Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.09.2019 року у справі №676/713/17

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 676/713/17

провадження № 61-28389св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, Княжпільська сільська рада Хмельницької області,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кам'янець-Подільского районного нотаріального округу Бокуліч Зоя Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2017 року у складі судді Бондаря О. О. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, Княжпільської сільської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кам'янець-Подільского районного нотаріального округу Бокуліч З. В., про встановлення нікчемності правочину і визнання права на спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що 20 жовтня 2016 року ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Шешуряк О. В., згідно з яким усе рухоме і нерухоме майно, що буде йому належати, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, заповів йому (ОСОБА_1), а вже 17 листопада 2016 року, тобто за декілька днів до своєї смерті, склав заповіт, посвідчений секретарем Княжпільської сільської ради Хмельницької області Линюк А. В., яким усе своє майно заповів ОСОБА_3

Вважав, що вищевказаний заповіт від 17 листопада 2016 року є нікчемний, оскільки був складений з порушенням порядку його посвідчення; у ньому відсутня вказівка про його складання за місцем проживання ОСОБА_5; запис у заповіті про те, що він був прочитаний заповідачем і його зміст відповідає волі заповідача, виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд встановити нікчемність заповіту, складеного ОСОБА_6 17 листопада 2016 року, посвідченого секретарем Княжпільської сільської ради Хмельницької області, зареєстрований у реєстрі за № 20; визнати за ним право на спадщину за заповітом, складеним ОСОБА_5.20 жовтня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Шешуряк О. В., зареєстрованого у реєстрі за № 526.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваний заповіт складений з дотриманням вимог щодо його форми і змісту, волевиявлення ОСОБА_5 щодо розпорядження своїм майном на користь відповідача було вільним і відповідало його волі, тому відсутні підстави вважати цей правочин нікчемним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про встановленні нікчемності заповіту скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 червня 2019 року № 633/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовані усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджені та залишились без належної оцінки наявні у матеріалах справи докази. Так, судами не враховано, що відповідно до пункту 1.4 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Разом з тим, у порушення вказаної норми, зазначений запис був виконаний не ОСОБА_5, а секретарем сільської ради, тому не можливо встановити дійсну волю заповідача. З указаного вбачається, що заповіт було складено з порушенням вимог щодо його посвідчення, що відповідно до статті 1257 ЦК України є підставою для визнання його нікчемним.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 жовтня 2016 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Шешуряк О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 526, згідно з яким усе рухоме і нерухоме майно, що буде йому належати, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, заповів ОСОБА_1

17 листопада 2016 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений секретарем Княжпільської сільської ради Хмельницької області Линюк А. В. та зареєстрований у реєстрі за № 20, згідно з яким усе рухоме і нерухоме майно, що буде йому належати, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, заповів ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України.

Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 і 2 статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин 1 -3 статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частин 1 -3 статті 1247 ЦК України.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у частин 1 -3 статті 1247 ЦК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про нотаріат" до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Предметна компетенція органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій визначена Законом України "Про нотаріат". Так, у Законом України "Про нотаріат" визначено, що органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів (крім секретних).

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Княжпільської сільської ради Хмельницької області від 26 листопада 2015 року № 2 відповідальною особою за вчинення нотаріальних дій призначено секретаря сільської ради Линюк А. В.

Правила посвідчення заповітів визначено положеннями пункту 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, яким передбачено, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Вищевказаним порядком визначено передумови, за наявності яких посвідчення має відбуватися за обов'язкової присутності не менш як двох свідків: це має місце, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

Зі змісту оспорюваного заповіту вбачається, що його складено у письмовій формі, із зазначенням дати, місця його складення та засвідчено гербовою печаткою.

Підпис ОСОБА_5 у тексті заповіту засвідчений секретарем Княжпільської сільської ради Хмельницької області, який мав повноваження відповідно до статті 1251 ЦК України, статті 37 Закону України "Про нотаріат", статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на вчинення нотаріальної дії - посвідчення заповіту.

Вказане свідчить, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Крім того, суди обґрунтовано вважали, що оспорюваний заповіт складений з дотриманням вимог щодо його форми і змісту, волевиявлення ОСОБА_5 щодо розпорядження своїм майном на користь відповідача було вільним і відповідало його волі, тому відсутні підстави вважати цей правочин нікчемним.

Відсутність рукописного напису ОСОБА_5 щодо прочитання і складання заповіту з його слів, на що посилається заявник у касаційній скарзі, не є істотною умовою для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки позивачем не доведено, що волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження належним йому майном не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Крім цього, вказана інформація увійшла до складу посвідчувального напису і була зазначена нотаріусом.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 06 червня 2019 року у справі № 342/139/16-ц, касаційне провадження № 61-21701св18.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних та обґрунтованих рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким судами попередніх інстанцій надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович