Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.01.2025 року у справі №755/8925/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 755/8925/23

провадження № 61-11490св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова»,відповідач - ОСОБА_1 ,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 червня 2024 року у складі колегії суддів Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позов мотивовано тим, що житловий будинок

АДРЕСА_1 перебуває в експлуатації та обслуговуванні ТОВ «Новобудова». Відповідач є власником квартири № 54 у зазначеному будинку на підставі свідоцтва про право власності від 06 грудня 2002 року.

Позивач зазначав, що у вказаному будинку ТОВ «Новобудова» постійно надає житлово-комунальні послуги, однак відповідач не сплачує за спожиті комунальні послуги, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість зі сплати за надані комунальні послуги за період з 01 жовтня 2020 року

до 01 червня 2023 року у розмірі 29 349,24 грн.

Отже, ТОВ «Новобудова» просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 жовтня 2020 року до 01 червня 2023 року в розмірі 29 349,24 грн; інфляційні втрати за період з 01 жовтня 2020 року до 01 лютого 2022 року у розмірі 4 897,69 грн та три проценти річних за період з 01 жовтня 2020 року до 01 лютого 2022 року у розмірі 1 397,64 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 02 жовтня 2023 року позов ТОВ «Новобудова» задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість за послуги з управління будинком та утримання прибудинкової території, послуги

з вивезення твердих побутових відходів за період з 01 жовтня 2020 року

до 01 червня 2023 року у розмірі 27 049,23 грн; інфляційні втрати - 816,75 грн; три проценти річних - 274,43 грн, а всього - 28 140,41 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, із заявою про їх відсутність у квартирі до позивача не звертався, офіційний документ, що підтверджує їх відсутність у житловому приміщенні, не надавав, однак послуги не оплачував. Надані позивачем докази та розрахунки відповідач не спростував та не надав доказів про те, що заборгованість ним погашена повністю або частково. Отже, місцевий суд вважав наявними підстави для стягнення з відповідача суми боргу за комунальні послуги у визначеному судом розмірі.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції,

ТОВ «Новобудова» у листопаді 2023 року оскаржило його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд постановою від 28 грудня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Новобудова» залишив без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року залишив без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У березні 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року.

Київський апеляційний суд ухвалою від 21 червня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року відмовив на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що апеляційна скарга подана після спливу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наведені підстави для поновлення цього строку не є поважними, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі

пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2024 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок апеляційного суду про неповажність причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судового рішення є помилковим та спростовується матеріалами справи.

Так, заявник зазначає, що не був присутнім під час ухвалення місцевим судом рішення, його копію суд першої інстанції йому не надсилав, водночас отримати копію цього рішення ОСОБА_1 зміг лише 15 лютого 2024 року після перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ТОВ «Новобудова» та повернення матеріалів справи до місцевого суду, тому строк на апеляційне оскарження відповідачем рішення суду слід обраховувати саме з цієї дати.

ОСОБА_1 не брав участі у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Новобудова».

Заявник вважає, що висновок апеляційного суду про те, що у відповідача була можливість дізнатися про прийняте судове рішення та отримати його копію з огляду на повідомлення та виклик ОСОБА_1 у судове засідання апеляційним судом під час розгляду справи за апеляційною скаргою ТОВ «Новобудова», не ґрунтується на положеннях цивільного процесуального законодавства.

Інший учасник справи не скористався правом на подання відзиву, заперечень щодо змісту та вимог касаційного скарги до Верховного Суду не надіслав.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження та витребував цивільну справу.

У грудні 2024 року справу передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2025 року справу призначив до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У червні 2023 року ТОВ «Новобудова» звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 24 серпня 2023 року заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишив без задоволення.

Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 02 жовтня 2023 року позов ТОВ «Новобудова» задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість за послуги з управління будинком та утримання прибудинкової території, послуги

з вивезення твердих побутових відходів за період з 01 жовтня 2020 року

до 01 червня 2023 року у розмірі 27 049,23 грн; нарахований індекс

інфляції - 816,75 грн; три проценти річних від простроченої суми заборгованості - 274,43 грн, а всього - 28 140,41 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний суд ухвалою від 08 листопада 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Новобудова» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року. Копію цієї ухвали надіслав учасникам справи, зокрема ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 .

Київський апеляційний суд постановою від 28 грудня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Новобудова» залишив без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року залишив без змін.

Київський апеляційний суд ухвалою від 29 березня 2024 року визнав зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року неповажними. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху.

Київський апеляційний суд ухвалою від 21 червня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року відмовив на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частинах першій, третій статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (Volovik v. Ukraine, № 15123/03,

§ 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (Ryazantsev v. russia,

№ 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред`явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, за якої заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (Georgiy Nikolayevich Mikhaylov v. russia, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша

статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси

(стаття 272 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони в причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У справі, що є предметом касаційного перегляду, Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 04 липня 2023 року відкрив провадження у справі, призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснив учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

У серпні 2023 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Целовальніченко Н. Є., надійшли заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзив на позовну заяву, в яких, серед іншого, зазначено адресу місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , а також адресу відповідача та його представника для листування: АДРЕСА_5 (а. с. 52-65).

Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 02 жовтня 2023 року позов ТОВ «Новобудова» задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість за послуги з управління будинком та утримання прибудинкової території, послуги з вивезення твердих побутових відходів за період з 01 жовтня 2020 року до 01 червня 2023 року

у розмірі 27 049,23 грн; нарахований індекс інфляції - 816,75 грн; три

проценти річних від простроченої суми заборгованості - 274,43 грн,

а всього - 28 140,41 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику та участі сторін.

Відповідно до супровідного листа від 02 жовтня 2023 року копію рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року направлено ТОВ «Новобудова» на адресу місто Київ, вулиця

Микільсько-Слобідська, 10, засобами електронного поштового зв`язку (ІНФОРМАЦІЯ_2), а також відповідачу ОСОБА_1 на адресу, зазначену ТОВ «Новобудова» у позовній заяві: АДРЕСА_3 .

Відомостей про отримання ОСОБА_1 копії рішення суду першої інстанції чи зворотного повідомлення про повернення поштового відправлення матеріали справи не містять.

Не погодившись з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року, ТОВ «Новобудова» 01 листопада 2023 року оскаржило його в апеляційному порядку. Позивач у апеляційній скарзі зазначав, що копію оскаржуваного рішення отримав у вигляді електронного листа на офіційну електронну адресу ТОВ «Новобудова».

Київський апеляційний суд ухвалою від 08 листопада 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Новобудова» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року.

Відповідно до супровідного листа від 08 листопада 2023 року Київський апеляційний суд засобами поштового зв`язку (АДРЕСА_3) надіслав відповідачу ухвалу від 08 листопада 2023 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Новобудова».

Відповідно до супровідного листа від 23 листопада 2023 року Київський апеляційний суд повторно надіслав відповідачу ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 08 листопада 2023 року та копію апеляційної скарги ТОВ «Новобудова» з додатками, а саме засобами поштового зв`язку (місто Харків, вулиця Академіка Павлова, 309, квартира № 134) та засобами електронного зв`язку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

13 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про отримання копії рішення суду першої інстанції та копії апеляційної скарги ТОВ «Новобудова». Доказів про видачу Київським апеляційним судом

ОСОБА_1 копії рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 02 жовтня 2023 року матеріали справи не містять.

Київський апеляційний суд постановою від 28 грудня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Новобудова» залишив без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року залишив без змін.

З огляду на зміст супровідного листа від 03 січня 2024 року Київський апеляційний суд повернув цивільну справу № 755/8925/23 до суду першої інстанції після закінчення апеляційного провадження, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 199).

15 березня 2024 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що його копію отримав 15 лютого 2024 року після повернення справи до суду першої інстанції, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

Київський апеляційний суд ухвалою від 29 березня 2024 року визнав зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року неповажними.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року залишив без руху та надав строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику, зокрема, зазначити інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали, зокрема у разі незазначення інших підстав для поновлення строку у визначений строк або визнання наведених підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Копію ухвали суду апеляційної інстанції від 29 березня 2024 року направлено засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_6 ), яку отримала мати відповідача 24 травня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Київський апеляційний суд ухвалою від 21 червня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року відмовив на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_1 отримав 10 липня 2024 року засобами поштового зв`язку.

Апеляційний суд в ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження зазначив, що оскільки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду з пропуском визначеного законом строку, зазначені ним підстави для поновлення пропущеного строку визнанні неповажними, у встановлений судом строк не зазначив інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вимоги ухвали суду щодо сплати судового збору не виконав, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Убачається, що 03 квітня 2024 року копію ухвали апеляційного суду від 29 березня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху направлено на електронну пошту ОСОБА_1 , зазначену в апеляційній скарзі, яку він отримав у цей же день, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Крім того, як зазначено вище, 10 травня 2024 року копію ухвали апеляційного суду від 29 березня 2024 року про залишення без руху направлено на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), зазначену в апеляційній скарзі як адреса місця проживання, яку 24 травня 2024 року отримала мати ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ЦПК України вважається належним врученням копії судового рішення.

Отже, заявник ОСОБА_1 беззаперечно (достеменно) знав про ухвалу апеляційного суду про залишення його апеляційної скарги без руху, про її зміст та обов`язок прореагувати на вимоги суду і відтак міг виконати ці вимоги, але свідомо цього не робив.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу, апеляційний суд здійснив усе можливе для належного повідомлення ОСОБА_1 щодо стану його апеляційної скарги (направив ухвалу суду засобами електронного зв`язку на електронну пошту заявника, а також засобами поштового зв`язку), проте вимоги ухвали апеляційного суду від 29 березня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху заявник не виконав, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не надав, ані через канцелярію суду, ані засобами поштового або електронного зв`язку.

Велика Палата Верховного Суд у постанові від 28 квітня 2021 року у справі

№ 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) зазначила: «Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог

статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС України) щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

Водночас неусунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме:

- повернення судом апеляційної інстанції скарги - у разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, визначених у статті 296 КАС України (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України), при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог;

- відмова судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження - у разі неусунення недоліків, пов`язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункти 3, 4 частини першої статті 299 КАС України).

На переконання Великої Палати Верховного Суду, до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, окрім цього, має інші недоліки і такі недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунено, зокрема не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для поновлення строку, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України».

Встановивши, що заявник ОСОБА_1 отримав ухвалу апеляційного суду

від 29 березня 2024 року про залишення його апеляційної скарги без руху та не усунув недоліки, зазначені у вказаній ухвалі (не сплатив судовий збір, не зазначив інші поважні причини пропуску, доводів щодо спростування неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не навів), апеляційний суд дійшов висновку, що застосуванню підлягають наслідки незазначення ОСОБА_1 інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, а тому відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів про те, що він не отримував копію ухвали суду від 29 березня 2024 року про залишення його апеляційної скарги без руху або що він не мав змоги виконати вимоги цієї ухвали.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства

(рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Норми, які визначають процес подання скарги, служать меті належного здійснення правосуддя. Сторони, яких це стосується, повинні обґрунтовано очікувати, що ці правила будуть застосовуватися.

Отже, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, сама сутність права доступу до суду не порушена, а відповідні обмеження мали легітимну мету та були пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04,

від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії, судове рішення, що переглядається, є правильним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала Київського апеляційного суду від 21 червня 2024 року постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік