Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.02.2022 року у справі №201/2059/20
Ухвала КЦС ВП від 17.03.2021 року у справі №201/2059/20

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 201/2059/20

провадження № 61-2730св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровський-10»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2020 року у складі судді Батманової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровський-10» (далі - ОСББ «Дніпровський-10») про визнання рішень недійсними, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням загального користування, скасування заборгованості.

На обґрунтування позову посилався на таке. 08 листопада 2019 року на засіданні правління ОСББ «Дніпровський-10» були прийняті рішення, оформлені протоколом № 15, зокрема пунктом 2.1 вирішено доручити бухгалтеру ОСББ «Дніпровський-10» внести до платіжної квитанції власнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 витрати на відновлення шлагбаума у паркінгу в розмірі 5 900,00 грн; запропоновано йому добровільно компенсувати шкоду, завдану майну ОСББ «Дніпровський-10», протягом одного місяця після отримання квитанції про оплату та інше; пунктом 2.2 вирішено дозволити в`їзд до паркінгу автомобілів власників паркувальних місць, які несуть витрати за прибирання, пожежну сигналізацію, охорону паркінгу. Це рішення суперечить Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-ІІІ) та статуту ОСББ «Дніпровський-10». Паркінг є цокольним поверхом, допоміжним приміщенням, як це зазначено на схемі розташування технічного паспорта будинку, співвласником якого є позивач, тобто паркінг є спільним майном співвласників ОСББ «Дніпровський-10». Зазначені пункти протокольного рішення обмежують право позивача на користування майном. На в`їзді до цокольного поверху (на території паркінгу, який є приміщенням загального користування) розміщений шлагбаум, паркінг охороняється особами, які не перебувають у трудових відносинах з ОСББ «Дніпровський-10». Таким чином, позивачу створюються перешкоди у доступі та користуванні приміщенням загального користування. Позивач має необхідність заїжджати до паркінгу на власному автомобілі, оскільки з цього поверху є ліфт до будинку. Включення до платіжної квитанції витрат на відновлення шлагбаума в розмірі 5 900,00 грн є протиправним, оскільки жодних протиправних дій щодо пошкодження шлагбаума позивач не вчиняв, що підтверджуються постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року. Згідно з відповіддю на адвокатський запит шлагбаум на балансі ОСББ «Дніпровський-10» не перебуває, тому не зрозуміло, чим підтверджені витрати на відновлення шлагбаума.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати недійсними пункти 2.1, 2.2 рішення правління ОСББ «Дніпровський-10» від 08 листопада 2019 року, оформлені протоколом № 15, та зобов`язати ОСББ «Дніпровський-10» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 приміщенням загального користування, а саме цокольним поверхом (паркінгом) у будинку АДРЕСА_2 ; демонтувати шлагбаум, забезпечити йому вільний цілодобовий доступ до цокольного поверху (паркінгу) на власному автомобілі для тимчасового його там знаходження.

У квітні 2020 року ОСББ «Дніпровський-10» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

На обґрунтування позову посилалося на те, що 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 під`їхав до паркінгу будинку АДРЕСА_2 , де умисно пошкодив шлагбаум ХВА-19, зокрема за допомогою фізичної сили зламав стрілу шлагбаума. За цим фактом працівниками поліції був складений протокол, також за фактом псування шлагбаума був складений акт про огляд механічних пошкоджень. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 . На праві приватної власності (в тому числі володіння, користування) він не має жодного паркомісця, а отже, не має законних підстав користуватися паркінгом, оскільки це буде порушенням права приватної власності власників паркомісць.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 5 900,00 грн на відшкодування збитків.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено скасувати пункти 2.1, 2.2 протоколу № 15 засідання правління ОСББ «Дніпровський-10» від 08 листопада 2019 року. Зобов`язано ОСББ «Дніпровський-10» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 приміщенням загального користування, а саме цокольним поверхом (паркінгом) у будинку АДРЕСА_2 . У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСББ «Дніпровський-10» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Дніпровський-10» 5 900,00 грн на відшкодування збитків. У задоволенні інших позовних вимог ОСББ «Дніпровський-10» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, мотивоване тим, що крім паркомісць щодо яких ОСОБА_1 не має жодних претензій, є інше майно, що знаходиться у спільному користуванні, а саме: пожежні виходи, підвали, ліфт, територія повз паркомісця, отже, у ОСОБА_1 є право на вільне користування цокольним поверхом, крім паркомісць, тому пункти 2.1, 2.2 протоколу № 15 засідання правління ОСББ «Дніпровський-10» від 08 листопада 2019 року підлягають скасуванню. Також необхідно зобов`язати ОСББ «Дніпровський-10» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 приміщенням загального користування, а саме цокольним поверхом (паркінгом) у будинку АДРЕСА_2 . Щодо нарахування оплати за пошкоджений шлагбаум, то суди виходили з того, що рішенням ОСББ «Дніпровський-10» 04 березня 2017 року у власне управління було передано й шлагбаум, таким чином, твердження позивача про те, що співвласники ОСББ «Дніпровський-10» не надавали згоди на встановлення шлагбаума, не відповідає дійсності та спростовується протоколом загальних зборів № 2 від 04 березня 2017 року. Встановивши, що ОСОБА_1 дійсно пошкодив шлагбаум паркінгу, а також те, що ОСББ «Дніпровський-10» здійснило витрати на його ремонт, суди дійшли висновку про задоволення зустрічного позову. Вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Дніпровський-10» витрат на правничу допомогу адвоката, суди виходили з недоведеності вартості послуг та відсутності підтвердження сплати послуг адвоката.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про скасування заборгованості у сумі 5 900,00 грн, скасувати постанову суду апеляційної інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про скасування заборгованості в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСББ «Дніпровський-10» про відшкодування збитків.

На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що

ОСББ «Дніпровський-10» не є належним позивачем за зустрічним позовом, а відповідальність за завдану шкоду покладається на винну особу виключно у випадку, коли така шкода завдана особі, якій таке майно належить на праві власності. ОСББ «Дніпровський-10» не довів факту завдання шкоди його майну - шлагбауму і що такий шлагбаум належить йому на праві власності, не надав доказів на підтвердження того, що саме спірний шлагбаум був встановлений та існував у будинку, що обслуговує ОСББ «Дніпровський-10», станом на 04 березня 2017 року і що саме цей шлагбаум був пошкоджений ОСОБА_1 (не зазначено інвентарний номер шлагбаума); що шкода завдана саме з його вини, наявний причинно-наслідковий зв`язок між його діями та завданою шкодою; розміру завданих збитків, який повинен бути розрахований з урахуванням вартості відновлювального ремонту та дійсної реальної вартості шлагбаума на момент його пошкодження (з урахуванням зносу шлагбаума). Акт про пошкодження шлагбаума складений через два дні після спірного випадку, однак за ці два днів шлагбаум знову міг бути пошкоджений як самим ОСББ «Дніпровський-10», так і третіми особами (автомобілям співвласників тощо).

Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 263/16183/18, від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц, 21 жовтня 2020 року у справі № 200/14835/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 329/382/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 381/3934/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 754/16146/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 754/1268/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 660/29/16-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 554/10836/16-ц, від 28 січня 2020 року у справі № 354/28/17, від 20 травня 2020 року у справі № 522/8741/13-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 759/13924/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 522/1597/15-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 922/3459/19, від 14 квітня 2020 року у справі № 265/6121/18, від 02 квітня 2020 року у справі № 301/1084/17, відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування статті 15 Закону № 2866-ІІІ та частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у випадках, коли майнова шкода (збитки) завдана майну особи, яке не знаходиться у власності цієї особи, а перебуває в управлінні, зокрема об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цій справі на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та одним із співвласників багатоквартирного будинку, які створили ОСББ «Дніпровський-10».

Багатоквартирний будинок введено в експлуатацію у 2006-2007 роках. Після введення будинку в експлуатацію та до організації ОСББ «Дніпровський-10» у цьому будинку власники паркомісць за власні кошти та власними силами встановили шлагбаум при в`їзді до паркінгу.

08 липня 2016 року у будинку АДРЕСА_2 відповідно до Закону № 2866-ІІІстворено ОСББ «Дніпровський-10».

Згідно з протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 04 березня 2017 року № 2 вирішено відповідно до Закону № 2866-ІІІвзяти будинок АДРЕСА_2 в управління. Таким чином, рішенням загальних зборів ОСББ «Дніпровський-10» вирішено взяти увесь будинок у власне управління без жодних застережень.

08 листопада 2019 року на засіданні правління ОСББ «Дніпровський-10» прийняті рішення, оформлені протоколом № 15, зокрема вирішено доручити бухгалтеру ОСББ «Дніпровський-10» внести до платіжної квитанції власнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 витрати на відновлення шлагбаума у паркінгу в розмірі 5 900,00 грн. Запропоновано ОСОБА_1 добровільно компенсувати шкоду, завдану майну ОСББ «Дніпровський-10», протягом одного місяця після отримання квитанції про оплату та інше (пункт 2.1), вирішено дозволити в`їзд до паркінгу автомобілів власників паркувальних місць, які несуть витрати за прибирання, пожежну сигналізацію, охорону паркінгу (пункт 2.2).

Судами встановлено, що крім паркомісць у цокольному поверсі є спільне майно співвласників, проїзд та прохід повз паркомісця, ліфти, підвали, сходи, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, до яких позивачу закритий вхід та в`їзд для тимчасового знаходження без правових підстав.

Відповідно до загального плану цокольного поверху паркомісця простягаються на увесь периметр цокольного поверху і знаходяться як під блоком А, так і під блоком Б. Шлагбаум , який закриває в`їзд до цокольного поверху, знаходиться зліва при в`їзді у блок А і саме з цього блоку цокольного поверху ліфт, який знаходиться на цьому цокольному поверсі блоку А веде до квартири позивача, яка знаходиться у блоці А.

У рішенні виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26 жовтня 2006 року № 1412 зазначено, що у спільній власності співвласників, а отже, місцями загального користування, залишаються позначки 1,3-13, вхід в підвал (т. 1, а. с. 105-107).

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII) спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 6 Закону № 417-VIII співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтями 319 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Встановивши, що в ОСББ «Дніпровський-10» крім паркомісць є майно, що знаходиться у спільному користуванні, а саме: пожежні виходи, підвали, ліфт, територія повз паркомісця, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у ОСОБА_1 права на вільне користування цокольним поверхом та скасували пункти 2.1 та 2.2 протоколу № 15 засідання правління ОСББ «Дніпровський-10» від 08 листопада 2019 року, зобов`язавши ОСББ «Дніпровський-10» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 приміщення загального користування, а саме цокольним поверхом (паркінгом) у будинку АДРЕСА_2 .

Судові рішення у цій частині ОСОБА_1 як і ОСББ «Дніпровський-10» у касаційному порядку не оскаржують.

Суди встановили, що ОСОБА_1 пошкодив шлагбаум паркінгу, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, показаннями свідків, поясненнями ОСОБА_1 , який зазначив, що дійсно в день конфлікту підіймав шлагбаум рукою, протоколом поліції, актом з огляду механічних пошкоджень.

Встановивши факт пошкодження шлагбаума паркінгу саме ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули на користь ОСББ «Дніпровський-10» 5900,00 грн на відшкодування збитків та відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині скасування нарахування заборгованості в сумі 5900,00 грн за пошкоджений шлагбаум.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСББ «Дніпровський-10» не є належним позивачем за зустрічним позовом, а відповідальність за завдану шкоду покладається на винну особу виключно у випадку, коли така шкода завдана особі, якій таке майно (шлагбаум) належить на праві власності, Верховний Суд відхиляє, оскільки суди встановили, що рішенням від 04 березня 2017 року у власне управління ОСББ «Дніпровський-10» було передано зазначений шлагбаум.

Аргументи касаційної скарги про те, що судами не встановлено, чи був саме цей шлагбаум на момент передачі будинку в управління ОСББ «Дніпровський-10» та чи взагалі він існував станом на 04 березня 2017 року, а також про недоведеність, що саме заявник пошкодив шлагбаум, Верховний Суд відхиляє.

Ці доводи стосуються переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Суди з додержанням вимог 89 ЦПК України дали оцінку наявним у справі доказам, в тому числі акту огляду механічних пошкоджень шлагбаума від 29 серпня 2019 року, відповідно до змісту якого саме ОСОБА_1 пошкодив вказаний шлагбаум.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 263/16183/18, від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц, 21 жовтня 2020 року у справі № 200/14835/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 329/382/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 381/3934/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 754/16146/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 754/1268/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 660/29/16-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 554/10836/16-ц, від 28 січня 2020 року у справі № 354/28/17, від 20 травня 2020 року у справі № 522/8741/13-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 759/13924/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 522/1597/15-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 922/3459/19, від 14 квітня 2020 року у справі № 265/6121/18, від 02 квітня 2020 року у справі № 301/1084/17 є необґрунтованими, оскільки предмет спору, підстави позову та фактичні обставини справ, на які посилається заявник, і фактичні обставини справи, яка переглядається, є різними, а отже, відсутні правові підстави вважати, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 263/16183/18, від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц, 21 жовтня 2020 року у справі № 200/14835/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 329/382/19, заявник акцентує увагу на недоведеності належності ОСББ «Дніпровський-10» шлагбаума, завдання відповідачу шкоди, що у спірному випадку не пов`язується з правильністю застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Посилання заявника на висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 754/16146/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 754/1268/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 660/29/16-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 554/10836/16-ц, також зводиться до тверджень про недоведеність завдання заявником шкоди ОСББ «Дніпровський-10».

Не заслуговують на увагу і доводи заявника про неврахування судами попередніх інстанцій преюдиційого факту, встановленого постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року у справі № 201/12370/19.

Так, заявник вважає, що цим судовим рішенням встановлено, що фактів пошкодження ним шлагбаума не встановлено.

Проте за змістом вказаної постанови провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за статтею 173 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення, що зважаючи на предмет спору у цивільній справі, не має преюдиційного значення.

Заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанції статті 1192 ЦК України щодо способу відшкодування збитків: стягнення збитків замість зобов`язання відшкодування завданих збитків, неврахування у зв`язку з цим висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 522/8741/13-ц.

Проте таке зауваження є формальним та не спростовує правильного по суті застосування судами попередньої інстанції вказаної норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення судами попередніх інстанцій розміру завданих збитків по суті зводяться до непогодження зі встановленими обставинами справи та оцінкою доказів з указаного питання.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування статті 15 Закону № 2866-ІІІ та частини першої статті 1166 ЦК України, то Верховний Суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 15 Закону № 2866-ІІІ співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Такий правовий висновок викладений, наприклад, у постанові Верховного Суду 12 лютого 2020 року у справі № 727/2372/18-ц (провадження № 61-13622св19).

Водночас визначений статтею15 Закону № 2866-ІІІ перелік обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, в тому числі звідшкодування збитків, заподіяних майну інших співвласників, не є перешкодою для застосування до спірних правовідносин загальних правил статті 1166 ЦК України, оскільки у цій справі позивачем є ОСББ «Дніпровський-10» як юридична особа, а відповідачем - особа, з вини якої позивачеві завдано шкоди.

Також, відповідно до статті 24 Закону № 2866-ІІІ, власник, який заподіяв збитки майну, що перебуває у спільній власності або власності інших співвласників, зобов`язаний відшкодувати заподіяні збитки в повному обсязі. Власник несе відповідальність за збитки, заподіяні особою, яка проживає спільно з ним, а також будь-якою іншою особою, яка проживає у квартирі згідно з договором оренди або з відома власника, якщо інше не передбачено договором оренди або іншим договором між власником і цією особою. Відшкодування збитків може здійснюватися у грошовій чи в іншій формі за згодою сторін або за рішенням суду.

Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки зводяться до власного тлумачення норм права, а також незгоди зі встановленими фактичними обставинами у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко