Постанова

Іменем України

05 червня 2020 року

м. Київ

справа № 750/146/17

провадження № 61-46040св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 ,

відповідач - Чернігівська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради, в якому просив:

- визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ним у порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_3 ;

- визнати право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 за ним у порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , який з 1987 року був членом ЖБК № 44 та, виплативши у 1986 році кошти за спірну квартиру, став її власником, але не отримав правовстановлюючий документ.

Позивач та його брат ОСОБА_4 на час смерті батька проживали з ним, тобто як спадкоємці першої черги за законом прийняли спадщину, але не оформили її.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача - ОСОБА_4 , після смерті якого спадщину прийняли іще один брат ОСОБА_5 шляхом подання заяви до Першої чернігівської державної нотаріальної контори, за якою була заведена спадкова справа, та позивач, оскільки на час смерті брата ОСОБА_4 проживав разом з ним.

Постановою від 19 грудня 2016 року державний нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_4 .

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 довів наявність підстав для визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 та брата ОСОБА_4 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Справа розглядалась судом неодноразово.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 вересня 2017 року зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2017 року до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2017 року відновлено провадження у справі у зв`язку із закінченням шестимісячного строку, який надається для прийняття спадщини спадкоємцями.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до цього суду.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 14 вересня 2018 року скасовано рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2017 року. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_4 до Чернігівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 не має права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , оскільки його засуджено вироком суду від 04 квітня 2002 року до позбавлення волі у зв`язку із заподіянням ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, у результаті яких настала смерть потерпілого. Крім того, позов ОСОБА_4 було подано до неналежного відповідача - Чернігівської міської ради, оскільки спадкоємцем за законом є також ОСОБА_5 , який своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, за якою і було заведено спадкову справу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Деснянського районного суду м. Чернігова.

21 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.

Згідно розпорядження від 13 квітня 2020 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі подання судді Штелик С. П. зобов`язано призначити повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосудом апеляційної інстанції його не було повідомлено про час та місце розгляду справи. Зазначав, що він зареєстрований та фактично мешкає за зареєстрованим місцем проживання, тобто АДРЕСА_2 . Для підтвердження вказаного факту 05 жовтня 2018 року звернувся до Виконавчого комітету Корюківської міської ради Чернігівської області, у зв`язку з чим вказаний орган надав відповідне письмове підтвердження його фактичного місця проживання.Однак, йому не надходили жодні повістки про виклик, як правонаступника позивача, щодо розгляду апеляційної скарги. Отримав лише одне поштове відправлення з копією постанови від 14 вересня 2018 року.

Також зазначав, що ОСОБА_4 звернувся з позовом до Чернігівської міської ради, оскільки не знав місця проживання його брата, зв`язок з ним був відсутній. З урахуванням того, що в ОСОБА_4 не було оформлено право на спадщину у законному порядку, то ним було прийнято рішення звернутись до суду з позовом до Чернігівської міської ради, оскільки вона є можливим правонаступником, як орган місцевого самоврядування, який може визнати спадщину відумерлою.

Крім того, ОСОБА_4 жодним чином не приховував того факту, що спадкова справа відкрита за заявою його брага ОСОБА_5 , який виїхав до Російської Федерації, де мешкав там постійно, тому він і не подавав відповідних клопотань про зміну не належного відповідача.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як вбачається із листа ОЖБК м. Чернігова №1-07/102 від 10 лютого 2017 року членом кооперативу № 44 за адресою: АДРЕСА_1 згідно ордеру № НОМЕР_1 від 23 січня 1971 року була ОСОБА_7 . Згідно рішення виконкому № 349 від 07 грудня 1987 року наступним членом кооперативу став ОСОБА_3 . Початок виплати кооперативу - 1971 рік та повністю кооператив виплачений в 1987 році (а.с. 60). Зазначена інформація вказана також у довідці ОЖБК № 449 від 01 грудня 2016 року (а.с. 12 т. 1).

Згідно інформаційної довідки КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 4176 від 08 грудня 2016 року станом на 31 грудня 2012 року в м. Чернігові право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 9 т. 1).

ОСОБА_7 , мати позивача ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 (а.с.7 зворот, 30, 84 т. 1). Відповідно до довідки ОЖБК м. Чернігова № 4338 від 09 грудня 2016 року на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним були зареєстровані: син ОСОБА_2 та син ОСОБА_4 (а.с.11 т. 1).

За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2002 року, який набрав законної сили 04 липня 2002 року, ОСОБА_2 (позивача) було визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України і призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, у зв`язку з заподіянням ОСОБА_3 (батьку) тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала смерть останнього (а.с. 111-115 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача ОСОБА_4 (а.с. 8, 83 т. 1).

Відповідно до довідки № 4353 від 12 грудня 2016 року за даними ОЖБК м. Чернігова ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою спірної квартири з 11 липня 1995 року по 19 серпня 2004 року. На день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним був зареєстрований брат ОСОБА_2 (а.с. 10 т. 1).

16 квітня 2004 року ОСОБА_5 звернувся до Першої Чернігівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті брата ОСОБА_4 (а.с.29 т. 1).

На підставі заяви ОСОБА_5 Першою Чернігівською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 814/2016 до майна померлого ОСОБА_3 та спадкова справа №661/2004 до майна померлого ОСОБА_4 (а.с. 28-53).

16 грудня 2016 року ОСОБА_8 звернувся до Першої Чернігівської нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 та після смерті брата ОСОБА_4 (а.с.36, 43 т. 1).

19 грудня 2016 року постановами державного нотаріуса Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Чуприненко О. В. № 5951/02-31 та № 5952/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41 зворот-42, 51-52 т. 1).

Після смерті позивача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за заявою ОСОБА_1 від 26 травня 2017 року, на ім`я якого позивач склав заповіт щодо належної йому частини спірної квартири, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Р. О. заведено спадкову справу № 6/2017 до майна померлого ОСОБА_2 (а.с. 134-141 т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Не знайшло свого підтвердження посилання в касаційній скарзі про порушення апеляційним судом права ОСОБА_1 на участь в судовому засіданні, виходячи з такого.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У статті 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Стаття 128 ЦПК України визначає, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, а судові повідомлення - судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 130 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

За змістом статті 372 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Дану цивільну справу суд апеляційної інстанції призначав до розгляду неодноразово. Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 серпня 2018 року справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 15:00 год. 28 серпня 2018 року (а.с. 210 т. 1).

Судова повістка, направлена ОСОБА_1 про виклик у судове засідання на 28 серпня 2018 року за адресою: вул. Новоселівка , 8, м. Корюківка Чернігівської області , повернулася із зазначенням, що адресат «не проживає» (а.с. 219 т. 1).

Протокольною ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2018 року розгляд справи було відкладено на 10:00 год. 14 вересня 2018 року.

Судова повістка, направлена ОСОБА_1 про виклик у судове засідання на 14 вересня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , повторно повернулася із зазначенням, що адресат «не проживає» (а.с. 220 т. 1).

Згідно відповіді на запит суду Корюківська міська рада Чернігівської області повідомила, що в адресній картотеці відсутні дані про місце реєстрації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 227 т. 1).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 надсилались судові повістки за адресою: АДРЕСА_2 . Про цю адресу проживання ОСОБА_1 повідомляв суд апеляційної інстанції, зокрема, у заяві про відкладення розгляду справи від 07 грудня 2017 року (а.с. 150 т. 1), у заяві про видачу копії судового рішення від 13 грудня 2017 року (а.с. 161 т. 1), касаційній скарзі (а.с. 173-176). Також вказану інформацію щодо місця проживання ОСОБА_1 саме за адресою АДРЕСА_2 містить спадкова справа (а.с. 135 т. 1). Будь-яка інформація щодо іншого місця проживання ОСОБА_1 у справі відсутня.

Варто також зазначити, що у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, постанова суду апеляційної інстанціу ухвалена з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Щодо доводів касаційної скарги про правомірність звернення ОСОБА_4 з позовом до Чернігівської міської ради слід зазначити наступне.

Положеннями частини 1 статті 4, статей 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.2 ст. 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину, і лише за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (стаття 51 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам статей 23-24, 43, 49-51, частини 1 статті 55, статті 367, частини 1 статті 368 ЦПК України. А отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача, оскільки не має процесуальних повноважень щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем, або залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача.

Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14 вересня 2018 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко