Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.10.2020 року у справі №569/14706/17

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 569/14706/17

провадження № 61-13705св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 11 серпня

2020 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В.,

Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтований тим, що вони з ОСОБА_2 сімейних стосунків

не підтримують, проживають окремо, спільного господарства не ведуть,

не мають спільних інтересів і не піклуються один про одного.

Просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2, який зареєстрований

01 жовтня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівного, актовий запис № 1200.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня

2017 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівного

01 жовтня 1999 року, актовий запис № 1200 - розірвано.

Рішення суду мотивоване передбаченим законом принципом добровільності шлюбу та обґрунтоване тими обставинами справи, що сім'я позивача

та відповідача остаточно розпалася, шляхів та бажання у сторін для

її відновлення немає, а тому шлюб підлягає припиненню внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 рокурішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку,

що заборона подання позовної заяви про розірвання шлюбу представником одного з подружжя передбачена частиною 1 статті 110 СК України

та випливає із самої суті спору, при цьому не виключається участь представника сторін, тобто представник позивача не може сам підписати позовну заяву про розірвання шлюбу, але може представляти позивача чи відповідача.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що на даний час ОСОБА_2 перебуває

у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, ОСОБА_5, скасоване рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу створює невизначеність для неї

та її чоловіка - громадянина Туреччини.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, у якому просив оскаржуване судове рішення залишити без змін. А касаційну скаргу - без задоволення. Указував, що заборона подання позовної заяви про розірвання шлюбу передбачена статтею 110 СК України.

У грудні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відповідь на відзив,

у якій указувала, що неможливо розірвати шлюб представником одного

з подружжя за довіреністю при реєстрації розірвання шлюбу в державному органі РАЦС, а не при подачі представником позову до суду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 569/13706/17 та витребувано її з Рівненського міського суду Рівненської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 01 жовтня 1999 року між сторонами зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 1200.

У шлюбі народилася дитина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, актовий запис № 1540.

Відповідно до матеріалів справи в інтересах ОСОБА_1 до суду першої інстанції з позовом про розірвання шлюбу звернулася адвокат Лазарчук Г. В., яка діяла на підставі договору про надання юридичних послуг від 05 вересня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 , 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК Українинезалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд

не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету

за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами

і метою, яка має бути досягнута.

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства. Аналогічні правові висновки містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року

у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Разом з тим вони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) вказано, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин

на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні

не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин,

є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2017 року у цій справі, апеляційний суд будь-яких мотивів, за яких уважав наведені ОСОБА_1 обставини поважними причинами пропуску строку, в ухвалі від 21 липня 2020 року не навів, а тому сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку не є належним мотивуванням для поновлення такого строку. Крім того, у матеріалах справи є розписка

від 11 жовтня 2017 року про отримання представником ОСОБА_1 адвокатом Лазарчук Г. В. копії судового рішення (а. с. 22).

Зазначене є підставою для скасування як оскарженої ухвали Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, так і ухвал цього суду від 21 липня 2020 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження та про відкриття апеляційного провадження.

При вирішенні питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження суду апеляційної інстанції необхідно встановити, чи був

ОСОБА_1 повідомлений про розгляд цієї справи, та чи існували обставини непереборної сили, що спричинили пропуск строку на апеляційне оскарження, тобто виключні обставини, за яких суд вирішує питання про відкриття апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення,

та з'ясувати, чи не порушить подання ОСОБА_1 апеляційної скарги після спливу двох років і дев'яти місяців з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції принцип юридичної визначеності.

Під час продовження розгляду справи апеляційний суд має врахувати викладене вище, повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження

із викладенням обґрунтованих мотивів відкриття провадження у справі чи відмови у відкритті провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 21 липня 2020 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року скасувати.

Передати справу № 569/14706/17 до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Рівненської області від 21 липня 2020 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження та про відкриття апеляційного провадження та ухвала Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, витрачують законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В.

М. Коротун