Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.09.2018 року у справі №686/24030/17

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 686/24030/17

провадження № 61-42379 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2;

відповідач - публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго";

представник відповідача - Чуловський В'ячеслав Володимирович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2018 року у складі судді Приступи Д. І. та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 09 липня 2018 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., Грох Л. М., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (далі - ПАТ "Хмельницькобленерго") про стягнення доходу, який товариство могло одержати від використання безпідставно набутого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 09 листопада 2006 року він на підставі біржового договору купівлі-продажу придбав у приватного малого підприємства "Юнар" (далі - ПМП "Юнар") реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (територія Шепетівського району електричних мереж) загальною вартістю 3 963 784 грн 38 коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року у справі № 686/8864/15-ц задоволено його позов до ПАТ "Хмельницькобленерго", зобов'язано відповідача повернути йому протягом календарного місяця поточного року зі свого незаконного володіння вищевказану реконструйовану підстанцію. Проте відповідач зазначене рішення суду тривалий час не виконував, майно не повертав.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2017 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року шляхом стягнення на його користь з ПАТ "Хмельницькобленерго" 268 196 грн ринкової вартості реконструйованої підстанції станом на 29 червня 2017 року. Зазначене судове рішення виконано, відповідачем перераховано ці кошти із залишенням у власності реконструйованої підстанції.

Вказував, що з 10 листопада 2006 року по 15 вересня 2017 року відповідач незаконно користувався цією підстанцією, отримуючи від неї доходи, які за його підрахунком за період з січня 2008 року по червень 2012 року становлять 308 637
360 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ "Хмельницькобленерго" на його користь 308 637 360 грн доходу, який відповідач міг одержати від використання набутої без законної підстави реконструйованої підстанції ПС 110/35/10 за період з січня 2008 року по червень 2012 року включно.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту використання ПАТ "Хмельницькобленерго" підстанції ПС 110/35/10 кВ чи іншого належного ОСОБА_1 на праві власності майна та не доведено суми отриманого чи можливого отримання доходів відповідачем за вказаний період, оскільки позивачем не подано первинних документів щодо використаних обсягів електроенергії, а саме рапортів, звітів тощо.

Також судом враховано повідомлення Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22 вересня 2017 року про неможливість надання висновку комплексної судово-економічної експертизи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 09 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивачем у порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України не надано доказів, що підтверджують обсяги переробленої електроенергії реконструйованою підстанцією, в яку входить трансформатор ТДТН-25000/110/35/10 кВ № 112658 та інше майно, що належить позивачу за період з січня 2008 року по червень 2012 року; не надано доказів потужності вказаного майна за період з січня 2008 року по червень 2012 року, оскільки згідно з висновком судової електротехнічної експертизи від 20 червня 2017 року № 2377/17-21 максимальна (сумарна номінальна) потужність підстанції на часові проміжки різна і залежить від робочого навантаження, яке є різним у різні часові проміжки доби, а саме в нічні години, коли споживається мінімум електричної енергії, а у ранкові часи доби споживання електричної енергії має тенденцію до збільшення та, як правило, у вечірній час електричне споживання набуває свого максимуму. Позивач та його представник не скористалися своїм правом на надання чи витребування, при відсутності можливості надання, вказаних доказів, відповідні клопотання в суді першої інстанції не заявлялися і судом постановлено рішення із врахуванням тих доказів, що надавалися сторонами та їх представниками.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, у березні 2020 року ОСОБА_1 подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що судом касаційної інстанції за наявності однакових фактичних обставинах у справі № 686/17333/18 та у справі № 686/17335/18 постановлено різні за змістом судові рішення у справах за його позовами до ПАТ "Хмельницькобленерго" про стягнення доходів від використання безпідставно набутого майна, а справа, яка переглядається, є аналогічною.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 686/24030/17 з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з висновком судової електротехнічної експертизи, даних паспортів трансформаторів підстанції, її максимальна потужність становить 50 тис. кВ, вона є понижувальною підстанцією, і її робота полягала в тому, що вона електричну енергію 1-го касу напруги, яка коштує значно дешевше 2-го класу напруги, перетворює саме у 2-й клас напруги, яку відповідач і продавав за вищою від 1-го класу напруги ціною, отримуючи у такий спосіб дохід (у даному випадку різницю у грошовому виразі між купленою електроенергією 1-го класу напруги та проданою електроенергією 2-го класу напруги). Без використання цієї підстанції відповідач не зміг би отримати ані доходу, ані прибутку.

Вважав висновок апеляційного суду про те, що позивачем не надано доказів максимальної потужності підстанції, таким, що не відповідає обставинам справи.

Крім того, максимальної потужності цієї підстанції у 50 тис. кВ не заперечував і представник відповідача у суді першої інстанції. Зазначений у позові розрахунок доходу, який відповідач міг отримати, використовуючи цю підстанцію, проведений виходячи із її максимальної потужності. Цього розрахунку будь-якими іншими даними відповідач не спростував.

Дійсно, матеріали справи не містять даних про те, скільки ж фактично за спірний період електричної енергії 1-го класу напруги було за допомогою цієї підстанції перетворено у 2-й клас напруги, і в такий спосіб, з урахуванням різниці в ціні електричної енергії 1-го класу напруги та 2-го класу напруги, отримано доходу відповідачем від роботи цієї підстанції.

Суд першої інстанції намагався з'ясувати дійсний обсяг поставленої за спірний період електроенергії 1-го класу напруги на цю підстанцію, проте за твердженням представника відповідача у суді першої інстанції, облік поставленої електроенергії на цю підстанцію, як окрему одиницю, у спірний період не вівся, тому такі дані суду першої інстанції надані не були.

Оскільки апеляційний суд є не тільки "судом права" але й "судом факту", то у цій ситуації, керуючись положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 2, 84, 365 ЦПК України апеляційний суд, на його думку, мав би задовольнити клопотання позивача про витребування цих доказів (помісячних актів відпущеної-прийнятої електричної енергії) з відокремленого підрозділу Південно-Західної електроенергетичної системи, проте цього не зробив, безпідставно відмовивши у задоволенні поданого позивачем клопотання.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року ПАТ "Хмельницькобленерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні. Також зазначило, що відповідачем до суду першої інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 01 березня 2016 року зобов'язано ПАТ "Хмельницькобленерго" повернути ОСОБА_1 протягом календарного місяця поточного року із свого незаконного володіння реконструйовану підстанцію ПС 110/35/10 кВ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до складу якої входить електротехнічне обладнання, матеріали та будівельна частина згідно з актом прийому-передачі від 09 листопада 2006 року.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що 09 листопада 2006 року ПМП "Юнар" продало, а ОСОБА_1 придбав згідно з біржовим договором купівлі-продажу реконструйовану підстанцію 110/35/10 кВ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 3 963 784 грн 38 коп. Згідно з актом приймання-передачі від 09 листопада 2006 року ПМП "ЮНАР" передало, а від громадянина ОСОБА_1 прийняв фізична особі-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 реконструйовану підстанцію 110/35/10 кВ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Про зміну власника ПМП "ЮНАР" повідомило Голову правління ВАТ "Хмельницькобленерго" листом від 27 жовтня 2006 року, а ОСОБА_1 - листом від 10 листопада 2006 року.

Як встановлено рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03 березня 2015 року у справі № 924/175/15 за позовом приватного підприємства "Енергокомплект" (далі - ПП "Енергокомплект ") до ПАТ "Хмельницькобленерго", третя особа - ФОП ОСОБА_1, про зобов'язання відшкодувати доходи в сумі 71 220
грн, які відповідач одержав або міг одержати від використання та збереження неналежного йому майна, зазначена вище реконструйована підстанція була передана відповідно до актів здачі-приймання від 16 жовтня 2009 року від ФОП ОСОБА_1 до ПП "Енергокомплект" для подальшого його використання в господарській діяльності та здачі в оренду третім особам, це майно знаходилося на балансі юридичної особи (а. с. 75-79).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 15 вересня 2017 року, що набрала законної сили 27 вересня 2017 року, змінено спосіб та порядок виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 грудня 2015 року у справі № 686/8864/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Хмельницькобленерго", третя особа - ПП "Енергокомплект", про витребування майна із чужого незаконного володіння, на стягнення з ПАТ "Хмельницькобленерго" на користь ОСОБА_1 вартості підстанції в сумі 268 196 грн та 9 500 грн судових витрат (а. с. 13-14).

Як вбачається з висновку Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 червня 2017 року № 2377/17-21 (справа № 686/19695/16-ц) максимальна (сумарна номінальна) потужність підстанції ПС 110/35/10 кВ залежить від робочого навантаження, яке є різним у різні часові проміжки доби, а саме: в нічні години, коли споживається мінімум електричної енергії, та (або) більша кількість електроприймачів вимкнена, у ранкові часи доби споживання електричної енергії має тенденцію до збільшення та, як правило, у вечірній час електричне споживання набуває свого максимуму.

Згідно з повідомленням Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22 вересня 2017 року № 694/17-21 на момент проведення судово-економічної експертизи методика розрахунку можливого розміру доходу від безпідставного використання обленерго електроустановок, що належать іншим власникам, не розроблена.

Відповідно до листа ПАТ "Хмельницькобленерго" від 17 червня 2014 року № 01-06-1552 на адресу ПП "Енергокомплект", на посаді директора якого перебував ОСОБА_1, вбачається, що на підстанції ПС 110/10 "Міська", що належить ПАТ "Хмельницькобленерго", знаходиться трансформатор марки ТДТН 25000/110/35/10, балансоутримувачем якого є ПП "Енергокомплект". Оскільки ПАТ "Хмельницькобленерго" не використовує його у своїй діяльності, тому ПП "Енергокомплект" пропонується його демонтувати та вивезти з території підстанції за умови сплати коштів за його оперативне та технічне обслуговування. Однак, ПП "Енергокомплект" з цього приводу не вчинив жодних дій, що підтверджується також рішенням господарського суду Хмельницької області від 03 березня 2015 року (справа № 924/175/15).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За змістом положень статті 1214 ЦК України особа, яка безпідставно набула майно або зберегла його у себе, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна. Під доходом у даному випадку розуміються гроші або матеріальні цінності, одержувані вказаною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької тощо). При цьому слід враховувати реально отримані або можливі доходи, починаючи з моменту, коли боржник довідався або міг довідатися, що володіє майном без достатньої правової підстави.

У частині 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України.

Змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Установивши, що ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача, одержаного від безпідставно набутого майна, не надав суду жодного належного та допустимого доказу про те, що у період із січня 2008 року по червень 2012 року ПАТ "Хмельницькобленерго" одержало чи могло одержати гроші або матеріальні цінності від використання належної ОСОБА_1 електричної підстанції. Вказані обставини не встановлені судовими рішеннями, на які посилається ОСОБА_1, а твердження останнього про отримання або можливе отримання відповідачем такого доходу ґрунтуються на припущеннях.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення вимого ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю його позовних вимог.

Твердження заявника про те, що розрахунок орендної плати проведений відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, є безпідставними, адже ці доводи спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судом, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 3 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів не вбачає для цього обґрунтованих правових підстав.

Тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 09 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович