Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 372/830/17-ц

провадження № 61-39444св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 січня 2018 року у складі судді Кравченка М. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М, В., ОСОБА_3 , про визнання договорів дарування недійсними.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка є її бабою. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина. Спадкоємцями ОСОБА_6 є її онуки: вона, ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 З метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_6 , вона звернулась до приватного нотаріуса. Проте їй відмовлено у видачі свідоцтва на земельні ділянки та будинок, оскільки вказане нерухоме майно ще за життя ОСОБА_6 подаровані її сину ОСОБА_2 Вважає, що договори дарування є недійсними, оскільки на момент їх оформлення спадкодавець ОСОБА_6 не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, адже страждала вираженим психічним розладом.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_5 просила визнати недійсними: договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: земельна АДРЕСА_1 , укладений 08 квітня 2014 року на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.; договір дарування житлового будинку загальною площею 62,7 кв. м, житловою - 22, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 08 квітня 2014 року на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.; договір дарування земельної ділянки площею 0,3184 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: земельна АДРЕСА_1 , надана для ведення особистого селянського господарства, укладений 08 квітня 2014 року на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 січня 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсними:договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: земельна АДРЕСА_1 , укладений 08 квітня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.; договір дарування житлового будинку загальною площею 62,7 кв. м, житловою - 22, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 08 квітня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.; договір дарування земельної ділянки площею 0,3184 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: земельна АДРЕСА_1 , надана для ведення особистого селянського господарства, укладений 08 квітня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи є належні, допустимі та переконливі докази, які вказували на те, що ОСОБА_6 під час вчинення правочину, за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, волевиявлення дарувальника не було вільним і не відповідало її волі, вона перебувала у стані, який свідчив про її недієздатність на цей момент.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що волевиявлення ОСОБА_6 на день укладення договорів дарування не відповідало її волі внаслідок хронічного стійкого психічного розладу.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 січня 2018року та постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що висновок експертів не надає відповіді на питання, яке було поставлене експертам відповідно до ухвали суду. Обґрунтування висновків експертизи повинно бути викладено у мотивувальній частині акта експертизи. Однак у мотивувальній частині навіть не згадується назва психічного розладу, а також значення алфавітно-цифрової кодової системи МКХ-10, наведених експертами у відповідях на питання 1, 2. Про використання лікуючими лікарями будь-яких методик для діагностики у ОСОБА_6 порушень пам'яті відомості у висновках експертів відсутні, також відсутні дослідження протоколів психодіагностики. 03 березня 2014 року ОСОБА_6 оглянута лікарем-психіатром ОСОБА_7 , яка визнала ОСОБА_6 дієздатною, тобто ОСОБА_6 вважалася психіатрами дієздатною, а отже, належний стан її психічного здоров'я презюмується, тобто він не потребує доказування. Судом не перевірено наявність медичної освіти та документів підтверджуючих кваліфікацію свідка ОСОБА_8 , який усно заявив, що є лікарем-психіатром без надання суду відповідних документів про наявність медичної освіти, відповідної кваліфікації судового експерта про що, свідчить аудіо-запис судового засідання.

У листопаді 2018 року від ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу, згідно з яким експерти Київського міського центру судово-психіатричної експертизи прийшли до правильного висновку, виявивши такі особливості психологічних процесів та станів ОСОБА_6 про її недієздатність усвідомлювати фактичного змісту виконаних дій і про її недієздатність до вольового виконання дій. Висновок експертизи є обґрунтованим і містить відповіді на поставлені перед ним питання у межах його компетенції, мають конкретний характер.

У листопаді 2019 року ОСОБА_5 подала до суду клопотання про участь у розгляді справи у судовому засіданні.

Підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що 07 квітня 2012 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_9

08 квітня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладені договори дарування: земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: земельна АДРЕСА_1 ; житлового будинку загальною площею 62, 7 кв. м, житловою - 22, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,3184 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: земельна АДРЕСА_1 , надана для ведення особистого селянського господарства. Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

05 березня 2015 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на 1/8 частини квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку проведеної судово-психіатричної експертизи від 14 грудня 2017 року № 845 на момент укладення та посвідчення договорів дарування 08 квітня 2014 року ОСОБА_6 виявляла ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді судинної деменції. За своїм психічним станом у зазначений період часу не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 717 ЦК Україниза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За вимогами частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи могла в конкретний момент вчинення правочину особа розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди попередніх інстанцій правильно врахували вказаний вище висновок, показання свідків, які були допитані у судових засіданнях, а також інші докази, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів дарування недійсними, оскільки позивач довела свої вимоги, що є її процесуальним обов'язком. При цьому суд першої інстанції, з яким цілком аргументовано погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, у тому числі й висновок судово-психіатричної експертизи, й надавши йому належну оцінку, дійшов правильного висновку про вчинення оспорюваних договорів дарування в момент, коли ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що згідно із частиною першою статті 225 ЦК України є підставою для визнання цих правочинів недійсними.

Твердження заявника про те, що висновок експертизи не відповідає вимогам закону, є безпідставними, оскільки експертам надавались всі матеріали, необхідні для дачі висновку; висновок експертизи від 14 грудня 2017року є повним, чітким та конкретним, експерти дослідили всі надані матеріали. Сумнівів у правильності висновку експертів не встановлено, ОСОБА_2 не довів, що висновок є недостатньо обґрунтований чи суперечить іншим матеріалам справи, чи істотно порушені норми процесуального права, які регламентують призначення і проведення експертизи.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про участь у розгляді справи у судовому засіданні залишити без задоволення.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик