Історія справи

Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1498/2008

провадження № 61-47477св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 листопада

2008 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7, у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини даного віку, починаючи з 10 листопада 2008 року і до її повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 звернувся із апеляційною скаргою до Апеляційного суду Черкаської області.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області

від 25 листопада 2008 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_5 був повідомлений про розгляд справи, ознайомлений про зміст та строки апеляційного оскарження рішення, проте звернувся з апеляційною скаргою з пропуском строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2018 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що доказів направлення рішення суду першої інстанції у справі немає. 27 вересня 2018 року заявник отримав рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2008 року, але у зв'язку з хворобою, із 08 жовтня 2018 року до 12 жовтня 2018 року, пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13).

Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення (пункт 52 рішення).

За цих підстав Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (пункт 53 цього ж рішення).

Аналогічні висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99) та у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Визнаючи такими, що не є поважними, причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_5 був повідомлений про розгляд справи, був у судовому засіданні, визнав позов повністю та під час проголошення рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2008 року був присутнім.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5, апеляційний суд, враховуючи вказані вище норми процесуального права, виходив із того, що апеляційна скарга на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 листопада

2008 року подана заявником у жовтні 2018 року, тобто після спливу більше десяти років з моменту проголошення судового рішення. Заявник був обізнаний про стан відомого йому судового провадження, належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки був присутнім у судовому засіданні під час проголошення рішення Черкаського районного суду Черкаської області

від 25 листопада 2008 року, доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили не надав, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352св18).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 185, 357, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є. Червинська