ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 509/3622/17

провадження № 61-18751св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду від 29 серпня 2018 року у складі судді Ганзій Д.

М. та на постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року в складі колегії суддів Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку та земельну ділянку, загальною площею 0,187 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 лютого 1998 року по 29 вересня 2017 року. За період шлюбу ОСОБА_2 придбав житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та оформив земельну ділянку під ним. Вважає вказане майно спільною сумісною власністю подружжя та просить визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаного будинку.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, просив поділити спільне майно подружжя, зобов'язавши ОСОБА_1 виплатити йому грошову компенсацію 50% вартості автомобіля марки ВАЗ 210700-20 д/н НОМЕР_1 у розмірі 17 715 грн та 35 000 грн в рахунок частини доходу, отриманого подружжям у 2017 році від продажу редиски.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказував, що під час перебування у шлюбі сторони придбали автомобіль ВАЗ 210700-20 д/н НОМЕР_1, який ОСОБА_1 відчужила без його згоди та гроші використала у власних цілях у зв'язку з чим просить суд стягнути на свою користь 50% його вартості; що подружжя у 2017 році отримало 70 000 грн доходу від продажу редиски, а тому ОСОБА_1 має сплатити на його користь половину її вартості.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами та земельної ділянки загальною площею 0,187 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 5123782500:02:002:0124, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- сторонами не спростовано презумпцію спільності права на житловий будинок, а тому він підлягає поділу з визнанням прав власності на Ѕ частину будинку та земельної ділянки розташованої під ним за ОСОБА_1 та на Ѕ частину будинку та земельної ділянки, розташованої під ним, за ОСОБА_2;

- щодо вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 виплатити позивачу грошову компенсацію 50% вартості автомобіля марки ВАЗ 210700-20 д/н НОМЕР_1 у розмірі 17 715 грн, суд першої інстанції встановив, що продаж спірного автомобіля був здійснений у період шлюбу 06 червня 2017 року, а кошти від його продажу ОСОБА_1 витрачені на потреби сім'ї, а саме на купівлю необхідних речей, одягу, ліків для дітей сторін, а також для сплати ОСОБА_1 за орендовану квартиру у м. Одесі, де вона вимушено проживає у зв'язку з необхідністю лікування сина, а батько дітей будь-якої матеріальної допомоги не надає;

- позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 виплатити ОСОБА_2 35 000 грн половини вартості доходу, отриманого подружжям у 2017 році від продажу редиски, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 серпня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 та відмови у задоволенні позву ОСОБА_2, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Аргументи учасників справи

22 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, у якій він просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 не надала суду належні та допустимі докази того, що кошти з продажу автомобіля та редиски були використані в інтересах сім'ї, а тому вони підлягають поділу як спільне сумісне майно подружжя.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, а в іншій частині в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_2.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 листопада 1998 року по 29 вересня 2017 року, від якого у них народились діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час перебування у шлюбі сторони придбали будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та автомобіль ВАЗ 210700-20 д/н НОМЕР_1.

ОСОБА_1 06 червня 2017 року до розірвання шлюбу продала автомобіль ВАЗ 210700-20 д/н НОМЕР_1, а кошти від його продажу використала на потреби сім'ї, зокрема, на купівлю необхідних для дітей речей, одягу, ліків, а також для сплати за орендовану квартиру в м. Одесі, де вона проживала з дітьми у зв'язку з необхідністю лікування молодшого сина та навчання старшого сина, враховуючи відсутність будь-якої матеріальної грошової допомоги дітям від ОСОБА_2

Сім'я ОСОБА_1 вирощувала редиску за двома адресами, де встановлені теплиці: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, проте, розмір доходу від її продажу суд не встановив за відсутністю належних і допустимих доказів про кількість і вартість вирощеного та проданого у період шлюбу товару.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищеЗакону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, передбачені статтею 65 СК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_3 половини вартості редиски, суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з того, що сторони не надали належних і допустимих доказів щодо отримання подружжям ОСОБА_1 у 2017 році доходу в розмірі 70 000 грн від її продажу.

Установивши, що автомобіль ВАЗ 210700-20 д/н НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, був проданий ОСОБА_3 06 червня 2017 року під час перебування сторін у шлюбі, кошти від продажу автомобіля використані нею в інтересах сім'ї, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_2 Ѕ частини вартості транспортного засобу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в касаційних скаргах, фактично зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та постанови апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду від 29 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук