Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.08.2018 року у справі №2-504/11

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-504/11

провадження № 61-41846св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересовані особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавчий комітет Винниківської міської ради Львівської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2018 року у складі судді Леньо С. І. та постанову апеляційного суду Львівської області від

26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Ванівського О. М., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів у справі за позовом ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 до виконавчого комітету Винниківської міської ради Львівської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», про визнання незаконним рішення, усунення перешкод у користуванні приміщенням, визнання недійсним свідоцтва про право власності із скасуванням реєстрації.

Заява мотивована тим, що оригінал виконавчого листа направлено до Личаківського районного суду міста Львова після винесення державним виконавцем постанови від 29 липня 2014 року про закінчення виконавчого провадження. Така постанова скасована ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 08 травня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду міста Львова від 14 липня 2015 року, у зв'язку з чим державний виконавець відновив виконавче провадження. Однак, 09 червня 2016 року повторно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю оригіналів виконавчих листів. Незважаючи на те, що виконавчі листи направлялись до Личаківського районного суду міста Львова після винесення постанови від 29 липня

2014 року про закінчення виконавчого провадження, в матеріалах справи вони відсутні, у зв'язку з чим ОСОБА_4 просив суд видати їх дублікати.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2018 року заяву задоволено.

Видано дублікати виконавчих листів № 2-504/11 у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до виконавчого комітету Винниківської міської ради Львівської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20 лютого 2007 року

№ 65, зобов'язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні приміщенням горища шляхом приведення за власні кошти приміщення горища у попередній стан згідно технічної документації - поверхового плану від

09 серпня 1960 року, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 27 березня 2007 року № В-00982 в частині включення до загальної площі квартири 12,7 кв.м із частковим скасуванням реєстрації права власності відповідачів в частині реєстрації права власності на 12,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано необхідністю задоволення заяви та видачі дублікатів виконавчих листів, оскільки їх оригінали втрачено (в матеріалах справи такі відсутні), при цьому рішення, яке знаходиться в законній силі, не виконано.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишено без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

02 серпня 2018 року ОСОБА_7 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено без урахування обставин, що мають визначальне значення.

25 вересня 2018 року матеріали цивільної справа № 2-504/11 за заявою ОСОБА_4 про видачу дублікатів виконавчих листів надійшли до Верховного Суду.

01 жовтня 2018 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу № 2-504/11 передано судді-доповідачу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Стаття 1291 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Підпунктом 17.4 пункту 17 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Системний аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати.

Встановивши відсутність виконавчого листа при надсиланні його на адресу суду згідно постанови державного виконавця від 29 липня 2014 року, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 серпня 2011 року, яке набрало законної сили залишається не виконаним, що встановлено іншими судовими рішеннями, які мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про втрату виконавчого документа й наявність передбачених законом підстав для видачі його дублікату за заявою стягувача.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2018 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і підстав для скасування судових рішень немає.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська