Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 171/1351/17-ц

провадження № 61-39652св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Торговий Дім «Дніпровський»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року у складі судді Семенової Н. М. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Торговий Дім «Дніпровський» (далі - ТОВ АТД «Дніпровський») про визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди, повернення земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки площею 5,0869 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Апостолівського району Дніпропетровської області, із цільовим призначенням для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва. Земельну ділянку він успадкував після смерті ОСОБА_3 , яка за життя передала земельну ділянку ТОВ АТД «Дніпровський», відповідно до договору оренди зі строком дії до 2009 року. На теперішній час ТОВ АТД «Дніпровський» користується земельною ділянкою. 25 травня 2017 року він звернувся із заявою до ТОВ АТД «Дніпровський» про повернення земельної ділянки шляхом складання акта приймання-передачі. Проте отримав відповідь, що із власником землі укладений договір оренди та додаткову угоду якою продовжено строк його дії до 31 грудня 2020 року. Вважає, що договір та додаткова угода до договору оренди земельної ділянки підписана неповноважною особою, а також не містять істотних умов, а саме: умови збереження, площу, передачі у заставу, не зазначено розмір пені, тому вони є недійсними.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним договір оренди землі та додаткову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ТОВ АТД «Дніпровський», на земельну ділянку площею 5,0869 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що жодних порушень зі сторони відповідача при укладанні 10 вересня 2004 року договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору із ОСОБА_3 не встановлено. Крім того, вказаний договір виконувався з моменту його укладання до смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ОСОБА_3 не пред'являла претензій до відповідача щодо укладання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 при зверненні до суду із позовом не зазначив у чому полягає його порушене право, щодо відсутності в оскаржуваному договорі оренди землі таких істотних умов, як передача в заставу та внесення до статутного фонду права оренди землі, відсутність відповідальності сторін, зазначення пені, умови збереження стану об'єкта оренди, площі земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови, після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами статті 15 Закону України «Про оренду землі». При закінченні основного договору в 2009 році, ОСОБА_3 додаткової угоди не укладала, орендну плату отримувала постійно, так як орендар продовжував користуватись земельною ділянкою, то оскаржуваний договір є недійсним, оскільки підписаний особою, яка не мала на те повноважень, а укладення договору від імені орендодавця без довіреності, наданої у встановленому законом порядку, свідчить про недійсність укладеного правочину.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданого 02 березня 2004 року на підставі розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації від 11 грудня 2003 року № 838-р-03 ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 5,0869 га, що розташована на території Апостолівської міської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до оренди від 10 вересня 2004 року № 153 ОСОБА_3 передала належну їй земельну ділянку в оренду ТОВ АТД «Дніпровський» строком на п'ять років, який зареєстровано в Апостолівському відділі ДРФ ДП «ЦДЗК» 24 липня 2007 року за № 040711700956.

Згідно з додатковою угодою від 25 листопада 2009 року до договору оренди від 10 вересня 2004 року № 153 між ОСОБА_3 та ТОВ АТД «Дніпровський» узгоджено продовження строку дії договору оренди до 31 грудня 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_2 17 травня 2017 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови її і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди земельної ділянки однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також статей 4--6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з указаних підстав суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавцяу зв'язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 не надав суду жодного належного та допустимого доказу про те, що укладений між ТОВ АТД «Дніпровський» та ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки, яку успадкував позивач після смерті останньої, порушує його права.

Таким чином, у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, оскільки відсутні будь-які законні підстави вважати, що укладений договір оренди земельної ділянки та додаткова угода до нього порушують права позивача.

Твердження заявника про те, що ОСОБА_3 не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі, є безпідставними, оскільки доказом того, що ОСОБА_3 не підписувала цю угоду може бути лише висновок судової почеркознавчої експертизи.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик