заявою, що бере на себе зобов`язання захоронити тіло померлого ОСОБА_4 у зв`язку з його волевиявленням, усвідомлюючи всі покладені на нього обов`язки. 27 травня 2020 року прокуратурою було надано йому дозвіл на отримання лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_4 та видачу його тіла для поховання.

28 травня 2020 року він звернувся до канцелярії Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (далі - КМКБ СМЕ) для отримання лікарського свідоцтва про смерть та тіла ОСОБА_4 , але в усному порядку йому було відмовлено. 29 липня 2020 року він отримав відповідь на свою заяву від КМКБ СМЕ, де вказано, що лікарське свідоцтво про смерть на померлого ОСОБА_4 та його тіло для проведення поховання він може отримати при наявності паспорта померлого або листа СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві із зазначенням усіх анкетних даних та прописки померлого. Після вказаної відповіді він неодноразово звертався з відповідними заявами до прокуратури та Подільського УП ГУНП в м. Києві та вказував про те, що є виконавцем волевиявлення померлого ОСОБА_4 та просив видати йому паспорт або лист СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві із зазначенням усіх анкетних даних та прописки померлого. На час звернення до суду із цією заявою тіло померлого ОСОБА_4 знаходиться в морзі, а його паспорт або лист СВ Подільского УП ГУНП у м. Києві із зазначенням усіх анкетних даних та прописки померлого йому не видаються.

Вказував, що ці обставини унеможливлюють отримати тіло померлого ОСОБА_4 та провести поховання відповідно до його волевиявлення, а тому виникає необхідність у встановленні факту, який має юридичне значення.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу» ОСОБА_1 є виконавцем волевиявлення (за його життя) ОСОБА_4 , який проживав на АДРЕСА_1 , щодо поховання його тіла після смерті.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ні в заяві при зверненні до суду, ні в судовому засіданні заявник та представник заявника не зуміли пояснити, яким саме чином встановлення факту, що саме заявник є виконавцем волевиявлення померлого ОСОБА_4 породжує юридичні наслідки для ОСОБА_1 від яких залежить виникнення, зміна або припинення його особистих чи майнових прав.

Крім того, суд звернув увагу на те, що на момент подачі заяви 13 жовтня

2020 року заявнику було відомо, що якщо протягом серпня місяця 2020 року, тіло покійного ОСОБА_4 не буде поховане ним, то воно буде поховано у вересні 2020 за рахунок державних коштів на Північному кладовищі.

У результаті, тіло покійного ОСОБА_4 було поховано 21 вересня 2020 року на Північному кладовищі, тобто, на момент подачі заяви волевиявлення померлого ОСОБА_4 було виконано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що встановивши, що від встановлення факту, що ОСОБА_1 є виконавцем волевиявлення померлого ОСОБА_4 не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, і ці обставини заявник та його представник в судовому засіданні також не повідомили, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У жовтні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді цієї справи суди не взяли до уваги, що було порушено право померлого ОСОБА_4 щодо його волевиявлення - бути похованим після смерті на кладовищі в с. Літки Броварського району Київської області поряд зі своїми рідними. Таке волевиявлення прямо гарантується нормами Закону України «Про поховання та похоронну справу» і повинно бути виконане в повній відповідності до закону.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 на ім`я керівника Київської місцевої прокуратури від 29 квітня 2020 року № 7, в якому ОСОБА_1 повідомляв, що є виконавцем волевиявлення Шкляра І. І. щодо його поховання, і він ставить прокуратуру до відома, що бере на себе зобов`язання захоронити тіло померлого ОСОБА_4 у зв`язку з його волевиявленням, усвідомлюючи всі покладені на нього обов`язки; просив надати дозвіл на отримання тіла померлого ОСОБА_4 для подальшого захоронення (а. с. 10).

Згідно із поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 28 квітня 2020 року на ім`я керівника Київської місцевої прокуратури № 7, в яких вони пояснювали, що в їх присутності взимку 2019 року ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 , щоб той поховав його після смерті, оскільки більше немає кому це зробити (а. с. 11, 12).

Листом від 27 травня 2020 року № 1912 Київська місцева прокуратура № 7 повідомила завідуючого судово-медичної експертизи трупів моргу, що не заперечує проти видачі ОСОБА_1 лікарського свідоцтва про смерть від 27 березня 2010 року № 010-1203 та тіло ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , після розтину та встановлення причини смерті, а також відібранні необхідних зразків для проведення експертного дослідження; прокуратура не заперечує проти видачі тіла для поховання (а. с. 13).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 03 липня 2020 року на ім`я завідуючого КМКБ СМЕ, він просив забезпечити зберігання тіла ОСОБА_4 в морзі судово-медичної експертизи трупів до отримання ним його тіла для проведення поховання (а. с. 14).

Листом від 29 липня 2020 року № 01/2013 року КМКБ СМЕ повідомило ОСОБА_1 , що лікарське свідоцтво про смерть від 27 березня

2020 року № 010-1203 на ім`я ОСОБА_4 він може отримати в реєстратурі відділу судово-медичної експертизи трупів наручно та без перешкоди при наявності паспорта померлого ОСОБА_4 або листа слідчого відділу Подільського УП ГУНП у м. Київ із зазначенням усіх анкетних даних та прописки померлого, а також особистого паспорта ОСОБА_1 ; повідомлено, що у випадку, якщо протягом серпня 2020 року тіло покійного ОСОБА_4 не буде поховане ОСОБА_1 , то воно буде поховано у вересні 2020 року за рахунок державних коштів на Північному кладовищі.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 29 липня 2020 року (з доказами направлення заяви засобами поштового зв`язку) на ім`я начальника Подільськго УП ГУ НП у м. Києві заявник просив провести перевірку за його заявою та видати йому паспорт на ім`я померлого ОСОБА_4 для отримання лікарського свідоцтва про його смерть та поховання його тіла (а. с. 40).

За змістом заяви ОСОБА_1 від 05 серпня 2020 року (з доказами направлення заяви засобами поштового зв`язку) на ім`я начальника Подільського УП ГУ НП у м. Києві заявник просив не чинити перешкод та забезпечити видачу йому паспорта на ім`я померлого ОСОБА_4 або листа слідчого відділу Подільського УП ГУ НП у м. Києві із зазначенням усіх анкетних даних та прописки померлого (а. с. 41).

Згідно із листом Київської місцевої прокуратури № 7 від 07 вересня 2020 року

№ 77-3144-20, згідно Системи електронного документообігу органів прокуратури України паспорт на ім`я померлого ОСОБА_4 до Київської місцевої прокуратури № 7 не надходив; одночасно роз`яснено, що

ОСОБА_1 має право звернутися до Подільського УП ГУНП у м. Києві для отримання паспорта на ім`я померлого ОСОБА_4 при наданні документів, які підтверджують його право на спадкування за законом або заповітом (а. с. 44).

08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до КМКБ СМЕ, в якій просив забезпечити зберігання тіла ОСОБА_4 в морзі судово-медичної експертизи трупів до вирішення питання по суті (а. с. 45).

КМКБ СМЕ листом від 29 січня 2021 року повідомлено, що труп ОСОБА_4 було поховано 21 вересня 2020 року за рахунок держави на Північному кладовищі співробітниками РС СКП «Спецкомбінат ПКПО», про що заявника повідомлено листом від 06 листопада 2020 року (а. с. 58).

Крім того, до апеляційної скарги ОСОБА_1 надано нові докази, а саме: копія заяви до Київської місцевої прокуратури № 7 від 29 липня

2020 року, копія відповіді Київської місцевої прокуратури № 7 від 18 серпня 2020 року, копія адвокатського запиту до Київської місцевої прокуратури

№ 7 від 26 листопада 2020 року, копія Київської місцевої прокуратури № 7

від 07 грудня 2020 року, копія відповіді Подільського УП ГУНП у м. Києві

від 10 вересня 2020 року, копія адвокатського запиту до Подільського УП ГУНП у м. Києві від 26 листопада 2020 року, копія відповіді Подільського УП ГУНП у м. Києві від 03 грудня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із преамбулою Закону України «Про поховання та похоронну справу» цей Закон визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого

(далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих

(далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після

смерті - бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку. Поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про поховання та похоронну справу» діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах: гарантування державою належного поховання померлих; достойного ставлення до тіла померлого; поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів; створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; запобігання випадкам непоховання померлих; компенсації державою витрат, пов`язаних з похованням померлих, відповідно до закону; безоплатного виділення місця для поховання померлих (їхніх останків) чи урн із прахом померлих на кладовищі (у колумбарії); конфіденційності інформації про померлого; забезпечення збереження місць поховань.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про поховання та похоронну справу» усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене зокрема у побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі. Виконання волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тіла після смерті в частині щодо поховання в іншому населеному пункті здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі. Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Такий висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 01 квітня

2020 року у справі № 755/13027/18 (провадження № 61-3297св19) та

від 16 червня 2021 року у справі № 597/971/17 (провадження

№ 61-17316св20).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяві, суди обґрунтовано виходили із того, що із системного аналізу норм Закону України «Про поховання та похоронну справу» не вбачається, що зазначений закон визначає будь-які особисті немайнові чи майнові права виконавця волевиявлення, а лише наділяє його повноваженнями, спрямованими на реалізацію волевиявлення іншої особи (померлого) щодо його поховання.

Встановивши, що від встановлення факту, що ОСОБА_1 є виконавцем волевиявлення померлого ОСОБА_4 не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, і ці обставини заявник та його представник в судовому засіданні також не повідомили, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він взяв на себе зобов`язання перед ОСОБА_4 поховати його після смерті, що відповідно до статті 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» є забезпеченням права громадянина на захоронення його тіла відповідно до його волевиявлення, однак натомість того ОСОБА_4 був похований не в тому місці і не в такий спосіб, як він зазначив у своєму волевиявленні, висновків судів не спростовують, оскільки стосуються права іншої особи ОСОБА_4 , а не самого заявника ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара