Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 393/494/17-ц

провадження № 61-28395св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Верблюзька сільська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року у складі судді Мохонько К. М. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 березня 2018 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Єгорової С. М., Дуковського О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлої, мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її син ОСОБА_2 зник після того, як таємно забрав у своєї співмешканки ОСОБА_3 гроші. У той же день ОСОБА_3 звернулася у Новгородківський районний відділ внутрішніх справ із заявою про зникнення ОСОБА_2 Протягом чотирьох років про місце перебування сина їй нічого не відомо.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд визнати ОСОБА_2 померлим.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року залишено без змін.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій виходили із того, що заявником не надано доказів про відсутність ОСОБА_2 у місці його постійного проживання та про відсутність відомостей про місце його перебування протягом трьох років.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 березня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підтвердження заяви ОСОБА_1 надала відповідь Верблюзької сільської ради про відсутність відомостей про місцеперебування ОСОБА_2 Працівники Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління національної поліції в Кіровоградській області приховали відомості про те, що із заявою про зникнення ОСОБА_2 зверталася його співмешканка ОСОБА_3 Суди попередніх інстанцій у порушення частини першої статті 307 ЦПК України 2004 року у порядку підготовки справи до судового розгляду не визначили коло осіб, які можуть повідомити відомості про відсутню фізичну особу, не надіслали запити відповідним організаціям за останнім місцем проживання та місцем роботи відсутнього.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 зареєстрований разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як проживав разом із співмешканкою ОСОБА_3 у її житловому будинку.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона чотири роки проживала із ОСОБА_2 у не зареєстрованому шлюбі. Вона разом із ОСОБА_2 були запрошенні на весілля до ОСОБА_4 , але коли це було не пам`ятає. Будучи на весіллі, ОСОБА_2 сп`янів, а тому вони близько 21 год 00 хв пішли додому. Прийшовши додому, ОСОБА_2 ліг відпочивати. Через деякий час ОСОБА_2 прокинувся і близько 00 год 10 хв він зник. Вона відразу виявила, що на ліжку лежали документи, а також зникли гроші у розмірі близько 5 000,00 грн. Документи ОСОБА_2 були відсутні. Близько 07 год 00 хв вона зателефонувала у поліцію, у заяві вказала, що зник її співмешканець ОСОБА_2 , а також те, що він викрав гроші. Після звернення у поліцію із заявою, працівники поліції їй розповідали, що ОСОБА_2 живий і декілька раз його бачили у місті Києві.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що зі слів ОСОБА_3 вона знає про зникнення ОСОБА_2 У жовтні 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були на весіллі, а наступного дня останній зник.

Як убачається із повідомлення Новгородківського відділення поліції Долинського Головного управління національної поліції в Кіровоградській області від 06 листопада 2017 року, ОСОБА_3 із заявою про зникнення безвісти ОСОБА_2 не зверталася, ОСОБА_2 як особа, що знаходиться в розшуку не значиться.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Аналогічна норма була закріплена у статті 247 ЦПК України 2004 року.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що у заявником не надано належних доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 або наявності обставин, які доводили б, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову у задоволенні заяви.

Вказуючи на вірогідність смерті ОСОБА_2 , як на підставу для оголошення його померлим, заявник не підтверджує свої доводи жодними належними доказами, які б вказували на здійснення заходів щодо офіційного розшуку ОСОБА_2 та вирішення питання про з`ясування можливих причин його зникнення.

Обов`язок щодо доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника.

Наведені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик