Постанова КЦС ВП від 09.07.2025 року у справі №755/12077/23

Друк

Пошук

147

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.07.2025 року у справі №755/12077/23

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року

м. Київ

справа № 755/12077/23

провадження № 61-554св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 ,

треті особи:військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Коваленко І. В., та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2023 року ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , про визнання шлюбу неукладеним та анулювання актового запису.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 20 листопада 2015 року між нею та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб. У 2016 році у них народилась дочка ОСОБА_5 . 11 липня 2020 року шлюб між нею таОСОБА_3 розірваний у зв`язку із періодичними зловживаннями ОСОБА_3 спиртними напоями та проявами ним антисоціальної поведінки.

Вказувала на те, що така поведінка чоловіка мала місце після його повернення з військової служби в АТО, де він перебував у період з 30 квітня 2015 року до 01 квітня 2020 року, та страждав на тяжку форму посттравматичного синдрому, що призвело до стійкої алкогольної залежності. Родина постійно зверталася за медичною допомогою, боролась з його алкоголізмом.

Зазначала, що незважаючи на офіційне розірвання шлюбу, вона та ОСОБА_3 після покращення стану його психічного здоров`я продовжували сумісне проживання, вели спільне господарство та виховували двох доньок до початку повномасштабної військової агресії російської федерації 24 лютого 2022 року. З 25 лютого 2022 року ОСОБА_3 повернувся на військову службу.

13 вересня 2022 року ОСОБА_3 зник безвісти при участі в бойових діях під м. Бахмут. Про зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 її повідомлено як члена родини сповіщенням № 38 від 16 вересня 2022 року. У зв`язку зі зникненням безвісти ОСОБА_3 та відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 884 від 30 листопада 2016 року, вона звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 за отриманням грошового забезпечення ОСОБА_3 для утримання його неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , 2016 року народження, та батьків пенсійного віку. Відповідне забезпечення дочка ОСОБА_5 отримувала до червня 2023 року. З червня 2023 року виплата такого забезпечення припинилася, у зв`язку з поданням ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 свідоцтва про її шлюб з ОСОБА_3 .

З серпня 2023 року ОСОБА_2 отримувала все грошове забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_3 у розмірі понад 100 000,00 грн щомісячно як його дружина. ОСОБА_2 не надавала жодної фінансової підтримки неповнолітній доньці ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та батькам ОСОБА_3 .

Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00039261759 від 13 квітня 2023 року, 02 серпня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану м. Києві, про що в реєстрі зроблено запис № 00143877967, номер актового запису 1668.

Згідно з листом військової частини НОМЕР_1 за № 10418 від 13 липня 2023 року, ОСОБА_3 у період з 25 лютого 2022 року до 13 вересня 2022 року не перебував у відпустці, рапорт про укладення шлюбу не подавав, свідоцтво про шлюб для внесення змін у особову справу не надавав. Акт про укладення шлюбу з ОСОБА_2 командиром військової частини не складався. На стаціонарному лікування поза межами військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 у період з 25 лютого 2022 року до 13 вересня 2022 року не перебував.

Позивачка вважала, що реєстрація шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є підробленою, у зв`язку із чим подала до Національної поліції України заяву про вчинення злочинів за статтями 26 28 190 358 364 366 КК України.

Вказувала на те, що витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 300039261759 від 02 серпня 2022 року свідчить про те, що 02 серпня 2022 року нібито було укладено шлюб за заявою нареченого. Проте згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 07 березня 2023 року неможливо укласти шлюб з військовослужбовцем дистанційно. Позивач вважала, що викладені обставини свідчать про те, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 02 серпня 2022 року був зареєстрований за відсутності ОСОБА_3 . Зазначала, що вона впевнена, що ОСОБА_3 з ОСОБА_2 шлюб не укладав.

Посилалась на порушення правмалолітньої ОСОБА_5 , 2016 року народження, яка є рідною дочкою зниклого безвісті ОСОБА_3 , а саме: права дитини на отримання грошового забезпечення її зниклого безвісти батька.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неукладеним та анулювати актовий запис про шлюб № 1668 від 02 серпня 2023 року, складений Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано шлюб, зареєстрований Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , актовий запис № 1668 від 02 серпня 2022 року, неукладеним.

Зобов`язано Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) анулювати актовий запис про шлюб № 1668 від 02 серпня 2022 року, складений Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Стягнуто з Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплаті судового збору у сумі 536,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплаті судового збору в сумі 536,80 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що волевиявлення нареченого ОСОБА_3 при поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу було відсутнє, оскільки останній, перебуваючи 02серпня 2022 року в межах розташування військової частини НОМЕР_1 , об`єктивно фізично не міг бути особисто присутнім в приміщенні Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), свого підпису у заяві про державну реєстрацію шлюбу не ставив, що підтверджується висновком експертів № 25736/23-32 від 26 жовтня 2023 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підготовленим на виконання постанови слідчого про призначення судово-почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження № 12023100040003063 від 13 жовтня 2023 року, який містить інформацію щодо предмета доказування у цій цивільній справі - вчинення підпису ОСОБА_3 на заяві про державну реєстрацію шлюбу від 02 серпня 2022 року, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи, оскільки у цій цивільній справі первинна судова почеркознавча експертиза не призначалася, відповідних клопотань від сторін чи їх представників до суду не надходило, а тому у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для призначення у рамках цієї цивільної справи повторної судової почеркознавчої експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просиласкасувати вказані судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд мав залишити позов ОСОБА_1 без розгляду, оскільки остання не має статусу дружини ОСОБА_3 , і оспорюваною реєстрацією шлюбу її права не порушені, а спадкові права дитини можуть виникнути тільки у разі смерті ОСОБА_3 , який не помер, а ймовірно перебуває у полоні, що підтверджується витягом з Координаційного штабу звільнення полонених, що додається до касаційної скарги.

У цій справі відсутні вимоги до відповідача ОСОБА_2 , склад сторін визначено неправильно, не залучено органи опіки і піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_5 (якщо були порушені права дитини), а також не враховано відсутність порушеного права на час пред`явлення позову.

Позивачка не заявляла клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи на предмет виконання ОСОБА_3 оспорюваного підпису в актовому записі про шлюб, а призначення такої експертизи є обов`язком суду.

У цій справі відсутня експертиза, яка б містила достовірні докази, а експертизу від 26 жовтня 2023 року заявник вважає недопустимим доказом, отриманим під час досудового розслідування із порушенням процедури проведення експертизи.

Суд першої інстанцій безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи у справі, а апеляційний суд - у призначенні судово-почеркознавчої експертизи у справі.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2108 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17 (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2108 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2108 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (провадження № 14-73цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 750/5785/18 (провадження № 14-182цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 570/2739/16-ц (провадження № 14-43цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 554/9144/17 (провадження № 14-26цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц (провадження № 14-121цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 201/12877/16 (провадження № 14-502цс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (провадження № 14-431цс19), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (провадження № 14-469цс19) та у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2018 року у справі № 344/14781/15-ц (провадження № 61-29958св18), від 08 травня 2019 року у справі № 752/14246/15-ц (провадження № 61-20184св18), від 27 вересня 2019 року у справі № 826/4680/17 (провадження № К/9901/28757/18), від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19 (провадження № 61-2251св21), від 25 січня 2023 року у справі № 675/2136/19 (провадження № 61-10745св22), від 22 серпня 2023 року у справі № 521/3657/22 (провадження № 61-12899св22); суд необґрунтовано відхилив клопотання; суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи інших учасників справи

У січні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кукарека К. С. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у справах, посилання на які міститься у касаційній скарзі, відрізняються від тих, що установлені судами у цій справі.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, зокрема, висновку експертів від 26 жовтня 2023 року № 25736/23-32.

У лютому 2025 року представник військової частини НОМЕР_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилався на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не перевірили обставин щодо особистої присутності при укладенні шлюбу нареченого ОСОБА_3 . Суди попередніх інстанцій у межах розгляду цієї справи підпис ОСОБА_3 , зроблений в актовому записі про шлюб від 02 серпня 2022 року № 1668, як підпис нареченого, не досліджували. Позивачка не заявляла клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі. Також у доданих відповідачкою ОСОБА_2 до касаційної скарги повідомленнях Служби безпеки України та витягу з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими містяться відомості про можливе перебування ОСОБА_3 у полоні, а отже, існує вірогідність, що ОСОБА_3 у порядку обміну полонених може бути переданий з російської федерації до України, а відтак, останній зможе мати можливість надати свої показання суду щодо суті цього спору.

У березні 2025 року ОСОБА_2 подала відповідь на відзив на касаційну скаргу, поданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Кукарекою К. С., в якій підтримала доводи своєї касаційної скарги.

У березні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кукарека К. С. подала заперечення на відповідь на відзив на касаційну скаргу.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У березні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб.

У шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року у справі № 755/1700/19 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 20 листопада 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 3106.

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва № 94620895 від 15 червня 2023 року, актом від 15 червня 2023 року, складеним мешканцями будинку АДРЕСА_1 , засвідченим головою ЖБК «Луч» ПетрукомМ. М.; фотографіями за різний період часу зі спільним зображенням ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та їх спільної дитини, а також показаннями свідка ОСОБА_11 , після розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали за адресою: АДРЕСА_2

Згідно з наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) ОСОБА_12 від 25 лютого 2022 року № 48 військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_3 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та призначено на посаду заступника командира бойової машини-навідника-оператора ІНФОРМАЦІЯ_6, ВОС-НОМЕР_2. Підстава винесення наказу: Мобілізаційна директива Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022 року № 32/321/501/13т, Указ Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00039261759 від 13 квітня 2024 року, 02 серпня 2022 року о 13:50:59 за № 00143877967 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано актовий запис № 1668 про укладення шлюбу між громадянином України ОСОБА_3 та громадянкою України ОСОБА_2 .

13 вересня 2022 року під час штурму позицій поблизу н.п. Миколаївка Друга Бахмутського району Донецької області, захищаючи волю та незалежність України, молодший сержант ОСОБА_3 зник безвісти. Про такі обставини зникнення безвісти ОСОБА_3 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 сповіщенням від 16 вересня 2022 року за № 38 повідомив ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Аналогічне за змістом повідомлення від 03 жовтня 2022 року за № 3921 про зниклого безвісти ОСОБА_3 надійшло на адресу за зареєстрованим місцем проживання позивачки ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , від начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до інформації з Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 08 травня 2023 року набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин; відомості про кримінальне провадження, в рамках якого проводиться розшук: №12022100040002883 від 20 вересня 2022 року.

У зв`язку зі зникненням безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , у членів його сім`ї виникло право на виплати грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».

На звернення ОСОБА_11 від 21 вересня 2022 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15 відповіддю від 03 листопада 2022 року № 2467 повідомив батька про зникнення безвісти його сина ОСОБА_3 , а також про те, що за зверненням ОСОБА_1 надіслано визначені законодавством документи для виплати грошового забезпечення до військової частини НОМЕР_1 від 19 вересня 2022 року № 1884.

Листом від 27 березня 2023 року № 7464 т.в.о. командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_16 , посилаючись на пункт 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав виплачувати їй грошове забезпечення її колишнього чоловіка, у зв`язку з надходженням до військової частини НОМЕР_1 заяви ОСОБА_2 на виплату їй грошового забезпечення її чоловіка - безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 .

Згідно з проведеною Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві перевірки за журналом реєстрації заяв про державну реєстрацію шлюбу, справа № 21.4-154, виявлено заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , заява прийнята та зареєстрована в журналі за № 1648/21.4-46 від 02 серпня 2022 року. Прийом заяви на державну реєстрацію шлюбу здійснювала головний спеціаліст відділу ОСОБА_20 . Нареченими на посвідчення особи були пред`явлені паспорти громадян України та документ про припинення попереднього шлюбу ОСОБА_3 . При поданні заяв ОСОБА_2 сплачено державне мито у розмірі 0,85 грн у Ощадбанку по м. Києву та області 10026/0 квитанція № 27 від 02 серпня 2022 року за державну реєстрацію шлюбу.

У відповіді т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_12 від 13 липня 2023 року № 10418 зазначено, що у період з 25 лютого 2022 року до 13 вересня 2022 року молодший сержант ОСОБА_3 , заступник командира бойової машини-навідник-оператор ІНФОРМАЦІЯ_5 рапорт на щорічну основну відпустку не подавав та у відпустці не перебував, рапорт на відпустку за сімейними обставинами у зв`язку з укладенням шлюбу також не подавав. Молодший сержант ОСОБА_3 свідоцтво про шлюб до військової частини не надавав, зміни облікових даних до особової справи не вносилися, так як особова справа до військової частини з ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходила. Акт про укладення шлюбу з ОСОБА_2 командир військової частин НОМЕР_1 не складав. За період з 25 лютого 2022 року до 13 вересня 2022 року ОСОБА_3 до медичної роти військової частини НОМЕР_1 не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував.

Згідно з відповіддю т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_12 від 04 серпня 2023 року № 11542, службові розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_3 військової частини чи місця служби або його дезертирства за період з 25 лютого 2022 року до 13 вересня 2022 року не проводилися, відповідні акти не складалися. Рапорт на вибуття за межі розташування військової частин НОМЕР_1 02 серпня 2022 року молодший сержант ОСОБА_3 не подавав.

Відповідно до висновку експертів № 25736/23-32 від 26 жовтня 2023 року, складеного на виконання постанови старшого слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві Мєшкова К. від 13 жовтня 2023 року, старшим судовим експертом відділу почеркознавчих досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Голіян М. В. та завідувачем відділу почеркознавчих досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Білоус І. В. за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12023100040003063, відомості про яке внесені СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, експертом встановлено таке: 1) підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься в рядку «1.1. Підписи осіб, які зареєстрували шлюб» графи «Наречений» на зворотній стороні аркуша актового запису про шлюб № 1668 від 02 серпня 2022 року, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою; 2) два підписи від імені ОСОБА_3 , що міститься під рядком «13.Для відміток» на зворотній стороні аркуша актового запису про шлюб № 1668 від 02 серпня 2022 року, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою; 3) підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься в графі «Підписи наречених: Він» на зворотній стороні першого аркуша заяви про державну реєстрацію шлюбу від 02 серпня 2022 року, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою; 4) підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься в графі «(Підпис нареченого)» заяви вх. № 2336/21.4-46 від 02 серпня 2022 року, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Судові експерти Голіян М. В. та Білоус І. В. , які склали вказаний висновок, є працівниками державної спеціалізованої установи - Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, мають вищу освіту другого рівня за ступенем магістра, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів». Судовий експерт Голіян М. В. має четвертий кваліфікаційний клас, стаж експертної роботи з 2017 року, свідоцтво від 30 червня 2022 року № 207-22/Д, видане ЦЕКК МЮ України, дійсне до 30 червня 2025 року. Судовий експерт Білоус І. В. має вищий кваліфікаційний клас, стаж експертної роботи з 1997 року, свідоцтво від 23 березня 2023 року № 146-23/Д, видане ЦЕКК МЮ України, дійсне до 23 березня 2026 року. Експерти були попереджені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384 385 Кримінального кодексу України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (частина перша статті 24 СК України).

Відповідно до частини першої статті 34 СК України присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов`язковою.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до пунктів 13, 14 глави 2 розділу III Правил державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченої та нареченого. Державна реєстрація шлюбу через представника не допускається. Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених державна реєстрація шлюбу може проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 48 СК України шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Верховний Суд зазначає, що поняття неукладений шлюб кореспондується з поняттями вільного волевиявлення та згоди на укладення шлюбу. Неможливість встановити взаємну згоду сторін є визначальним у визнанні шлюбу неукладеним.

Суди, вирішуючи питання про неукладеність шлюбу відповідно до статті 48 СК України та пунктів 13, 14 Правил і перевіряючи відсутність наречених при реєстрації шлюбу, встановлюють, чи належить підпис на заяві про державну реєстрацію шлюбу та в актовому записі про шлюб особі, яка зареєструвала шлюб, який оскаржується.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2018 року у справі № 344/14781/15-ц (провадження № 61-29958св18), від 19 листопада 2019 року у справі № 591/6428/17-ц (провадження № 61-45740св18), від 22 серпня 2023 року у справі № 521/3657/22 (провадження № 61-12899св22).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Якщо експертиза, яка проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, то незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, така експертиза може бути допустимим доказом.

Висновки, підготовлені у рамках кримінального провадження особами, які є атестованими судовими експертами, відповідають положенням статті 102 ЦПК України.

Колегія суддів зауважує, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його, що, в свою чергу, узгоджується із правовими висновками Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц (провадження № 61-32980св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 (провадження № 61-8732св20), від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 (провадження № 61-10929св20) та від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18 (провадження № 61-15236св20), від 04 червня 2025 року у справі № 309/3659/21 (провадження № 61-3329св25).

Із цих підстав Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги про встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів, оскільки висновки експертизи обґрунтовано враховано судами при вирішенні спору, а експертиза, у свою чергу, проведена атестованими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення таких експертиз, відповідно, висновок експертів відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків.

Установивши, що волевиявлення нареченого ОСОБА_3 при поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу було відсутнє, оскільки останній, перебуваючи 02 серпня 2022 року в межах розташування військової частини НОМЕР_1 , об`єктивно фізично не міг бути особисто присутнім у приміщенні Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), свого підпису у заяві про державну реєстрацію шлюбу не ставив, що підтверджується висновком експертів № 25736/23-32 від 26 жовтня 2023 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання неукладеним шлюбу, зареєстрованого Дніпровським ВДРАЦС у м. Києві між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , актовий запис № 1668 від 02 серпня 2022 року, та зобов`язання Дніпровський ВДРАЦС у м. Києві анулювати вказаний актовий запис.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо безпідставного відхилення судами клопотань про призначення експертиз, оскільки такі клопотання було вирішено у визначеному процесуальним законом порядку із наведенням мотивів і застосуванням норм процесуального права, а сама по собі незгода заявника із результатами вирішення питання про призначення експертизи не вказує на порушення судами норм процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Щодо доводів відзиву військової частини НОМЕР_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 .

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року, в якому просила скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із статтею 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Відповідно до статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції має містити мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу.

Тобто Верховний Суд перевіряє аргументацію відзиву у контексті викладених у ньому заперечень щодо доводів касаційної скарги.

Відзив військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам пункту 3 частини другої статті 395 ЦПК України, не містять обґрунтування заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги ОСОБА_2 .

Фактично відзив військової частини НОМЕР_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 є приєднанням до касаційної скарги ОСОБА_2 . Третя особа ініціює перегляд судових рішень шляхом подання відзиву на касаційну скаргу, тобто без звернення із власною касаційною скаргою, оплаченою судовим збором та поданою у встановлений строк.

Верховний Суд, з огляду на статті 395 416 ЦПК України, не переглядає доводи, наведені у відзиві військової частини НОМЕР_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , який за змістом має включатися до касаційної скарги або до заяви про приєднання до касаційної скарги, якої третя особа у встановленому порядку не подавала.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець