Історія справи

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 288/1410/21

провадження № 61-5152св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Попільнянська селищна рада, ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2022 року у складі судді Рудник М. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Борисюка Р. М., Коломієць О. С.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Попільнянської селищної ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду змінену позовну заяву до Попільнянської селищної ради, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права в порядку спадкування за законом на завершення розпочатої спадкодавцем приватизації земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод зі сторони ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу тимчасової споруди (гаражу), позивач дізналась, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за цією адресою на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га.

Вважала, що передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконною з огляду на таке.

Так, рішенням Кривенської сільської ради від 22 червня 2006 року у власність матері позивача ОСОБА_4 передана земельна ділянка площею 0,55 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

В подальшому рішенням Кривенської сільської ради від 15 жовтня 2009 року вказану земельну ділянку розмежовано відповідно до цільового призначення, а саме: 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та 0,30 га для ведення особистого селянського господарства.

18 листопада 2009 року її мати подарувала своїй дочці ОСОБА_2 (сестрі позивача) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, яка розташована біля будинку, не відчужувалась. Таким чином, ОСОБА_2 перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, та яка є необхідною для його обслуговування.

Рішенням Кривенської сільської ради від 24 жовтня 2011 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,55 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,30 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Рішенням Кривенської сільської ради від 03 квітня 2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку орієнтовною площею 0,6827 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,2500 га; для ведення особистого селянського господарства 0,4327 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 звертала увагу на те, що органи місцевого самоврядування мають право передавати у власність земельні ділянки, які перебувають у користуванні громадян, на підставі технічної документації, а також із земель комунальної власності на підставі проектів із землеустрою. Земельна ділянка ОСОБА_2 передавалась на підставі технічної документації, однак у її користуванні не перебувала. Матеріали технічної документації не містять згоди про вилучення земельної ділянки з користування чи власності ОСОБА_4 , перед тим як вона відчужила її на користь ОСОБА_2 , а тому, Кривенська сільська рада не мала права передавати останній у приватну власність земельні ділянки площею 0,25 га та 0,30 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла, після смерті якої позивач прийняла спадщину на 1/4 частину. Вважала, що після смерті матері відкрилась спадщина, до складу якої увійшли земельна ділянка площею 0,30 га та частина земельної ділянки площею 0,25 га.

Позивач вказувала, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , а тому до неї перейшло право на завершення розпочатої її матір`ю приватизації на вищевказані земельні ділянки. Однак вона позбавлена можливості реалізувати своє право власності, оскільки на спірні земельні ділянки вже видані державні акти на ім`я ОСОБА_6 .

Таким чином, уточнивши позовні вимоги, позивач просила:

визнати за ОСОБА_1 право на 1/4 частки в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,55 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 185696, виданий 28 вересня 2012 року ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824783000:03:005:0142, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2022 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Житомирського (Попільнянського) району Житомирської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання права в порядку спадкування за законом на завершення розпочатої спадкодавцем приватизації земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката в розмірі 6 000,00 грн.

Судові рішення щодо позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку мотивовані тим, що:

ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Після набуття права власності на житловий будинок ОСОБА_2 звернулася до Кривенської сільської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку за вказаною адресою. Просила виділити земельну ділянку у розмірі, в якому вона належала попередньому власнику. ОСОБА_4 (попередній власник) в договорі дарування вказувала на намір в подальшому передати ОСОБА_2 вказану земельну ділянку. ОСОБА_2 не змінювала цільове призначення земельної ділянки. В подальшому рішенням сільської ради було затверджено технічну документацію та видано ОСОБА_2 оспорюваний державний акт на земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою розташування належного їй на праві власності житлового будинку з господарчими будівлями;

таким чином, перехід права на земельну ділянку ОСОБА_2 та подальша видача оспорюваного держаного акту на земельну ділянку площею 0,25 га відбулися правомірно у зв`язку з набуттям ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомості, що є способом реалізації принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та, розташованої на ній будівлі або споруди, а тому заявлений позивачем в цій частині позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права в розмірі 1/4 частки в порядку спадкування за законом після смерті матері на завершення розпочатої спадкодавцем приватизації земельної ділянки площею 0,55 га за адресою: АДРЕСА_1 , суди вказали, що спірну земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_2 за життя спадкодавця, яка не вчиняла жодних дій з приводу протиправності передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , тобто не реалізовувала свої права щодо захисту права власності на земельну ділянку. Таким чином, спадкодавцю на момент смерті не належало право на спірну земельну ділянку, вона не увійшла до складу спадщини після її смерті, тобто у позивача не виникло права в порядку спадкування за законом на завершення розпочатої спадкодавцем приватизації земельної ділянки, а тому заявлений позов в цій частині також не підлягає задоволенню.

Оскільки підстави для задоволення позову відсутні наслідки спливу позовної давності до спірних правовідносин не застосовуються.

Щодо понесення ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що здійснені ОСОБА_2 витрати є документально підтвердженими та пов`язані з розглядом справи. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, покладення на позивача судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката є обґрунтованим.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року скасувати, позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суди залишили поза увагою, що до ОСОБА_2 при отриманні у дар житлового будинку право власності на всю земельну ділянку не перейшло, а тільки на частину, яка знаходиться під будинком, та частину, яка необхідна для його обслуговування. Тобто, земельна ділянка за адресою знаходження будинку, не перебувала у користуванні ОСОБА_2 , а тому не могла бути передана їй на підставі технічної документації. Технічна документація із землеустрою відсутня взагалі. Докази надання згоди матір`ю ОСОБА_4 на вилучення земельної ділянки площею 0,25 га та 0,30 га з її користування чи власності відсутні. Таким чином, вважає, що сільська рада не мала права передавати у приватну власність земельні ділянки площею 0,25 га та 0,30 га;

не може бути підставою відмови в позові ті обставини, що: ОСОБА_4 (спадкодавець) померла після того як ОСОБА_2 оформлено право власності на земельну ділянку; ОСОБА_4 не виявляла незгоду з оформленням права власності на ОСОБА_2 . Вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 було відомо за життя про оформлення її земельної ділянки ОСОБА_2 . На думку позивача, якби ОСОБА_4 мала на меті передати у власність земельну ділянку біля будинку та для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , то вона уклала б відповідну угоду;

вважає, що до неї (позивача) перейшло право в розмірі 1/4 частки на завершення приватизації, розпочатої ОСОБА_4 (спадкодавцем) на спірні земельні ділянки. Наявний державний акт перешкоджає встановити, на яку площу земельної ділянки претендує ОСОБА_2 , як необхідної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а яка частина з неї залишається як спадкова маса.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року ОСОБА_1 продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 липня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням третьої сесії V скликання Кривенської сільської ради від 22 червня 2006 року вирішено передати у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,55 га по АДРЕСА_2 .

Рішенням тридцятої сесії V скликання Кривенської сільської ради від 15 жовтня 2009 року внесено зміни до рішення Кривенської сільської ради від 22 червня 2006 року. Вирішено земельну ділянку ОСОБА_4 загальною площею 0,55 га розмежувати відповідно до цільового використання, в тому числі: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,25 га за адресою АДРЕСА_2 ; для ведення особистого селянського господарства - 0,30 га за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору дарування від 18 листопада 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Фещук В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-551, дарувальник - ОСОБА_4 безоплатно передала у власність обдаровуваній - ОСОБА_2 належний їй на праві особистої приватної власності житловий будинок АДРЕСА_3 . Житловий будинок, що є предметом даного договору із цегли, житловою площею - 58,9 кв. м, загальною площею - 107,1 кв. м, позначений на плані літерою «А-1». До будинку належать господарські будівлі та споруди: літня кухня цегляна, загальною площею 35,7 кв. м, позначена на плані під літерою «Б-1», сарай цегляний, загальною площею 55,4 кв. м, позначений на плані під літерою «В-1». В пункті 14 договору дарування зазначено, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, передана дарувальнику у приватну власність, про що свідчить довідка Кривенської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 16 листопада 2009 року за № 418. На дану ділянку дарувальником проводиться виготовлення державного акта на право власності, між сторонами буде укладено договір дарування земельної ділянки.

Комунальним підприємством «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 30 грудня 2009 року на підставі договору дарування від 18 листопада 2009 року, посвідченого Попільнянською державною нотаріальною конторою, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням восьмої сесії VІ скликання Кривенської сільської ради від 24 жовтня 2011 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,55 га, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,30 га, що розташована по АДРЕСА_2 .

Рішенням тринадцятої сесії VІ скликання Кривенської сільської ради від 03 квітня 2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,6827 га, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,4327 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку загальною площею 0,6827 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 185696, виданого 28 вересня 2012 року, ОСОБА_2 на підставі рішення тринадцятої сесії VІ скликання Кривенської сільської ради від 03 квітня 2012 року є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 185695, виданого 28 вересня 2012 року, ОСОБА_2 на підставі рішення тринадцятої сесії VІ скликання Кривенської сільської ради від 03 квітня 2012 року є власником земельної ділянки площею 0,4327 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

ОСОБА_2 у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті своєї матері.

05 лютого 2015 року син ОСОБА_4 подав заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті матері на користь ОСОБА_2 .

16 березня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на земельні ділянки площею 4,7562 га та 5,3919 га, які розташовані в с. Криве Попільнянського району Житомирської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 квітня 2018 року у цивільній справі № 288/1300/17 визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 строком три місяці з дня набрання чинності рішенням суду.

06 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Попільнянської державної нотаріальної контори із заявою, в якій зазначила про включення до кола спадкоємців за законом після смерті матері дочок останньої: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . У зв`язку з цим просила скасувати раніше видані на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом.

16 серпня 2019 року державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину вказаних земельних ділянок. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину вказаних земельних ділянок, кожній.

Постановою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 288/870/20 залишено без змін постанову Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року, якою скасовано рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2021 року, і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824783000:03:005:0142, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу тимчасової споруди (гаража).

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Відповідно до статті 1216 ЦК України (в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_4 ) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України (в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_4 ) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 752/1229/21 (провадження № 61-6250св22)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 (провадження № 61-41370св18) зазначено, що: «особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18) зазначено, що: «у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації».

До спадкоємця в порядку спадкування може переходити право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, рішення органу юридичної особи, свідоцтва тощо), яке належало спадкодавцю, та не припинилося до його смерті (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, третя статті 12, частина перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Попільнянської селищної ради, ОСОБА_2 , в якому просила:

визнати за ОСОБА_1 право на 1/4 частки в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,55 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 185696, виданий 28 вересня 2012 року ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824783000:03:005:0142, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

суди, відмовляючи в задоволенні позову, встановили, що: відповідно до договору дарування від 18 листопада 2009 року ОСОБА_4 безоплатно передала у власність обдаровуваній ОСОБА_2 належний їй на праві особистої приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 . Житловий будинок. В пункті 14 договору дарування зазначено, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, передана дарувальнику у приватну власність, про що свідчить довідка Кривенської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 16 листопада 2009 року за № 418. На дану ділянку дарувальником проводиться виготовлення державного акта на право власності, між сторонами буде укладено договір дарування земельної ділянки;

ОСОБА_2 за життя матері ОСОБА_4 , на спірну земельну ділянку (площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,4327 га з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства), отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯМ № 185696 та серії ЯМ № 185695 від 28 вересня 2012 року;

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла;

таким чином, приватизація спірних земельних ділянок відбулася за життя ОСОБА_4 (мати позивача та відповідача ОСОБА_2 );

ОСОБА_4 , яка за життя мала право на оспорення права власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки, в договорі дарування ОСОБА_2 будинку від 18 листопада 2009 року висловила намір про укладення договору дарування земельної ділянки, на якій знаходиться будинок;

протягом майже 2 років ОСОБА_4 не оспорювала державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 185696 та серії ЯМ № 185695, видані її донці ОСОБА_2 ;

тобто ОСОБА_4 висловила як прямо (в пункті 14 договору дарування будинку), так і своєю поведінкою (не оспорення права власності доньки на спірні земельні ділянки), що спірні земельні ділянки будуть передані у дар ОСОБА_2 ;

спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання права на завершення приватизації, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації;

за таких обставин, право на завершення приватизації не увійшло до складу спадщини.

Отже, ОСОБА_1 не довела існування її порушеного права з боку відповідачів, а відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржені судові рішення слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21), Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної не здійснюється, оскільки судові рішення змінені лише щодо мотивів їх прийняття.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко