Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.10.2019 року у справі №240/196/17

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 240/196/17

провадження № 61-33404св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Журавель В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Курило В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

30 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 03 березня 2009 року № 254, укладений між нею та ОСОБА_2, стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за 2014-2016 роки у розмірі ~money0~

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,35 га, розташованої на території Мирнодолинської сільської ради Олександрівського району Донецької області, яку передала в оренду відповідачу строком на 15 років на підставі договору оренди від 03 березня 2009 року.

Відповідно до умов договору оренди орендна плата становить 3 % від грошової оцінки земельної ділянки та виплачується з урахуванням індексу інфляції до 15 грудня поточного року. Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Проте відповідач на порушення умов договору у 2014-2016 роках не сплачувала орендну плату, крім того, у ці роки взагалі не обробляла земельну ділянку, тобто не використовує орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням.

З урахуванням наведеного, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 12 червня 2017 року у складі судді Щербак Ю. В. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі від 03 березня 2009 року № 254, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати за 2014 рік - ~money1~ та судові витрати - ~money2~, усього ~money3~

В іншій частині вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2, будучи орендарем земельної ділянки за договором, повністю усунулась від безпосереднього використання її за призначенням, її обробітку та виплати орендної плати.

Оскільки умовами договору передбачена сплата орендарем плати саме за користування земельною ділянкою, а у 2015-2016 роках позивач самостійно обробляла земельну ділянку, а не орендар, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню орендна плата за 2014 рік у розмірі ~money4~ (3 % від грошової оцінки земельної ділянки).

При цьому, суд вважав необґрунтованими вимоги ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати відповідачем орендної плати.

Короткий зміст рішення апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Донецької області від22 серпня 2017 року рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 12 червня 2017 року в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2009 року № 254 скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що саме по собі нецільове використання, як і взагалі невикористання за призначеннями земельної ділянки, не може бути підставою для розірвання договору оренди. Позивач не довела суду, що тривалим невикористанням земельної ділянки відповідачем, як орендарем, порушені істотні умови договору, що призвело до порушення режиму використання земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга свідчить про те, що рішення апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, в іншій частині рішення не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Суд не врахував, що відповідач з 2014 року взагалі не сплачувала орендну плату, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми заборгованості з орендної плати. Витребувано зазначену справу з Олександрівського районного суду Донецької області.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справу № 240/196/17 передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до державного акту від 28 травня 2008 року серії ЯЕ № 720229 про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 5,35 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мирнодолинської сільської ради Олександрівського району Донецької області.

03 березня 2009 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі № 254, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 5,35 га, кадастровий номер 1420384400010000313 для сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Мирнодолинської сільської ради Олександрівського району Донецької області.

Договір оренди зареєстрований у Олександрівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 березня 2009 року за № 04091650195

За змістом пунктів 8,9,10,11 договір оренди укладено на 15 років, орендна плата вноситься орендарем до 15 грудня поточного року у розмірі трьох процентів від грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з пунктом 33 договору оренди земельної ділянки договір припиняється шляхом його розірвання, зокрема, на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, неможливості використання земельної ділянки внаслідок причин, незалежних від сторін, внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Протягом 2014-2016 років відповідач орендну плату не сплачувала.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" за умовами договору оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1 -3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Закону України "Про плату за землю" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (частина 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що відповідачем не сплачувалась орендна плата протягом 2014-2016 років.

Частинами 1 і 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зроблено висновок, що "тлумачення пункту д) частини 1 статті 141 ЗК України, частини 2 статті 651 ЦК України свідчить, що "несплата орендної плати" охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо)".

Суд першої інстанції, встановивши систематичне, впродовж 2014-2016 років, невиконання ОСОБА_2 зобов'язань, визначених пунктом 28 договору оренди, щодо своєчасної сплати орендної плати, дійшов вірного висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди, тоді як апеляційний суд помилково скасував судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, скасування рішення апеляційного суду в оскарженій частині із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 413, 416, 417, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 12 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Журавель Судді:І. О. Дундар Н. О. Антоненко Є. В. Краснощоков М.

М. Русинчук