Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2018 року у справі №572/3075/17

Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 572/3075/17-ц

провадження № 61-41324св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року у складі судді Рижого О. А. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Рівненської філії (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») про припинення дії договору іпотеки нерухомого майна та стягнення безпідставно набутих коштів.

Позов мотивовано тим, що 18 квітня 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2348, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 47 000 доларів США зі сплатою 13 % річних на строк до 17 квітня 2017 року.

18 квітня 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом якого, згідно п.1.2 даного договору, визначено нерухоме майно - житловий будинок А-1. загальною площею 98,8 кв. м., житловою площею 65.4 кв. м. з надвірними будівлями: сарай (1/2 Б), огорожа (№ 1), огорожа (1/2 № 2), за адресою АДРЕСА_1 . (адреса будинку змінена, до змін - АДРЕСА_2 ), та земельна ділянка площею 0,0490 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_2 .

Також ОСОБА_2 18 квітня 2007 року було укладено договір поруки, на забезпечення виконання цього ж кредитного договору.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, в 2010 році прокурором Сарненського району Рівненської області в інтересах ПАТ «Державний ощадний банк» подано позов про дострокове повернення позичальником ОСОБА_3 та її поручителем - ОСОБА_4 грошових коштів, стягнення відсотків, нарахованих за користування кредитом та пені на загальну суму 322 333,49 грн.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2010 року частково задоволено позов та стягнуто в солідарному порядку із позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_5 на користь позивача - банку всю суму кредиту по кредитному договору, яка була переведена позивачем в національну валюту України за встановленим на той час НБУ курсом валют, в розмірі 288 301,23 грн, нараховані, але не сплачені відсотки в розмірі 25 164,34 грн, пеню в розмірі 221 216,98 грн, а всього 315 682,55 грн.

На підставі даного судового рішення, районним судом був виданий виконавчий лист, який був пред`явлений банком до виконання у відділ ДВС. Постановою державного виконавця Сарненського районного відділу ДВС ГТУЮ в Рівненській області від 06 січня 2016 року, виконавче провадження закінчене в зв`язку із повною сплатою боржником заборгованості. На даний час постанова державного виконавця є чинною, банком не оскаржувалась.

Позивач в позові вказує, що ним переплачено банку 6 460,01 грн понад визначеної рішенням Сарненського районного суду від 09 грудня 2010 року суми заборгованості, та зазначає, що ці кошти набуті банком без достатньої правової підстави. В зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано припиненим іпотечний договір, укладений 18 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Сарненського ТВБВ № 10017/0113 філії Рівненського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», посвідчений 18 квітня 2007 року приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Мулявкою В. К. та зареєстрований в реєстрі за № 1764, предметом іпотеки якого є нерухоме майно - житловий будинок А-1, загальною площею 98,8 кв. м., житловою площею 65,4 кв. м. з надвірними будівлями: сарай (1/2 Б), огорожа (№ 1), огорожа (1/2 № 2) та земельна ділянка площею 0,0490 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 та припинити обтяження за вказаним іпотечним договором.

Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Сарненського ТВБВ № 10017/0113 філії Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в сумі 6 460,01 грн.

Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Сарненського ТВБВ № 10017/0113 філії Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» в дохід держави судовий збір в сумі 960,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов`язання за договором кредиту, на забезпечення якого був укладений Договір іпотеки, виконані і є припиненими у відповідності до статті 599 ЦК України, а тому, в силу вимог статті 17 Закону України «Про іпотеку», є підстави для визнання припиненим договору іпотеки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» залишено без задоволення

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на відсутність доказів виконання зобов`язань за кредитним договором - повного погашення боргу. Стягнення надмірно сплачених коштів в розумінні статті 1212 ЦК України не можливе з тих підстав, що заборгованість не погашена, тому припинення основного зобов`язання не відбулось.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, надано строк для надання відзиву. Зупинено виконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

09 жовтня 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача та рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2018 року без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 08 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Сарненського ТВБВ № 10017/0113 філії Рівненського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2348, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 47 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних на строк до 17 квітня 2017 року (далі - кредитний Договір).

Для забезпечення виконання кредитного Договору 18 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Сарненського ТВБВ № 10017/0113 філії Рівненського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений 18 квітня 2007 року приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1764 (далі -Договір іпотеки).

В пункті 9.1 Договору іпотеки сторони передбачили термін його дії до повного виконання зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі.

Рішенням Сарненського районного суду від 09 грудня 2010 року у справі № 2-1318/2010 частково задоволено позов прокурора Сарненського району Рівненської області в інтересах ВАТ «Державний ощадний банк» та стягнуто в солідарному порядку із позичальника та поручителя ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Банку 315 682,55 грн.

Звертаючись до суду з позовом про дострокове стягнення з позичальника та поручителя всієї суми заборгованості за кредитним Договором, ВАТ «Державний ощадний банк» перевів залишок заборгованості, відсотки за користування кредитом в національну валюту України за встановленим на той час НБУ курсом валют, і просив стягнути з борг в розмірі 322 333,49 грн.

На виконання рішення Сарненського районного суду від 09 грудня 2010 року виданий виконавчий лист, який був пред`явлений банком до виконання у Сарненський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області.

Разом з тим, згідно постанови державного виконавця Сарненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській від 06 січня 2016 року, виконавче провадження закінчене в зв`язку із повною сплатою боржником заборгованості по виконавчому листу № 2-1318, виданому Сарненським районним судом 06 травня 2011 року на виконання рішення Сарненського районного суду від 09 грудня 2010 року.

Постанова державного виконавця Сарненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції від 06 січня 2016 року про закінчення виконавчого провадження стягувачем не оскаржувалась.

Рішенням Сарненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2015 року по справі № 572/2135/15-ц у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та виселення відмовлено у зв`язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду із позовом. Рішення Сарненського міського суду від 03 листопада 2015 року після перегляду в апеляційному та касаційному порядку набрало законної сили.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 просив визнати припиненим договір іпотеки та припинити обтяження з тих підстав, що за повного виконання зобов`язань за основним договором припинились зобов`язання за договором забезпечення.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК Українипередбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості зобов`язання за кредитним договором припиняється.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, суди попередніх інстанцій, розглядаючи та вирішуючи позов ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про припинення дії договору іпотеки нерухомого майна та стягнення безпідставно набутих коштів, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки зобов`язання за договором кредиту, на забезпечення якого був укладений договір іпотеки, виконані, що свідчить про припинення кредитного зобов`язання й зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 безпідставно набутих коштів, оскільки судами встановлено, що позивачем переплачена сума понад визначеної рішенням Сарнанського районного суду від 09 грудня 2010 року суми заборгованості, тому надмірно сплачені кошти набуті банком без достатньої правової підстави.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.

Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2010 року заборгованість стягнута в гривневому еквіваленті за встановленим на той час НБУ курсом валют, а заборгованість за кредитним договором обліковується в доларах США і погашення її здійснюється у валюті наданого кредиту, тому до цих пір існує заборгованість за кредитним договором, є безпідставними. Оскільки вищезазначеним рішенням, яке набрало законної сили та було ухвалене на підставі та в межах заявлених ПАТ «Державний ощадний банк України» позовних вимог, достроково стягнуто всю заборгованість за кредитним договором у сумі 315 682,55 грн, тобто змінено строк виконання зобов`язань за кредитним договором після якого банк має права лише на нарахування сум, які передбачені статтею 625 ЦК України, а такі вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» не заявлялись. Вказане рішення виконане в повному обсязі.

Інші доводи касаційної скарги ПАТ «Державний ощадний банк України» в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо заявлених клопотань:

11 вересня 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» подало до Верховного Суду заяву щодо вирішення питання про поворот виконання рішення.

За правилами частини першої, п`ятої, дев`ятої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Колегія суддів вивчивши заявлене клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення повороту виконання рішення, оскільки оскаржувані судові рішення Верховним Судом залишені без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2018 року залишити без змін.

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» про поворот виконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М. Коротун

М. Є. Червинська