Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 758/16164/19

провадження № 61-9982св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року у складі судді Рибалки Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

2. Позов обґрунтовано тим, що 17 серпня 2017 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 2/17, згідно з яким він передав відповідачу в борг грошові кошти в розмірі, еквівалентному 80 000 доларів США, а останній зобов`язався повернути дану суму 30 червня 2018 року.

3. Також 17 серпня 2017 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору позики, якою передбачено сплату процентів за користування позикою.

4. Враховуючи те, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення боргу не виконав, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 9 150 449,31 грн, з яких: прострочена заборгованість за основним боргом - 1 880 000 грн, 20 % річних за користування чужими грошовими коштами - 326 553,42 грн, пеня на прострочену заборгованість - 6 862 000 грн, 3 % річних за простроченою заборгованістю - 81 895,89 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Подільського районного суду від 10 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, позов задоволено частково.

6. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 4 168 449,31 грн, в іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

7. Враховуючи, що наданий позивачем примірник договору містить підписи сторін, а відповідачем не надано належних доказів на спростування підписання договору, суди вважали встановленим факт передачі коштів позивачем відповідачу й, відповідно, факт виникнення боргових зобов`язань відповідача перед позивачем.

8. При цьому суди відповідно до положень статті 551 ЦК України зменшили суму пені до розміру основної заборгованості за договором позики.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

9. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого суду.

13. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року та від 10 серпня 2022 року в справі № 754/16771/17(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи він наголошував на тому, що не укладав договір позики.

16. Він заявляв клопотання про призначення експертизи, яке було задоволено судом. Разом із тим, він не отримував рахунку для оплати експертизи, чим позбавлено його можливості оплатити експертизу.

17. Зазначає, що лише за наслідками проведення почеркознавчої експертизи можливо встановити обставини, необхідні для ухвалення законного рішення суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

18. У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. 17 серпня 2017 року між сторонами був укладений договір позики № 2/17, згідно з яким позивач надав у позику відповідачу грошові кошти в розмірі, еквівалентному 80 000 доларів США. Як визначено пунктом 1.1 договору позики, позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі, еквівалентному 80 000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у встановлений договором строк. Відповідно до пункту 1.3, підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що він отримав готівковими грошовими коштами в гривні всю суму позики, зазначену в пункті 1.1, до підписання цього договору. Згідно з пунктом 2.1 договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві всю суму отриманої позики 30 червня 2018 року.

20. Договір містить підписи сторін, а також власноручний напис позичальника «Суму в еквіваленті вісімдесят тисяч доларів США отримав».

21. 17 серпня 2017 року сторонами була укладена додаткова угода до договору позики № 2/17, згідно з якою встановлена плата за користування позикою в розмірі 20 % річних.

22. Як передбачено пунктом 2.2 договору позики № 2/17 від 17 серпня 2017 року позика, повертається шляхом передачі позичальником позикодавцеві готівкових коштів в розмірі, еквівалентному 80 000 доларів США за курсом продажу готівкового долару США комерційними банками України.

23. Відповідно до розрахунку позивача розмір основної суми боргу становить 1 880 000 грн (80 000 доларів США за курсом продажу в комерційних банках 23,5 грн./долар станом на 12 грудня 2019 року), що відповідає умовам договору.

Позиція Верховного Суду

24. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

25. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

30. Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

31. Стаття 1049 ЦК України встановлює обов`язок позичальника повернути позику. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

32. Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

33. Згідно з частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

34. Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

35. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

36. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

37. У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

39. Пунктом 1.1 договору позики передбачено, що позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі, еквівалентному 80 000 доларів США.

40. Згідно пункту 1.3 договору позики підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що він отримав готівковими грошовими коштами в гривні всю суму позики, зазначену в пункті 1.1.

41. Таким чином, оскільки наданий позивачем примірник договору містить підписи сторін, відповідачем не надано належних доказів на спростування підписання договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у відповідача наявні зобов`язання з повернення грошових коштів.

42. При цьому, стягуючи грошові кошти, суди врахували умови договору, додаткової угоди до договору позики, норми ЦК України, та обґрунтовано зменшили суму пені.

43. В касаційній скарзі заявник посилається на відсутність проведення почеркознавчої експертизи, що є порушенням принципу змагальності сторін.

44. Колегія суддів відхиляє вказані посилання з огляду на таке.

45. Під час розгляду справи в місцевому суд представником відповідача заявлено клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи.

46. Ухвалою місцевого суду від 08 листопада 2021 року клопотання представника відповідача задоволено, по справі призначено судово-почеркознавчу експертизу. В судовому засіданні під час постановлення вказаної ухвали був присутній представник відповідача, отже відповідач був обізнаний про призначення експертизи.

47. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року поновлено провадження у справі після повернення матеріалів справи експертом у зв`язку з невиконанням зобов`язання по сплаті вартості проведення експертизи.

48. З матеріалів справи вбачається, що в подальшому ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, відповідач більше не заявляв клопотання про повторне призначення експертизи, не надавав судам свій висновок експерта чи інші докази, які б підтверджували доводи про підроблення підпису ОСОБА_2 у договорі.

49. В суді апеляційної інстанції повістки, направлені ОСОБА_2 , повертались з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

50. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

51. Частинами першою, четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

52. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

53. Враховуючи те, що суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, проте останній не цікавився станом проведення такої експертизи, не виконав свого зобов`язання щодо сплати її проведення, колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що судами було порушено принцип змагальності сторін.

54. Стороною відповідача не надано жодних доказів, які б підтверджували його зацікавленість у проведенні експертизі, що свідчить про свідоме ухилення від своїх процесуальних обов`язків, а отже такі дії не можуть вважатися добросовісними відносно інших учасників процесу, оскільки суд, задовольняючи клопотання про проведення експертизи, створив сторонам рівні умови для реалізації процесуальних прав.

55. Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

56. Отже, враховуючи те, що відповідачем не доведено порушення його прав під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів відхиляє вищевказані посилання заявника.

57. Доводи заявника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року та від 10 серпня 2022 року в справі № 754/16771/17, відхиляються колегією суддів, оскільки, з урахуванням встановлених судами обставин, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

58. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

59. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович