Історія справи

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 212/4233/20

провадження № 61-15857св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору, - комунальне підприємство «Міський тролейбус»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Власенко М. Д., від 09 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

від 14 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору, - комунальне підприємство «Міський тролейбус» (далі -

КП «Міський тролейбус»), про визнання інформації недостовірною, її спростування, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «Youtube», а саме: на Youtube-каналі користувача ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було опубліковано та поширено відео (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), на якому відповідач допустив образливі, нецензурні та такі, що принижують честь і гідність ОСОБА_1 висловлювання, які супроводжувались демонстрацією фото позивача та звинуваченнями у вчиненні злочину.

ОСОБА_1 вважав, що відповідач поширив інформацію, яка не відповідає дійсності, оскільки він особисто та ТОВ «Ді Елком Україна», керівником якого він є, не здійснювало ремонт зображеного на відео тролейбусу. Крім того, відповідач порушив презумпцію невинуватості та за відсутності вироку суду звинуватив його у викраденні чотирьох мільйонів гривень. Твердження відповідача у відео містять інформацію, яка порушує особисті немайнові права позивача, порочать його честь і гідність, формує хибну суспільну думку та створює уявлення про ОСОБА_1 , як злочинця.

Стверджував, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, приниженні серед друзів, знайомих, колег і сторонніх людей. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінив у 140 000 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною інформацію, опубліковану та поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в «Youtube», а саме: на Youtube-каналі користувача ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у відео, яке містило висловлювання та супроводжувались зображенням фото позивача з надписом «Я не панікую, на тролейбусах краду»:

- «Зараз я вам покажу два тролейбуси, ці два тролейбуси стоять однакову суму грошей, тільки ось цей ось відремонтували за чотири мільйони гривень з фірми ублюдошного депутата, який просто вкрав у нас ці чотири мільйони гривень, а ось цей ось, другий, купили за чотири мільйони гривень і двісті тисяч»;

- «Другий тролейбус за чотири мільйони гривень відремонтував депутат від партії ОСОБА_6 »;

- «Чотири мільйони гривень з наших податків вкрав кінчений, мерзотний депутат від партії ОСОБА_6 ».

Крім того, позивач просив суд зобов`язати відповідача в тижневий термін із дня набрання чинності рішенням суду опублікувати спростування недостовірної інформації у спосіб, в який вона була поширена, тобто шляхом опублікування відео, на якому він особисто зачитує резолютивну частину судового рішення, прийнятого за результатами розгляду справи, на власному Youtube-каналі, без будь-яких редакційних або інших коментарів, а також стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди

140 000 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію, яка міститься у відеозапису, опублікованому та поширеному ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «Youtube» на власному Youtube-каналі ОСОБА_2 з назвою користувача « ОСОБА_2 » «ІНФОРМАЦІЯ_2», який на 01:03 хвилині і на 02:15 хвилині містить зображення фото ОСОБА_1 з написом: «Я не панікую на троллейбусах ворую», а також висловлювання з 02:12 хвилини по 02:18 хвилину з текстом: « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Зобов`язано ОСОБА_2 в тижневий термін з дня набрання рішенням законної сили спростувати вищевказану недостовірну інформацію шляхом розміщення на сайті « Youtube » на власному Youtube-каналі з назвою користувача « ОСОБА_2 » «ІНФОРМАЦІЯ_2» відеозапису, на якому ОСОБА_2 повідомляє зміст резолютивної частини даного рішення суду. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 10 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року стягнуто із

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 783,60 грн.

Суди попередніх інстанцій, виходили з того, що на відео відповідачем продемонстровано два тролейбуси, один з який із номером НОМЕР_3, та вказано, що нібито саме цей тролейбус було відремонтовано позивачем за чотири мільйони гривень. При цьому доказів на підтвердження обставинремонту вказаного тролейбусу, а також відомостей про осіб, які проводили ремонтні роботи та вартості проведених робіт відповідачем не надано. Натомість позивачем надано докази на підтвердження недостовірності цієї інформації.

ФотоОСОБА_1 із написом: «Я не панікую на троллейбусах ворую», а також висловлювання: «Четыре миллиона гривен из наших налогов украл конченый, мерзотный депутат от партии ОСОБА_6 », яке супроводжується демонстрацією фото позивача, є недостовірною інформацією та такою, що порушує презумпцію невинуватості, а тому підлягає спростуванню у такий самий спосіб, як і була поширена.

Суди також дійшли висновку, що неправомірними діями ОСОБА_2 , які полягали у поширенні недостовірної інформації, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яку виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суди оцінили у розмірі 10 000 грн. В решті позовні вимоги суди вважали безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25 вересня 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 09 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 14 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду. Зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 спростувати інформацію шляхом розміщення відеозапису на відеохостингу (сайті) «Youtube».

У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 758/5922/17 та від 15 вересня 2020 року у справі

№ 522/16462/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Наголошує, що у поширеній ним інформації відсутні відомості про позивача, його ім`я, анкетні чи інші дані, за допомогою яких можлива ідентифікація особи, а поява у сюжеті заретушованої фотографії може лише створювати припущення про те, що поширена інформація стосується конкретної особи.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій, оцінюючи поширену ним інформацію, неправильно визначили її характер та помилково визнали фактичним твердженням, оскільки її дійсність перевірити неможливо.

Стверджує, що позивач є публічною особою, був депутатом Криворізької міської ради, а тому інформація про добросовісне виконання ним своїх обов`язків становить громадський інтерес. Звертає увагу, що оспорювана інформація не містить даних щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочину, а є оціночним судженням, яке не може бути витлумачене, як фактичні дані з огляду на використання мовних засобів.

Вказує, що судами безпідставно відхилені його заперечення щодо меж допустимої критики публічної особи та не були взяті до уваги положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року.

Крім того, вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 на відеохостінгу «Youtube», а саме Youtube-каналі користувача ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) було поширено відео ( ІНФОРМАЦІЯ_3 в якому на 01:03 та

02:15 хвилинах з`являється фото ОСОБА_1 , що супроводжується написом: «Я не панікую на троллейбусах ворую» та висловлюванням автора відео (відповідача) із 02:12 по 02:18 хвилини наступного змісту: «Четыре миллиона гривен из наших налогов украл конченый, мерзотный депутат от партии ОСОБА_6». При цьому відповідачем на спірному відео продемонстровано два тролейбуси, один з яких із № НОМЕР_3, та вказано, що саме цей тролейбус відремонтовано депутатом від партії ОСОБА_6 за чотири мільйони гривень.

Обставини перебування ОСОБА_1 на посаді депутата Криворізької міської ради від політичної партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина», очолюваної в м. Кривому Розі ОСОБА_6, визнано сторонами в судовому засіданні.

ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Ді Елком Україна».

27 березня 2019 року між ТОВ «Ді Елком Україна» та КП «Міський тролейбус» було укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту тролейбусів.

Згідно з актом приймання-передачі від 24 грудня 2019 року ТОВ «Ді Елком Україна» здійснило ремонт тролейбусу ЮМЗ Т-2 інв. (борт) № НОМЕР_1 в кількості 1 шт. та тяговий двигун ЄД-139 інв. № 810 в кількості 1 шт., а згідно з актом приймання-передачі від 23 жовтня 2019 року ТОВ «Ді Елком Україна» на виконання умов вказаного договору було здійснено ремонт тролейбусу ЮМЗ Т-2 інв. (борт) № НОМЕР_2 в кількості 1 шт. та тяговий двигун ЄД-138 інв. № 542 в кількості 1 шт.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до приписів статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

При цьому під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню, крім випадку неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» в порядку, передбаченому зазначеним Законом, яка підлягає спростуванню (стаття 280 ЦК України).

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, враховує положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого

2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказано, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Таким чином, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.

У цій категорії справ суду необхідно надати оцінку балансу права особи, на свободу вираження поглядів, а також права особи на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної чи юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, відносно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (частина друга статті 29 Закону України «Про інформацію»).

З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб, їхньої діяльності є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

У той же час, відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Як встановлено судами у розглядуваній справі, відповідач у поширеному відеосюжеті демонструє глядачам та пропонує порівняти два тролейбуси із номерами № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, стверджуючи, що тролейбус із № НОМЕР_3 було відремонтовано депутатом від партії ОСОБА_6 за чотири мільйони гривень, при цьому відеоряд супроводжується неодноразовою демонстрацією фото ОСОБА_1 із написом «Я не панікую на троллейбусах ворую».

Крім того, демонструючи тролейбус № НОМЕР_3, автор відео стверджує наступне: «Четыре миллиона гривен из наших налогов украл конченый, мерзотный депутат от партии ОСОБА_6».

Разом із тим доказів на підтвердження проведення ремонту ОСОБА_1 або очолюваним ним товариством вказаного у відео тролейбусу (№ НОМЕР_3), а також відомостей про осіб, які проводили ремонтні роботи, та вартості проведених робіт, відповідачем не надано.

Натомість позивачем представлено докази на підтвердження недостовірності інформації поширеної у відео, а саме що ТОВ «Ді Елком Україна», керівником якого є ОСОБА_1 , здійснювало ремонтні роботи інших тролейбусів (№ НОМЕР_1 та № НОМЕР_2), а не тролейбуса № НОМЕР_3.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій на підставі доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку, що відповідач поширив недостовірну інформацію відносно позивача, звинувачуючи його у вчиненні кримінально-караних дій, чим порушив особисті немайнові права останнього на честь, гідність та ділову репутацію та завдав моральної шкоди, а тому відповідно до вимог статті 277 ЦК України має її спростувати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки оспорювана інформація у відеосюжеті відповідача викладена у формі фактичних тверджень, дозволяє ідентифікувати позивача, не містить посилань на

будь-які джерела такої інформації та факти, які б могли її підтвердити.

Верховний Суд не заперечує необхідності громадського контролю за діяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, у тому числі в сфері публічних закупівель та розпорядження бюджетними коштами, а також того, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж пересічної особи.

Водночас наведене не свідчить про можливість поширювати недостовірну інформацію у формі фактичних тверджень, поєднану зі звинуваченнями особи у вчиненні конкретного злочину, всупереч презумпції невинуватості.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій помилково оцінили характер поширеної ним інформації та не врахували неможливість ідентифікації позивача підлягають відхиленню, оскільки сукупності наведених у відеосюжеті відомостей було цілком достатньо для ідентифікації ОСОБА_1 , а поширена інформація містить фактичні твердження щодо незаконного заволодіння (викрадення) позивачем бюджетними коштами в сумі чотирьох мільйони гривень під час ремонту тролейбусу № НОМЕР_3.

Очевидно, що така інформація виходить за межі звичайної критики публічної особи і не є оціночним судженням.

При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди судами попередніх інстанцій правильно враховано характер і тривалість правопорушення, вимоги розумності та справедливості.

З огляду на встановлені обставини, висновки судів попередніх інстанцій

не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах

від 10 травня 2018 року у справі № 758/5922/17 та від 15 вересня 2020 року у справі № 522/16462/17, на які заявник посилався в касаційній скарзі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Виконання рішення суду, яке було зупинено ухвалою від 01 листопада

2021 року, необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович