Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.06.2020 року у справі №199/8032/18

Постанова

Іменем України

01 березня 2021 року

м. Київ

справа № 199/8032/18

провадження № 61-8469св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, виконавчий комітет Дніпровської міської ради,

треті особи: департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року в складі судді: Руденко В. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І.

Ю., Деркач Н. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження органу приватизації щодо безоплатної передачі у власність частини квартири, визнання права в порядку спадкування за законом на здійснення приватизації та набуття у власність частини квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який на момент смерті перебував у шлюбі ОСОБА_2 ОСОБА_4 не залишив заповіту. У строки, визначені законом для подачі заяви про прийняття спадщини, позивач та відповідач подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4. Коло спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_4 складається з: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовилися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивача, що підтверджується відповідними заявами до нотаріальної контори.

З 1991 року по 2002 рік ОСОБА_4 та ОСОБА_2 фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а потім зареєстрували шлюб. У вересні 1991 року син ОСОБА_4 - ОСОБА_6 одружився та 21 вересня 1991 року в м.

Дніпропетровськ вони з дружиною повінчалися в Троїцькому Соборі. Весілля відмічали дуже гучно в АДРЕСА_2 навіть збудували цілий намет для святкування.

Запрошення отримали всі рідні ОСОБА_4. Після отримання квартири з лютого 1991 року ОСОБА_4 та відповідач почали влаштовувати своє спільне сімейне життя в квартирі за адресою АДРЕСА_1. У квартирі за адресою АДРЕСА_1 ніхто, окрім відповідача та ОСОБА_4, не проживав, сусіди вважали їх подружжям. ОСОБА_4 утримував квартиру за адресою АДРЕСА_1 - зробив перед заселенням капітальний ремонт, сплачував комунальні послуги за дану квартиру. ОСОБА_4, як повнолітній член сім'ї ОСОБА_2, який постійно мешкав в квартирі АДРЕСА_1 не надавав згоди на приватизацію даної квартири особисто за ОСОБА_2.

Позивач вказував, що ОСОБА_4 у зв'язку з фактичним проживанням разом з наймачем ОСОБА_2 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" мав право на прийняття участі в приватизації квартири АДРЕСА_1, а тому приватизація вказаної квартири без участі ОСОБА_4 не відповідає вимогам закону. Орган приватизації в частині безкоштовної передачі відповідачу спірної квартири на підставі довідки про трудовий стаж вийшов за межі наданих повноважень.

ОСОБА_1 просив:

визнати протиправним та скасувати розпорядження органу приватизації Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 4/371-94 від 10 лютого 1994 року в частині безоплатної передачі у особисту приватну власність ОСОБА_2 18,4 кв. м квартири АДРЕСА_1 - так як ОСОБА_2 мала право на безоплатну передачу їй 31 кв. м квартири АДРЕСА_1, а на залишок в розмірі 18,4 кв. м у ОСОБА_2 не було права на безоплатну приватизацію.

визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 - право на здійснення приватизації та набуття у власність 3/4 частини 18,4 кв. м квартири АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження органу приватизації щодо безоплатної передачі у власність частини квартири, визнання права в порядку спадкування за законом на здійснення приватизації та набуття у власність частини квартири, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що безоплатна передача в особисту приватну власність відповідача спірної квартири органом приватизації будь-яким чином порушила права, свободи чи законні інтереси позивача. В разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві. За весь час свого життя спадкодавець ОСОБА_4 законність приватизації спірної квартири ОСОБА_2 до шлюбу з ним не оспорював, таким чином не вважав своє право порушеним, а тому вимоги позивача щодо визнання за ним права на приватизацію частини квартири є безпідставними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надав ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду належних, допустимих та достовірних доказів тому, що безоплатна передача у особисту приватну власність відповідача спірної квартири органом приватизації будь-яким чином порушила права, свободи чи його законні інтереси. За весь час свого життя спадкодавець ОСОБА_4 законність приватизації спірної квартири ОСОБА_2 до шлюбу з ним не оспорював, таким чином не вважав своє право порушеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача щодо визнання за ним права на приватизацію частини квартири є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в допиті свідків, колегія суддів відхилила, оскільки позивачем не зазначено обставини, для доказування яких вони необхідні і що саме цим свідкам відомі певні обставини, які підлягають доказуванню. Справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Аргументи учасників справи

У травні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року, в якій просив оскаржені рішення скасувати і передати справу повністю на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час судового розгляду з боку судді Амур-Нижньодніпровського районного суду Руденко В. В. допущено порушення норм процесуального права, а саме: відмовлено позивачу в задоволенні заяви про виклик свідків - тоді як по даній справі тільки свідки можуть підтвердити певні обставини. У підготовчому судовому засіданні представник позивача після вирішення судом його клопотання про виклик свідків подав заяву про відвід судді Руденко В. В., посилаючись на те, що вбачає упередженість та необ'єктивність судді з тих підстав, що у нього на теперішній час виникли сумніви в неупередженості судді, оскільки остання відмовляє йому як у клопотанні про забезпеченні доказів шляхом допиту свідків, так і в клопотанні про виклик певних свідків.

Зазначає, що виконавчий комітету Дніпропетровської міської ради при винесенні розпорядження № 4/371-94 від 10.02.1994 р. в частині безкоштовної передачі у особисту приватну власність ОСОБА_2 18,4 кв. м спірної квартири на підставі довідки про трудовий стаж - вийшов за межі наданих повноважень. Відповідно 18,4 кв. м спірної квартири повинні повернутися до комунальної власності і вже в подальшому повинно вирішуватися питання щодо розпорядження з боку Дніпропетровської міської ради шляхом: приватизації даної площі особами, які на це мають право (наприклад спадкоємці ОСОБА_4, так як ОСОБА_2 вже використала своє право на приватизацію) або передати дану площу під житло особам, які стоять на обліку, що потребують покращення житлових умов або продажу надлишків загальної площі квартири.

Вказує, що суд апеляційної інстанції допущені місцевим судом помилки не виправив, розглядаючи апеляційну скаргу, натомість зазначив, що посилання на порушення норм процесуального права, зокрема щодо забезпечення та дослідження доказів та відмови в допиті свідків, на увагу не заслуговують, оскільки є необґрунтованими. Порушення доступу до правосуддя та норм процесуального права, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, так як суд необґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_1 про витребування, дослідження та огляд доказів та заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом виклику свідків щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Тому суд першої інстанції не виконав вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, на порушення вимог ЦПК не усунув допущені судом першої інстанції недоліки.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України); судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України), а саме: підстави для заявленого відводу судді суду першої інстанції слід визнати обґрунтованими; суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про забезпечення доказів шляхом виклику свідків щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Фактичні обставини

Суди встановили, що на підставі ордеру, виданого виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів від 29 січня 1990 року, квартиру АДРЕСА_1 надано для постійного проживання подружжю ОСОБА_8 та ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.

10 лютого 1994 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, відповідно до якого спірна квартира була приватизована ОСОБА_2 на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

16 лютого 2002 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

На час приватизації спірної квартири ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, який було розірвано 08 лютого 2000 року. Весь час ОСОБА_4 був зареєстрований: АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (батько позивача).

Позиція Верховного Суду

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 статті 16 ЦК України).

Згідно частини 1 та 2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 208/1866/19 (провадження № 61-17443св20) вказано, що "статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Частиною 4 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію Частиною 4 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". За змістом статей 3, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність. У разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві. Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством. У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною 3 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру. Таким чином, обов'язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою. Для вирішення питання про наявність права вимагати визнання за спадкоємцем права власності на квартиру вирішальне значення може мати встановлення обставин, чи була розглянута в установлений строк заява про приватизацію квартири, чи була відмова відповідного органу приватизації у задоволенні заяви правомірною (чи були наявні заборони для передачі квартири наймачеві)".

У справі, яка переглядається, суди встановили, що спадкодавець ОСОБА_4 законність приватизації спірної квартири ОСОБА_2 до шлюбу з ним не оспорював та безоплатна передача у особисту приватну власність відповідача спірної квартири органом приватизації будь-яким чином порушила права, свободи чи законні інтереси позивача. За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.

Аргумент касаційної скарги про те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про забезпечення доказів шляхом виклику свідків щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що 06 грудня 2018 року в підготовчому засіданні клопотання про виклик та допит свідків від 06 грудня 2018 року задоволено частково (том 1, а с. 102-105). В касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, що часткове задоволення про виклик та допит свідків від 06 грудня 2018 року унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з урахуванням встановлених судами обставин та висновків, зроблених в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 208/1866/19 (провадження № 61-17443св20).

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що підстави для заявленого відводу судді суду першої інстанції слід визнати обґрунтованими, з таких підстав.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статті 36 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що 06 грудня 2018 року в підготовчому засіданні представник позивача усно, після вирішення судом його клопотання про виклик свідків заявив клопотання про відвід судді Руденко В. В., оскільки існують об'єктивні сумніви щодо неупередженості, адже суддя відмовила як у клопотанні про забезпеченні доказів шляхом допиту свідків, так і в клопотанні про виклик певних свідків (Том 1, а. с. 105).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Руденко В. В. від 06 грудня 2018 року зупинено провадження в справі до розгляду заяви представника позивача ОСОБА_10 про відвід судді Руденко В. В., відповідно до вимог статті 40 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу. Оскільки представником позивача підставою для відводу зазначена фактично незгода з процесуальними рішеннями судді щодо розгляду його заяв та клопотань, будь-яких доказів, які б свідчили про упередженість судді не надано, суд вважає заявлений відвід необґрунтованим та спрямованим на штучне усунення судді від розгляду справи.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська в складі судді: Скрипник О. Г., від 12 грудня 2018 року клопотання представника позивача про відвід судді Руденко В. В. залишено без задоволення. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстав для відводу, передбачених статтею 36 ЦПК України судом не встановлено, а тому клопотання представника позивача про відвід судді Руденко В. В. слід залишити без задоволення.

Аналіз ухвал суду першої інстанції свідчить, що суд першої інстанції належним чином оцінив обставини, на які посилалася представник позивача, і зробив правильний висновок про відсутність підстав для відводу, оскільки вони зводяться до незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді.

Згідно частини 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 2 статті 410 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 208/1866/19 (провадження № 61-17443св20), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук