Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2018 року у справі №611/912/17

Постанова

Іменем України

14 листопада 2019 року

м. Київ

справа №611/912/17

провадження №61-41827св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Іванівська Друга сільська рада Барвінківського району Харківської області,

відповідач - Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Харківської області від 06 липня 2018 року у складі колегії суддів Хорошевського О. М., Кіся П. В., Яцинеи В. Б.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду до Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області (далі - Іванівська Друга сільська рада), Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Барвінківська РДА), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі -

ГУ Держгеокадастру у Харківській області), з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила:

- поновити їй строк позовної давності та вважати його не порушеним;

- визнати за нею право на земельну частку (пай), розташовану на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області, орієнтованою площею 10,49 умовних кадастрових гектари, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з земель запасу чи земель резервного фонду, які розташовані на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області;

- зобов'язати Барвінківську РДА надати дозвіл ОСОБА_2 на розроблення документації із землеустрою на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтованою площею 10,49 умовних кадастрових гектари, з земель запасу чи земель резервного фонду, які розташовані на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Позов мотивовано тим, що позивач з вересня 1991 року по квітень 2004 року працювала в Держплемзаводі "Степок" (з жовтня 1996 року - ВАТ "Племінний завод "Степок"), що підтверджується записами в трудовій книжці. Державний акт на право колективної власності ВАТ "Племінний завод "Степок" зареєстровано 27 жовтня 2000 року.

На момент розпаювання позивач була членом Держплемзаводу "Степок" (з жовтня 1996 року - ВАТ "Племінний завод "Степок"), а отже, відповідно до Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року, має право на земельну частку (пай), розташовану на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області. Разом з тим, до списку членів, додатку до державного акту на право колективної власності на землю, позивач помилково не була включена та їй не видано відповідний сертифікат.

Крім того, під час роботи позивача у Держплемзаводі "Степок" (ВАТ "Племінний завод "Степок") з вересня 1991 по квітень 2004 року, згідно відомостей про розподіл на безоплатній основі акцій ВАТ "Племінний завод "Степок" (правонаступник Державного племінного заводу "Степок"), нею отримано 2 439 шт. акцій, загальною номінальною вартістю ~money0~ А отже, за змістом статей 22, 23 ЗК України та Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" від 08 серпня 1995 року, вона набула право на земельну частку (пай), а невнесення її до списку осіб, доданих до державного акту на право колективної власності на землю, не позбавляє права на земельну частку (пай).

Щодо поновлення позовної давності позивач посилалась на те, що на час оформлення державного акту на право колективної власності у 2000 році вона не мала документально підтвердженого громадянства України, мала паспорт громадянки СРСР за місцем народження - Азербайджанська РСР. Разом з тим, відповідно до статті 3 Закону України "Про громадянство України", фактично була громадянкою України. У зв'язку з чим об'єктивно не мала можливості звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2005 року було встановлено, що ОСОБА_2 з липня 1991 року переїхала на постійне проживання з Азербайджану в с. Степок Барвінківського району Харківської області разом з чоловіком та дітьми. 10 січня 2013 року Барвінківським відділом РС РУ ДМС України в Харківській області ОСОБА_2 видано паспорт громадянина України, який через 7 місяців був анульований та визнаний таким, що оформлений з порушенням не з вини позивача. В черговий раз ОСОБА_2 не мала можливості скористатись правом на захист в суді за відсутності паспорту.

Картку платника податку позивач отримала лише 23 серпня 2017 року. Тобто лише з цього часу отримала можливість себе ідентифікувати та звернутись до суду за захистом свої прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року у складі судді Коптєва Ю. А. поновлено ОСОБА_2 строк позовної давності та позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), розташовану на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області, розміром 10,49 умовних кадастрових гектари, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу чи земель резервного фонду, які розташовані на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області.

В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач мала законне право на включення її до списку осіб на розпаювання землі. Позивач була власником простих акцій ВАТ "Племзавод "Степок", а отже була членом вказаного товариства.

Вирішуючи питання про поновлення позивачу строку позовної давності суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску позовної давності є поважними, оскільки тривалий час позивач оформлювала документ, який встановлює особу - паспорт громадянина України, та отримала його лише 22 грудня 2016 року.

Оскільки на території Іванівської Другої сільської ради можливо надання ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель резервного фонду, цими землями розпоряджається Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідно саме цей орган має вирішувати питання, зокрема про виділення паю в натурі.

Таким чином, надання у власність земельної ділянки із земель резервного фонду чи земель запасу не належить до повноважень Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову до даних відповідачів слід відмовити.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Барвінківської РДА надати дозвіл ОСОБА_2 на розроблення документації із землеустрою на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтованою площею 10,49 умовних кадастрових гектари, з земель запасу чи земель резервного фонду, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 06 липня 2018 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, що позивач була членом ВАТ "Племінний завод "Степок". Трудова книжка позивача таких відомостей не містить. Та обставина, що позивач була присутня на загальних зборах акціонерів ВАТ "Племінний завод "Степок" 15 квітня 1997 року не підтверджує її членства у товаристві, оскільки з протоколу зазначених загальних зборів вбачається, що на них були присутні робітники та службовці товариства.

Факт отримання позивачем акцій товариства матеріалами справи не підтверджується.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене цим судом рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення даного спору суд апеляційної інстанції не врахував та не дослідив доказів, наданих позивачем та свідчать про те, що ОСОБА_2 була акціонером ВАТ "Племзавод "Степок", а саме: статистична довідка по ВАТ "Племзавод "Степок", в якій зазначається, що в товариство входило акціонерів -

618 осіб, 8 - юридичних, 610 фізичних. Інших категорій не було (працівників, службовців та інше).

Організаційно-правова форма ВАТ "Племінний завод "Степок", як правонаступника Держплемзавода "Степок", передбачила входження колишніх працівників Дежплемзавода "Степок", які знаходились з ним у трудових відносинах, як засновників (учасників) юридичної особи - ВАТ "Племінний завод "Степок", тобто акціонерами. Даний факт підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_2, як акціонера з жовтня 1996 року ВАТ "Племінний завод "Степок", що підтверджено записами у трудовій книжці позивача, наказом від 16 жовтня 1996 року про її переведення в ВАТ "Племінний завод "Степок", та статистичною довідкою по кількість акціонерів ВАТ "Племінний завод "Степок".

Апеляційним судом не досліджено статут підприємства та не перевірено порядок вступу до підприємства і припинення членства у ньому, принципу формування спільної власності та права членів що до неї.

У довідці регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 16 листопада 2017 року зазначено, що 27 січня 1994 року та згідно поданої заяви на приватизацію Державний племінний завод "Степок" включено до переліку підприємств, що підлягають приватизації. Товариство покупців було створено на підставі протоколу загальних зборів трудового колективу Державного племінного заводу "Степок". З метою реєстрації товариства покупців, до регіонального відділення було надано підписний лист учасників товариства покупців членів трудового колективу, засвідчений гербовою печаткою підприємства.

У зазначеному підписному листі зазначена, зокрема, ОСОБА_2.

Згідно відомості про розподіл на безоплатній основі акцій ВАТ "Племенний завод "Степок" (правонаступник Державного племінного заводу "Степок") ОСОБА_2 отримала 2439 шт. акцій, загальною номінальною вартістю ~money1~

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що присутність позивача загальних зборах акціонерів ВАТ "Племіний завод "Степок" не підтверджує її членства у товаристві, оскільки в додатку до протоколу загальних зборів акціонерів від 15 квітня 1997 року, а саме в списку робітників, присутніх на зборах акціонерів по відділенню №2 під №45 значиться ОСОБА_2, є її особистий підпис, а на зборах акціонерів розглядалось саме питання про розподіл акцій безоплатно.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно зі статтею 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту апеляційним судом постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (у редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Частиною 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Умовою отримання права на земельну частку (пай) із земель колективної власності є членство особи у відповідному сільськогосподарському підприємстві на момент передачі землі в колективну власність, яке є підставою для включення особи до списку осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

Успірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних права, пов'язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Разом з тим, під час розгляду справи судами зазначених обставин та відповідних підстав встановлено не було, позивач цих доказів не надала.

Установивши, що ОСОБА_2 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що станом на момент передачі землі у колективну власність (27 жовтня 2000 року) вона була членом ВАТ "Племінний завод "Степок", суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Крім того, зверненню до суду з указаним позовом має передувати вирішення питання про невключення позивача до списку громадян - членів ВАТ "Племінний завод "Степок", які мають право на земельну частку (пай). Таких вимог позивач у пред'явленому позові не заявляла. За таких обставин підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну частку (пай) немає.

Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку зібраним у справі доказам, зокрема тим, на які посилалась позивач на підтвердження її членства у ВАТ "Племінний завод "Степок", та дійшов висновку, що вказаний факт належними і допустимими доказами не підтверджено. Так, трудова книжка позивача містить відомості про прийняття 29 серпня 1991 року позивача на роботу різноробом у Держплемзавод "Степок" (з жовтня 1996 року ВАТ "Племінний завод "Степок"), її переведення 25 листопада 1993 року на роботу свинаркою, та її звільнення 20 вересня 2004 року за скороченням штату. Відомостей про прийняття (виключення) позивача у члени вказаного товариства трудова книжка, а також архівна довідка з архівного фонду Держплемзаводу "Степок", не містять. У додатках до державних актів на право постійного користування землею ВАТ "Племінний завод "Степок" - списках членів товариства ОСОБА_2 не значиться.

Доводи позивача про належність їй акцій цього товариства не підтверджено жодним належним доказом. Факт її присутності на загальних зборах акціонерів ВАТ "Племінний завод "Степок" 15 квітня 1997 року не підтверджує її членства у товариства, оскільки згідно протоколу вказаних загальних зборів на них були присутні робітники та службовці товариства, і на них вирішувалось лише питання затвердження порядку розподілу акцій.

Розпорядженнями голови Барвінківської районної державної адміністрації від 28 листопада 2001 року №420, від 07 листопада 2002 року №293, від 08 серпня 2003 року №174, від 09 квітня 2005 року №76 та від 22 листопада 2005 року №466 було внесено зміни в розпорядження від 07 листопада 2000 року №484 "Про затвердження розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарів ВАТ "Племінний завод "Степок", в тому числі, і щодо збільшення кількості пайщиків. Прізвище ОСОБА_2 у вищевказаних розпорядженнях відсутнє.

Таким чином, установивши, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено факту прийняття її у члени ВАТ "Племінний завод "Степок", суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що саме членство у КСП, є підставою отримання права на земельну частку пай, у зв'язку із чим обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи касаційної скарги позивача зводяться до констатації факту наявності у неї права власності на земельну частку (пай) у ВАТ "Племінний завод "Степок", яке, на її думку підтверджуються матеріалами справи, зокрема трудовою книжкою, статистичною довідкою по ВАТ "Племзавод "Степок", списком робітників, присутніх на зборах акціонерів по відділенню №2, та іншими письмовими доказами. Разом з тим, вказані доводи і докази були предметом перевірки і оцінки апеляційного суду.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 06 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська